Ухвала суду № 32212008, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К/9991/72914/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Бороденка А.В., Колосовського Ю.О.,відповідача:Попова С.В., Прошакової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012

у справі № 2а/0470/11369/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (надалі - позивач, ТОВ «Металургійна транспортна компанія») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС), про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій полягає в тому, що неможливість підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача по ланцюгах постачання не впливає на податковий кредит покупця та не може бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, закріпленого нормами Податкового кодексу України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2011 № 1849/23-5/34823177, висновками якого виявлено порушення позивачем пп. 14.1.18, пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищена сума бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 36 864 522,00 грн.; порушення п.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість - 33 265,83 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Продснабторг», що причинило завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за березень 2011 року на вказану суму.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000712305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36 864 522,00 грн.

В ході адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення залишено без змін та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0000912305, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 244 873,99 грн., у зв'язку із допущенням відповідачем методологічної помилки при винесенні первинного повідомлення-рішення.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01.01.2011 вступив в силу Податковий кодекс України, що є виключним законодавчим актом, який регулює питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за встановленою процедурою.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 названої статті).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 зазначеної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (п. 200.11 ст. 200 Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума від'ємного значення податку на додану вартість сформована позивачем за наслідками здійснення ним операцій з придбання у ТОВ «Група «Енергоальянс» рухомого складу (446 вагонів). Право власності на товар за договором перейшло з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі, що містяться в матеріалах справи.

Придбані позивачем вагони були віднесені до складу основних засобів.

Головним інформаційно-обчислювальним центром Укрзалізниці була проведена перереєстрація придбаних позивачем вагонів згідно заявки на приписку власних вагонів від 02.03.2011 року, що підтверджується листом Придніпровської залізниці від 07.11.2011 № НЗ-1-09/645 та телеграмою від 20.04.2011 № 2225.

Зазначені вагони використовуються в господарській діяльності позивача при організації залізничних перевезень відповідно до договорів на надання транспортно-експедиційних послуг, які укладені з ВАТ «Нікопольський Завод Феросплавів» (договір від 21.04.2006 № 1895, пролонгований), з ПАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» (договір від 15.06.2006 № 15/6-2006), з ВАТ «Дніпроазот» (договір від 01.04.2009 № 674/9-60, пролонгований), з ВАТ «Запорізький завод феросплавів» (договір від 29.03.2009 № 450, пролонгований).

Таким чином, товарність господарських операцій та фактична сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів постачальнику підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими накладними, актами прийому-передачі рухомого складу, платіжними документами. Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у відповідних податкових періодах.

З урахуванням того, що позивачем виконані усі вимоги податкового законодавства щодо обчислення та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи податкового органу про відсутність даних проведення зустрічних перевірок контрагентів та непідтвердження ними факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України по ланцюгу постачання.

Аналіз змісту положень Податкового кодексу України дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України стверджувати, що сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання свого зобов'язання перед бюджетом однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування іншою стороною.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Стосовно законності віднесення до складу від'ємного значення з податку на додану вартість сум податку на підставі взаємовідносин із ТОВ «Продснабторг» необхідно зазначити наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що між позивачем та ТОВ «Продснабторг» укладено договір № 110 від 01.02.2011 на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно умов якого, виконавець (ТОВ «Продснабторг») бере на себе зобов'язання по наданню замовнику транспортно-експедиційних послуг по організації процесу встановлення місцезнаходження рухомого складу по мережі залізничних доріг України. Виконання вказаного договору підтверджується актами виконаних робіт із деталізацією обсягу наданих послуг, а також податковими накладними.

Крім того, в ході перевірки позивача податковою інспекцією у Жовтневому районі встановлено та зазначено в акті, що за даними обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та згідно з наданими ТОВ «Продснабторг» до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ «Продснабторг» задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 743 249,92 грн., в тому числі: за рахунок операцій з позивачем (сума податку на додану вартість - 33 265,83 грн.) (т. 1 а.с. 22). Таким чином, податковим органом фактично підтверджено законність віднесення ТОВ «Металургійна транспортна компанія» до податкового кредиту суми в розмірі 33 265,83 грн. за операціями з ТОВ «Продснабторг».

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування 36 864 522,00 грн. сплаченого податку на додану вартість відповідно до декларації за березень 2011 року, а відтак доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 у справі № 2а/0470/11369/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.