Ухвала суду № 32212025, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К/9991/51696/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнязаявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»про ухвалення додаткового рішенняу справі №22а-7828/08 (1/313/08)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєвіпропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП № 00004036/0 від 07.05.2008.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2008 у справі № 1/313/08 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00004036/0 від 07.05.2008.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 у даній справі постанову Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2008 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2013 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» було задоволено; постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 скасовано та залишено в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2008.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до Вищого адміністративного суду України із заявою № 439/101-05-117-05 від 19.03.2013 про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якої позивач просить ухвалити у справі додаткову ухвалу про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» понесених судових витрат у загальному розмірі 5 440,16 грн., з яких:

- витрати по сплаті судового збору в сумі 1 502,20 грн.;

- витрати, що пов'язані з явкою представника до суду в сумі 3 937,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що платіжним дорученням № 3426 від 06.08.2012 ним було сплачено 1 502,20 грн. за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, яку останнім було задоволено, а відтак, зазначена сума підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Крім того, позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення 3 937,96 грн. (витрат, що пов'язані з явкою представника до суду) після винесення рішення судом касаційної інстанції тим, що зазначені документи не могли бути подані ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» при розгляді справи Вищим адміністративним судом України 14.01.2013 у зв'язку з тим, що документальне оформлення відрядження представника здійснюється після повернення останнього, а також у зв'язку з тим, що позивачу не було відомо заздалегідь про результати розгляду справи.

В судове засідання касаційної інстанції, призначене на 01.07.2013, представники сторін не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви щодо ухвалення додаткового рішення, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч.1 ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Наведена норма передбачає можливість ухвалення додаткового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповне судове рішення, тобто, коли не вирішені питання, які необхідно було вирішити при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2013 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» було задоволено, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 скасовано та залишено в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2008 по справі № 1/313/08.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На момент прийняття ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.01.2013 в матеріалах справи були наявні платіжне доручення № 3426 від 06.08.2012 та платіжне доручення № 6699 від 28.12.2011 (про сплату судового збору в розмірі 1 502,20 грн. за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції).

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу з Державного бюджету України 1 502,20 грн. судового збору.

В той же час, як вбачається із заяви позивача про ухвалення додаткового рішення від 19.03.2013 та доданих до неї документів, вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» витрат, що пов'язані з явкою представника до суду в сумі 3 937,96 грн., не були предметом розгляду в суді касаційної інстанції та позивачем до винесення судового рішення судом касаційної інстанції не заявлялись.

Отже, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача про винесення додаткового рішення в цій частині.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби.

Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 94, 168, 222, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 471, код ЄДРПОУ 33133003) 1 502,20 грн. сплаченого судового збору.

4. В іншій частині - у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний