Постанова № 32207906, 01.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 5009/3974/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:Махінко І.С., дов. №367 від 20.06.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013р.у справі господарського суду№5009/3974/12 Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" м. Запоріжжядо Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" с. Дніпровка, Запорізької областіпростягнення заборгованості у розмірі 916 661,10грн. В С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. (складене 12.02.2013р.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі №5009/3974/12 позовні вимоги - задоволенні. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" 916 661,10грн. основного боргу та 18333,22грн. - судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2013р. №02-05/554 у зв'язку з виходом з відпустки судді Прокопанич Г.К. та завантаженістю судді Акулової Н.В. для розгляду справи №5009/3974/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

У письмовому відзиві позивач заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив її залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 01.07.2013р. з'явився представник відповідача, яким підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника - не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, спірні правовідносини стосуються договору купівлі-продажу №018 від 31.01.2007р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати товар, визначений в пункті 1.2 цього договору, загальна сума якого складає 1455648,98грн. у власність покупця, а останній прийняти даний товар та сплатити за нього грошову суму в порядку, визначеному цим договором.

11.04.2007р. та 16.05.2007р. між сторонами укладено доповнення до договору купівлі-продажу від 31.01.2007р. за № 001 та № 002 відповідно, за змістом яких сторони домовились про додаткову поставку товару.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору продавець надає товар, визначений в пункті 1.2 цього договору частинами за кількістю та найменуванню. Продавець надає товар покупцю протягом 3-х банківських днів з моменту оплати товару (його частини) згідно пункту 5.2 цього договору.

Пунктом 3.2 договору визначені умови поставки - самовивіз зі складу визначеного продавцем. Під словом "самовивіз" сторони домовились про наступне: покупець зобов'язується, в строки, визначені в договорі, отримати на складі продавця товар та за свій рахунок здійснити перевезення.

Умови пункту 3.3 договору сторони передбачили, що товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в кількості згідно накладної, за якою продавець передає товар, а покупець приймає його в момент вивозу його зі складу уповноваженим представником покупця.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій судові акти мотивували тим, що на виконання умов договору від 31.01.2007р. №018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1679320,85грн., у т.ч. засоби захисту рослин на суму 1153508,06 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.06.2007р. №РН-0000298 на суму 5453,58 грн. та накладними від 06.03.2007р. №050 на суму 241606,08грн., від 07.03.2007р. №059 на суму 213580,80грн., від 17.03.2007р. №086 на суму 42498,00грн., від 20.03.2007р. №089 на суму 48576,00грн., від 22.03.2007р. №103 на суму 107965,69грн., від 23.03.2007р. №112 на суму 24288,00грн., від 23.03.2007р. №118 на суму 316420,56грн., від 03.04.2007р. №147 на суму 279332,36грн., від 12.04.2007р. №176 на суму 351023,78грн., від 17.05.2007р. №258 на суму 24288,00грн. та від 18.05.2007р. №262 на суму 24288,00грн.

Проте, як обґрунтовано зазначає заявник касаційної скарги лише в довіреності серії ЯМЖ №264754 від 06.03.2007р. є посилання на договір купівлі-продажу №018 від 31.01.2007р., як на підставу передачі товару на суму 241606,08грн. Одночасно в вищезазначеній довіреності є посилання на договір купівлі-продажу №016 від 31.01.2007р. Всі інші накладні і довіреності не містять в собі посилань на договір.

Крім того, вищезазначені накладні не містять посади, прізвища та ім'я по батькові особи, чий підпис стоїть як отримувача товару та відсутній відбиток печатки відповідача.

Також, як було зазначено вище, відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 договору передача товару повинна бути здійснена від позивача до відповідача шляхом "самовивозу" зі складу позивача, а відтак зумовлює наявність товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, ані місцевим господарським судом, ані апеляційною інстанцією, не досліджувався порядок передачі товару за договором, зокрема не досліджувалось виконання чи не виконання сторонами п.п. 3.1, 3.2 та 3.3 договору, а також не з'ясоване існування товарно-транспортних накладних чи інших перевізних документів на товар.

На вищезазначені обставини відповідач звертав увагу, як господарського суду першої інстанції, так і апеляційного господарського суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій припустились порушення приписів ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. (складене 12.02.2013р.) та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі №5009/3974/12 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати обсяг позовних вимог з урахуванням підстав позову, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. (складене 12.02.2013р.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі №5009/3974/12 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков