Ухвала суду № 32212021, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/9991/50519/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників третьої особи Глушка Д.В., Грінченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року

у справі № 2-а-2234/11/1470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарин-М» (далі - позивач, ТОВ «Агромарин-М»)

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва)

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - третя особа, ТОВ «СП «Нібулон»)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Агромарин-М» звернулось у березні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо включення до акту перевірки висновку про визнання податкового кредиту ТОВ «Агромарин-М» за липень-листопад 2010 року таким, що підлягає коригуванню (зменшенню), щодо видачі позивачем видаткових, податкових накладних, актів виконаних робіт без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, щодо визнання дій ТОВ «Агромарин-М» такими, що призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету, щодо укладення позивачем правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок ї є нікчемними, щодо відсутності поставок товарів, щодо визнання такими, що підлягають коригуванню (зменшенню) податкових зобов'язань за серпень-листопад 2010 року, щодо визнання даних, наведених ТОВ «Агромарин-М» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень-листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу, податкові зобов'язання та податковий кредит недійсними та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.2011 року № 176/23-400/37104044 висновків: про визнання податкового кредиту ТОВ «Агромарин-М» за липень-листопад 2010 року таким, що підлягає коригуванню (зменшенню); про те, що ТОВ «Агромарин-М» надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків; про визнання дій ТОВ «Агромарин-М» такими, що призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України; про укладення ТОВ «Агромарин-М» правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним; про відсутність поставок товарів, яка свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків та їх нікчемність; про укладення ТОВ «Агромарин-М» угод без мети настання реальних наслідків та їх нікчемність; про визнання такими, що підлягають коригуванню (зменшенню), податкових зобовязань ТОВ «Агромарин-М» за серпень 2010 року у розмірі 1 384 246,93 гривень, за вересень 2010 року у розмірі 6 488 954,22 гривні, за жовтень 2010 року у розмірі 9 982 660,84 гривень, за листопад 2010 року у розмірі 3 168 685,99 гривень; про визнання даних, наведених ТОВ «Агромарин-М» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу, податкові зобовязання та податковий кредит недійсними. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.2011 року № 176/23-400/37104044 відображення ТОВ «Агромарин-М» у податковому кредиті операцій за липень 2010 року на загальну суму 100 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 166 666,60 гривень (по розрахунках з ТОВ «Агрохімінвест 2000»), за серпень 2010 року на загальну суму 8 060 697,60 гривень, у тому числі ПДВ 1 343 449,60 гривень (по розрахунках з ТОВ «Оттокконохто»), за вересень 2010 року на загальну суму 44 355 738,42 гривень, у тому числі ПДВ 7 392 623,07 гривні (по розрахунках з ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД»), за жовтень 2010 року на загальну суму 57 479 185,98 гривень, у тому числі ПДВ 9 579 864,33 гривні (по розрахунках з ТОВ «БК ЮСГ»), за листопад 2010 року на загальну суму 13 911 045,36 гривень, у тому числі ПДВ 2 318 507,56 гривень (по розрахунках з ТОВ «ФМП-Лак»), які є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.2011 року № 176/23-400/37104044 податкових зобов'язань ТОВ «Агромарин-М» за серпень 2010 року у розмірі 1 384 246,93 гривень, за вересень 2010 року у розмірі 6 488 954,22 гривні, за жовтень 2010 року у розмірі 9 982 660,84 гривень, за листопад 2010 року у розмірі 3 168 685,99 гривень по розрахунках з ТОВ СП «НІБУЛОН», ТОВ «Альдор-Трейд», ПП «Віталмар Агро», ТОВ «АФХ Трейд», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Оптімус», ПП «Гілея-Інвест», ВАТ «Миронівський ЗВКК», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ДП «Сантрейд», ТОВ «Волари Експорт», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Гротек», ТОВ «Агроспецсервіс», ТОВ «Агропроінвест 08», ТОВ «Фірма «Каскад-Агро», ТОВ «Олсідз Груп Україна», ТОВ «А.С.Т.І. (Україна)», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Агропродукт-Херсон», ПП «Трансагрогрупп», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», ТОВ «Оріал», ТОВ «Оптімус», ТОВ «Перлина Півдня ЛТД», ТОВ «Кононівський елеватор», ВАТ «Помічнянський елеватор», ПП «Інжиніринговий центр «Біотехінвест», ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», ПП «Лєсік&Т», ТОВ «РТС Україна», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Будтехінжинерінг», ТОВ «Інфо Терра», ТОВ «Мел-транс», ТОВ «Саноіл Торг», ПП «Сєрна» такими, що відображені за угодами, які є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агромарин-М» судовий збір у сумі 3,14 гривні. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року скасована та прийнята нова постанова, якою позов ТОВ «Агромарин-М» задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби щодо коригування (зменшення) податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агромарин-М» за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже податкові зобов'язання та податковий кредит), з послідуючим відображенням цих висновків в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів ТОВ «Агромарин-М». Зобов'язано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби відобразити в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України дані декларацій з ПДВ, поданих ТОВ «Агромарин-М» за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

Третя особа в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у лютому 2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агромарин-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт 15.02.2011 року № 176/23-400/37104044.

Як вбачається із зазначеного акту перевірки, в ході перевірки податковим органом виявлено факти порушення позивачем: пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, , пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, що, на думку податкового органу, є підставою для коригування (зменшення) податкового кредиту позивача за липень-листопад 2010 року та податкових зобов'язань за серпень-листопад 2010 року та для визнання недійсними даних про обсяги придбання та продажу (а отже податкових зобов'язань та податкового кредиту), наведених у деклараціях з ПДВ за вказаний період.

Суть порушення, на думку податкового органу, полягала у тому, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності по податковому кредиту ТОВ «Агромарин-М» з ТОВ «Агрохімінвест 2000», ТОВ «Оттокконохто», ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», ТОВ «БК ЮСГ», ТОВ «ФМП-Лак», оскільки згідно наявної оперативної інформації контрагенти позивача по ланцюгам постачання відсутні за місцем реєстрації, згідно даних, наведених у деклараціях по податку на прибуток, не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом.

До того ж, відповідно до реєстраційних документів ТОВ «ФМП-Лак» директором та засновником останнього є громадянин Третяк С.М., який повідомив, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності за весь період існування ТОВ «Аквамарин-М» не мав.

В свою чергу, податковим органом встановлено, що ТОВ «Агромарин-М» декларації з податку на прибуток за 2010 рік та додатки К1/1 до рядку 07 цієї декларації до податкового органу не подавав, згідно податкової звітності за формою 1-ДФ на підприємстві працювало 7 осіб, що свідчить про відсутність у позивача основних засобів та трудових ресурсів, які б приймали участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні та зберіганні товару.

Зазначені обставини, за висновком податкового органу, дають підстави вважати, що укладені позивачем правочини з вищевказаними контрагентами-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави, отже, є нікчемними та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з цим податковий орган дійшов висновку про те, що податковий кредит позивача за липень-листопад 2010 року проведено на підставі нікчемних правочинів та підлягає коригуванню(зменшенню): у липні 2010 року - на 166 666,60 грн., у серпні 2010 року - на 1 343 449,60 грн., у вересні 2010 року - на 7 392 623,07 грн., у жовтні 2010 року - на 9 579 864,33 грн., у листопаді 2010 року - на 2 318 507,56 грн.

Оскільки у позивача відсутні трудові ресурси, податковий орган також дійшов висновку, що податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, виписані та підписані на здійснення господарських операцій при подальшої реалізації товару, надані позивачем контрагентам-покупцям (ТОВ СП «Нібулон», ТОВ «Альдор-Трейд», ПП «Віталмар Агро», ТОВ «АФХ Трейд», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Оптімус», ПП «Гілея-Інвест», ВАТ «Миронівський ЗВКК», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ДП «Сантрейд», ТОВ «Волари Експорт», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Гротек», ТОВ «Агроспецсервіс», ТОВ «Агропроінвест 08», ТОВ «Фірма «Каскад-Агро», ТОВ «Олсідз Груп Україна», ТОВ «А.С.Т.І. (Україна)», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Агропродукт-Херсон», ПП «Трансагрогрупп», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», ТОВ «Оріал», ТОВ «Оптімус», ТОВ «Перлина Півдня ЛТД», ТОВ «Кононівський елеватор», ВАТ «Помічнянський елеватор», ПП «Інжиніринговий центр «Біотехінвест», ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», ПП «Лєсік&Т», ТОВ «РТС Україна», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Будтехінжинерінг», ТОВ «Інфо Терра», ТОВ «Мел-транс», ТОВ «Саноіл Торг», ПП «Сєрна») без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, адже операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводилось, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю, а отже, є нікчемними, що, в свою чергу, є підставою для коригування (зменшення) податкових зобов'язань позивача за серпень 2010 року - на 1 3284 246,93 грн., за вересень 2010 року - на 6 488 954,22 грн., за жовтень 2010 року - на 9 982 660,84 грн., за листопад 2010 року - на 3 168 685,99 грн.

За наслідками перевірки відповідачем податкових повідомлень-рішень не приймалось, проте у висновку акту перевірки зазначено, що дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень-листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже податкові зобов'язання та податковий кредит) є недійсними, що, відповідно, відображено в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів ТОВ «Агромарин-М».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що зафіксовані в акті перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам справи, відповідач при складанні акту вийшов за межі своєї компетенції, його дії суперечать вимогам чинного законодавства та є протиправними.

Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позову, виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними і статтєю 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якою визначено вичерпний перелік прав зазначеного суб'єкта владних повноважень.

Аналізуючи викладені норми, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що органи державної податкової служби, виходячи зі своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо. Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

В свою чергу, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередні інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відображення позивачем у бухгалтерському обліку та податковій звітності господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, угоди з якими визнано відповідачем нікчемними, повною мірою підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами - податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, товаро-транспортними накладними та іншими належними доказами.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товарів, робіт та послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, який в свою чергу погодився з судом першої інстанції, який встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, зазначив, що підстав вважати неправомірним формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками виконання умов попередніх договорів немає.

Разом з цим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що наявність в інформаційній базі податкової служби відомостей щодо нікчемності правочинів не тягне негативні наслідки для позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що результатом внесення таких відомостей до інформаційної бази є невизнання даних податкових декларацій щодо визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ платників податків. Ця обставина призводить до виникнення розбіжностей у визначенні податкових зобов'язань одного контрагента та податкового кредиту іншого контрагента, що має наслідком визначення податковим органом відповідних податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання виключити з автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Що стосується решти позовних вимог, задоволених судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції вважає, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що ці вимоги суттєво не впливають на предмет спору, вони не направлені на відновлення порушених прав позивача, а відтак не можуть бути задоволеними.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року у справі № 2-а-2234/11/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько