Ухвала суду № 3221077, 04.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-1666/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Маринчак Н. Є.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 12.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі № 33/65

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта”

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Припіял С. В., Степанчук Н. Г., Українець Т. С., Якуш В. В.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта”, з урахуванням послідуючих доповнення та зміни позовних вимог, подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000782303/0 від 08.07.2004р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 13147700 грн., в т. ч. 8804000 грн. основного платежу та 4343700 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001432303/0 від 10.12.2004р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 58300 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0014312303/0 від 23.12.2004р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 4402 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000772303/2 від 30.09.2004р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 7500000 грн., в т. ч. 5000000 грн. основного платежу та 2500000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду міста Києва від 12.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі № 33/65 позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами понесені позивачем при здійсненні господарської діяльності і правомірно враховані у складі валових витрат; позивач придбав, оплатив та експортував автоматичний контрольно-вимірювальний комплекс і обґрунтовано відніс при цьому суму страхової премії за страхування ризику ймовірності понесення фінансових збитків до складу валових витрат; господарські операції підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, позивач не мав господарських операцій з ПП “Іванна ТТ”, установчі документи якого визнані недійсними; факт отримання позивачем автоматичного контрольно-вимірювального комплексу встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2004р. у справі № 29/54, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2004р. та Вищого господарського суду України від 20.01.2005р.; договори з ТОВ “КБ Сучасні технології” позивачем виконані; податковий кредит позивача підтверджується податковими зобовязаннями звітного періоду ТОВ “КБ Сучасні технології”.

Також, вищенаведені обставини підтверджуються висновком судово-бухгалтерської експертизи від 11.01.2006р. № 10349.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3., пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 72 КАС України.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 06.07.2004р. № 38/23-3/31088169 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.11.2000р. по 30.06.2003р. в якому зазначено, зокрема, про завищення позивачем валових витрат на 33272400 грн., в т. ч. в IVкварталі 2002 року на 253700 грн., вIта IIкварталах 2003 року, відповідно, на 28001200 грн. та 5017500 грн. у звязку з віднесенням до їх складу витрат, які не повязані з господарською діяльністю, а саме: відсотків за користування кредитними коштами без вимоги позивача про відшкодування збитків, понесених при невиконанні контрагентом умов договору, витрат по оплаті вартості автоматичних контрольно-вимірювальних комплексів без фактичного їх придбання, а також страхової премії по страхуванню товару без його фактичного придбання.

Крім того, в акті зазначено про завищення податкового кредиту в декларації по ПДВ за квітень 2003 року на 5000000 грн. у звязку з придбанням позивачем у ТОВ “КБ Сучасні технології” програмно-технічних комплексів без наявності документів про їх транспортування та зберігання, що свідчить про безтоварність цієї операції.

Додатковими підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень № 0001432303/0 від 10.12.2004р. та № 0014312303/0 від 23.12.2004р. стали рішення про результати розгляду первинної та повторних скарг позивача.

З аналізу положень п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.4.6. п. 5.4., пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції станом на момент здійснення господарських операцій) до складу валових витрат платника податку відносяться будь-які витрати зі страхування кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, а також будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі витрати повязані з господарською діяльністю.

Встановивши факти укладення позивачем договорів на відкриття кредитних ліній, договорів на поставку нафтопродуктів з проведеною по них попередньою оплатою в повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, невиконання договорів поставки збоку постачальників у звязку з неможливістю виконання зобовязань, укладення договору купівлі-продажу автоматичних контрольно-вимірювальних комплексів з подальшим їх експортом з підтвердженням відповідними документами, договору страхування комерційних ризиків з виплатою страхової премії, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про здійснення цих операцій в межах господарської діяльності позивача та правомірне включення до складу валових витрат відсотків за користування кредитними коштами, витрат по оплаті вартості автоматичних контрольно-вимірювальних комплексів, а також страхової премії по страхуванню товару.

Аналізуючи вимоги пп. пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” слід зазначити, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення права на податковий кредит є, зокрема, дата отримання належним чином оформленої податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, враховуючи укладення позивачем договорів постачання програмно-технічних комплексів з їх оплатою та подальшим експортом, що підтверджується оформленими відповідно до законодавства первинними бухгалтерськими документами, отримання виданих зареєстрованим платником ПДВ належним чином оформлених податкових накладних з підтвердженням його податкових зобовязань по спірних операціях, висновок судів про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по ним є вірним.

Зазначене також, як обґрунтовано відображено судами попередніх інстанцій, підтверджується висновком № 10349 судово-бухгалтерської експертизи по даній справі, складеним 11.01.2006р.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 12.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі № 33/65 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Маринчак Н. Є.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 10.11.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.