Ухвала суду № 3221078, 04.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-6436/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Маринчак Н. Є.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2007р. у справі № А37/120

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський Південнотрубний завод”

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача Живиця Д. В.,

відповідача не зявились,

встановив:

Відкритим акціонерним товариством “Нікопольський Південнотрубний завод” подано позов про визнання недійсним рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції № 000043237/0/40142 від 12.10.2005р. про застосування 166602 грн. 55 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2007р. у справі № А37/120 позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваним рішенням нарахована пеня в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за зобовязаннями, строк сплати яких настав до його введення, що суперечить положенням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а постанову та ухвалу залишити без змін, вважаючи їх обґрунтованими та винесеними з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій став акт від 29.09.2005р. № 146/23-1.05393108 про результати планової виїзної документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. в якому зазначено, зокрема, про встановлення неповернення валютних цінностей внаслідок чого нарахована пеня по зовнішньоекономічним контрактам за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД за період з 04.11.2004р. по 30.06.2005р. у сумі 166602 грн. 55 коп.

Також актом перевірки встановлено наявність дебіторської заборгованості перед позивачем його контрагентів по контрактах: № 186 від 24.02.1998р. з фірмою “StaroStahil”, Австрія, № 1962 від 11.07.1997р. з ЗАТ “Росхімнафта”, Росія, № 130 від 06.05.1998р. з СПО “Комунальник”, Білорусь, № 127 від 05.05.1998р. з ЗАТ “Техпромснаб”, Росія, № 202 від 06.11.1997р. з ТОВ “Універсальна металева компанія”, Росія, № 13 від 27.01.1998р. з ТОВ “Регіон”, Росія.

Додатково судами встановлено порушення ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2003р. провадження у справі № Б26/139/03 про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський Південнотрубний завод” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції на 20.11.2003р.) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

З аналізу зазначених норм слідує, що в разі здійснення резидентами зовнішньоекономічної діяльності в останніх виникають відповідні зобовязання по зарахуванню валютної виручки в передбачені терміни на їхні розрахункові рахунки в уповноважених банках і, зважаючи на специфіку таких операцій, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється також і на нарахування пені по зовнішньоекономічним контрактам за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2007р. у справі № А37/120 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Маринчак Н. Є.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 10.11.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.