Ухвала суду № 3221903, 18.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                К/С  № К-33213/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

18.02.2009 р.                                                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

  Маринчак Н.Є.

  Рибченка А.О.

                                     Степашка О.І.

при секретарі           Остапенку Д.О.

за участю представника

відповідача: Сліденка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 26.07.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р.

у справі № АС-03/144-06

за позовомБалаклійського районного виробничого управління житлово-комунального господарства   

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання недійсним рішення, -

                                                       ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 26.07.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р.,  позов задоволено. Скасовано рішення Балаклійської МДПІ в Харківській області від 29.08.2005 р. № 0002442301/1 про нарахування податкового зобов’язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 27575,65 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Балаклійського виробничого управління житлово-комунального господарства 3,40 грн. витрат зі сплати держмита.

 ДПІ у Балаклійському районі Харківської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. 

Балаклійське районне виробниче управління житлово-комунального господарства у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 451/23-104/03358989 від 27.07.2005 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, яке полягало у тому, що позивач у період з 01.01.2004 р. по 01.11.2004 р. здійснив відчуження готової продукції, матеріалів та послуг на суму 27575,65 грн. у рахунок заборгованості із заробітної плати співробітникам без згоди податкового органу.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442301/0 від 29.07.2005 р. про визначення позивачеві відповідно до п.п.17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ до сплати штрафу у сумі 27575,65 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення № №0002442301/1 від 29.08.2005 р. про визначення  цього ж штрафу у тій же сумі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм  матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 8.6.1. п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними ціль оми фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. № 550-IV) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Із змісту наведеної норми Закону випливає, що операції з відчуження  майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, не потребують письмового узгодження з податковим органом.

У розрізі наведеного, здійснення позивачем відчуження готової продукції, матеріалів та послуг на суму 27575,65 грн. за цінами, не меншими за звичайні, у рахунок заборгованості із заробітної плати співробітників без згоди податкового органу не суперечило вимогам законодавства, у зв’язку з чим застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу на підставі п.п.17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ не може бути визнано правомірним.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору помилково послалися на рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005, яким положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 визнано такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Неконституційні положення вказаної норми Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а право податкової застави виникло тоді, коли положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були чинними.

Утім, така помилкова позиція судів попередніх інстанцій була врахована останніми як додатковий аргумент на користь неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення і не вплинула на правильність вирішення спору по суті, у зв’язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів попередніх інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                                 УХВАЛИВ :

         Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 26.07.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                      Н.Г. Пилипчук

        судді                                                                Л.В. Ланченко

                                                                             Н.Є. Маринчак

                                                                             А.О. Рибченко

                                                                            О.І.  Степашко