Ухвала суду № 3221559, 27.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

            ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У XВ А Л А

іменем   України

27 березня 2008року           № К-31192/06                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді:     Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка О.І.,  Штульмана І.В.

при секретарі:               Сторчоус Н.А.   

за участю представників сторін,-

розглянувши  в касаційній інстанції у відкритому судовому засіданні  справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «підприємство «Турія», м.Дніпропетровськ, до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-МДПІ) Дніпропетровської області про визнання недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за касаційною скаргою ТОВ «підприємство «Турія» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року,-                                     ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2005 року директор ТОВ «підприємство «Турія» звернувся до господарського суду з позовом до Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області, просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000132306/0 від 24.02.2005р. в частині не оприбутковуваних готівкових коштів у касі на загальну суму 1700грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 8500грн. Позивач  посилається на невірне застосування відповідачем положень діючого законодавства та визначення останнім розміру штрафних санкцій.       

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р., у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,директор ТОВ «підприємство «Турія» подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2007р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Дніпропетровської МДПІ  Дніпропетровської області проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «підприємство «Турія» за період з 13.03.2003р. по 01.10.2004р. та складено акт від 21.02.2005р. №220/2301/32354225. На підставі вказаного акту відповідачем 24.02.2005р. винесено рішення  №0000132306/0 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 8500грн. Вказаною перевіркою виявлено порушення позивачем п.2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого правлінням Національного банку України №72 від 19.02.2001р., а саме: не були оприбутковані готівкові кошти, які надходять до каси підприємства, відсутній фактичний облік надходжень в касу підприємства – 16.01.2004р., 20.02.2004р., 25.03.2004р. з оформлення цих операцій у встановленому порядку прибутковими ордерами на загальну суму 1700грн.

До ТОВ «підприємство «Турія» застосовані фінансові санкції згідно ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436  «Про застосування фінансових санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», оскільки  23.06.2003р. з банку по чеку №КД 1075978 ТОВ позивачем було отримано 1700грн. у касу підприємства для видачі працівнику позики. Видатковим касовим ордером №3 від 23.06.2003р. із каси підприємства робітнику видано позику в сумі 1700грн., яку той повертав підприємству не готівкою, яка повинна оприбутковуватись в касі підприємства, а підприємство проводило з ним взаєморозрахунок з рахунку 685 (розрахунки іншими кредиторами) в рахунок 372 (розрахунки з підзвітними особами), про що свідчать журнали – ордери по рахунку №372, а саме 16.01.2004р. у сумі 380грн.; 20.02.2004р. у сумі 800грн.; 25.03.2004р. у сумі 520грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 19.02.2001р. №72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 зазначеного Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Таким чином, суди прийшли до законного та обґрунтовано висновку про правомірність застосування до позивача спірних санкцій, оскільки у порушення п.2.10 зазначеного Положення позивачем не були оприбутковані готівкові кошти, які надходять до каси підприємства, відсутній фактичний облік надходжень в касу підприємства (16.01.2004р., 20.02.2004р., 25.03.2004р.) з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковими ордерами на загальну суму 1700грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони грунтуються на матеріальних нормах права, з урахуванням фактичних обставин справи.

Доводи ж, наведені у касаційній скарзі, його не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами вимог матеріального та процесуального права

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальної дії.    

Керуючись ст.ст.221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

                                           УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «підприємство «Турія» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.Згідно ст.ст.236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді:підписи З оригіналом згідно: Відповідальний секретар              Н.А.Сторчоус