Ухвала суду № 32219007, 02.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1080/12/2770

02.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко"- не з'явився, у матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 480/9/10-039 від 06.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 30.01.13 по справі № 2а-1080/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" (пр. Ген. Острякова, 15, м.Севастополь, 99029)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, м.Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.01.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 05 серпня 2008 року № 000025235/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 78734 гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" судовий збір у розмірі 03 гривень 40 копійок.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 26.02.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя у період з 07.07.2008 р. по 11.07.2008 р. було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за травень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2008 року № 84/23-5/16328694/6425/10.

Актом встановлено порушення позивачем пунктів 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено податковий кредит за квітень 2008 року у розмірі 78734,19 грн. та у порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону підприємством завищено заявлене бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 78734,00 грн., у зв'язку з тим, що позивачем не було дотримано вимоги податкового законодавства під час укладення та виконання договорів з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс" від 14.01.2008 року № 14-01, від 02.10.2007 року № 02/10/08 , від 03.03.2008 року № 03/03, та ці правочини є нікчемними.

На підставі акту перевірки від 25 липня 2008 року, державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2008 року № 000025235/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 78734 гривень, заявленої відповідно до декларації за 5 місяців 2008 року.

Рішенням державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про результати розгляду скарги від 09.10.2008 року за № 8389/10/25-0 у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 05.08.2008 року № 000025235/0 залишено без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 10 грудня 2008 року № 1690/10/25-020 про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2008 року № 000025235/0 залишено без змін.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

14 січня 2008 року позивачем було укладено договір № 14-01 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс". Згідно з актом виконаних робіт від 08.04.08 року контрагентом були виконані роботи на загальну суму 58561,66 грн., у тому числі ПДВ - 9760,28 грн., яка була перерахована на рахунок ТОВ "Українська компанія "Кроника-Плюс" 24 квітня 2008 року.

02.10.07 року позивачем було укладено договір № 02/10/08 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс". Згідно з актом виконаних робіт від 10.04.08 року контрагентом були виконані роботи на загальну суму 188843,00 грн., у тому числі ПДВ, яка була перерахована на рахунок ТОВ "Українська компанія "Кроника-Плюс" 24.04.08 року.

03 березня 2008 року позивачем було укладено договір № 03/03 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс". Згідно з актом виконаних робіт від 14.04.08 року контрагентом були виконані роботи на загальну суму 225 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 37500,00 грн., яка була перерахована на рахунок ТОВ "Українська компанія "Кроника-Плюс" 24 квітня 2008 року.

Так, позивачем було сплачено контрагенту вартість придбаних послуг у повному обсязі з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, він зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс" зареєстровано у якості платника податку на додану вартість, тому мало право на складання податкових накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс" на підставі договорів від 14 січня 2008 року № 14-01, від 02 жовтня 2007 року № 02/10/08, від 03 березня 2008 року № 03/03 та актів виконаних робіт, було складено податкові накладні від 14 квітня 2008 року № 291, від 24 квітня 2008 року № 314 та від 24 квітня 2008 року № 315, які містять всі необхідні реквізити, визначені законом, підписані керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс" та скріплені печаткою підприємства.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договори № 14-01 від 14.01.2008 року, № 02/10/08 від 02.10.2007 року, № 03/03 від 03.03.2008 року, були спрямовані на реальне настання правових наслідків - на виконання ремонтних робіт судів. Ремонтні роботи було здійснено та оплачено. Тобто, правовідносини, що виникли на підставі цих договорів спричинили реальні наслідки для майнового стану платника податків.

Колегія суддів зауважує, що згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на наявність пояснень Гончаренко М., він будучі керівником (директором) товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Кроніка-Плюс», договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко», акти до цих договорів та податкові накладні не підписував, фінансову та податкову звітність не здавав, у кінці 2007 року передавав це підприємство разом з печаткою іншій особі.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Джерела обізнаності свідка можуть бути різними - безпосереднє сприйняття певної обставини (тоді показання свідка будуть первинним доказом), сприйняття інформації про обставину з інших джерел (похідний доказ).

Суд оцінює такий доказ у сукупності з іншими доказами, та з урахуванням ступеня довіри до нього, яка формується під час спостереження за поведінкою свідка, заслуховування думки осіб, які беруть участь у справі, щодо показань свідка тощо.

Судова колегія вважає, що зазначеними вище матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

Допустимість показань цієї особи, на думку суду, обмежується Цивільним кодексом для підтвердження певних угод й інших дій, що мають юридичне значення. Не можна підтверджувати показаннями свідків: обставини, що ґрунтуються на угоді, виконаній в письмовій формі (ст. 202), договір доручення (ст. 191) та інші договори, урегульовані статтями 244, 257, 324, 332-349, 375, 386, 396, 414 цього Кодексу, а будь-які невідповідності у зазначених судом першої інстанції документах є по суті порушенням бухгалтерського обліку, а не податкового.

Крім того, на території федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморского Флота" Міністерства оборони Російської Федерації здійснювався ремонт тільки одного судна, а саме ТБС "ИНЯ". Ремонт суден "Надежда 1" та "Вихрь-1" здійснювався у місті Миколаєві.

Згідно з відповіддю публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" (місто Миколаїв) від 22.11.2012 року № 412/1766, ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" та товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" уклали договір від 12.12.2007 року № 12/12-129-07 про надання послуг по ремонту т/х "Надежда 1", замовлення № 28263. На протязі 2008 року роботи по ремонту т/х "Надежда 1" на території ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" виконував Договір про спільну діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік проект менеджмент" ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" №1. Згідно з документами, що знаходяться в архіві бюро перепусток служби безпеки публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод", у 2008 році працівникам товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" для проведення ремонтних робіт на т/х "Надежда 1" ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" видавались перепустки: за січень 2008 року - 117 людей, за лютий 2008 року - 129 людей, за березень 2008 року - 117 людей. Щодо господарський відносин публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Кроника-Плюс", пов'язаних з виконанням ремонтних робіт на судні "Вихрь-1" на протязі 2008 року, інформація відсутня.

Тобто, даною відповіддю підтверджується реальне виконання ремонтних робіт на т/х "Надежда 1". Відсутність інформації щодо виконання ремонтних робіт на судні "Вихрь-1" не може спростовувати факту виконання цих робіт.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кириленко О.О.) від 30.01.13 у справі № 2а-1080/12/2770- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кириленко О.О.) від 30.01.13 у справі № 2а-1080/12/2770- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян