Ухвала суду № 32215922, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/800/26653/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Баженової А.А., Борисової М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року

у справі № 826/1806/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопоставка» (далі - позивач, ТОВ «Енергопоставка»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Енергопоставка» звернулось у лютому 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0072601520.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток позивача за півріччя 2012 року, за наслідками якої складено акт від 13.11.2012 року № 3/1520.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 131 324,00 гривні та прибутку від операцій з іншими цінними паперами на 625 348,00 гривень, в наслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від операцій з іншими цінними паперами минулого періоду на 842 359,00 гривень. Так, на думку органу державної податкової служби у декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року позивач визначив від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду від операції з іншими цінними паперами у розмірі 1 123 146,00 гривень, в той час як повинен був визначити 280 787,00 гривень (1 123 146,00 грн. х 25%). Враховуючи положення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зазначає, що в даному випадку від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами, що виник станом на 01.01.2012 року підлягає включенню до витрат починаючи з І півріччя і наступних звітних періодах 2012 року у розмірі 25% від суми, що виникла станом на 01.01.2012 року.

26.11.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0072601520, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 164 155,00 гривень, у тому числі за основним платежем 131 324,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 32 831,00 гривня.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Пунктом 150.1 статті 150 зазначеного Кодексу встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 01.07.2012 року, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI, який набрав чинності 01.07.2012 року, пункт 3 Підрозділ 4 Перехідних положень Податкового кодексу України викладено в новій редакції, яким визначено особливості застосування пункту 150.1 статті 150 ПКУ у 2012-2015 роках, а саме зазначено, що протягом 2012-2015 років (починаючи з другого півріччя 2012 року) від'ємне значення об'єкта оподаткування, що утворилося станом на 01.01.2012 року, враховується платниками з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення на рік.

За цих умов платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 01.01.2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012-2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31.12.2011 року.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що порядок перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток і порядок перенесення від'ємного фінансового результату від операцій з торгівлі цінними паперами за своєю природою є різними. У першому випадку мова йде про перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на витрати в наступних податкових періодах до повного погашення, а в другому - про перенесення від'ємного фінансового результату від операцій з торгівлі цінними паперами на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що позитивний результат від торгівлі цінними паперами, розрахований згідно до статті 153.8 Податкового кодексу України, включається до доходів у податковій декларації з податку на прибуток банку, що містить дані додатка ОД декларації, що включає позитивний результат від торгівлі цінними паперами. Цей результат, як окремий показник, не може призвести до виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, який регулюється нормами п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень ПК України.

Виходячи з вищенаведеного, від'ємний фінансовий результат від операцій з торгівлі цінними паперами в будь-якому разі не може бути перенесений на витрати в такому ж самому порядку, як від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Також, суди попередніх інстанцій вірно вважають, що врахування в окремому податковому обліку лише частини витрат з придбання цінних паперів прямо суперечить нормі пункту 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України. Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що операції з цінними паперами та деривативами, які придбані до набрання чинності розділом III Податкового кодексу України, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Отже, зміни, які внесено до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України щодо застосування п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України відносяться тільки до визначення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за загальними правилами та відображеного у відповідному рядку податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0072601520.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі № 826/1806/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько