Ухвала суду № 3220765, 18.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-1570/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів:Маринчак Н.Є.,Усенко Є.А.,Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2006 року

та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року

у справі№ 2-23/11737-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал»

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачем було заявлено позов до ДПІ у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 27 червня 2006 року № 0007862301/0 та № 0007872301/0.

Постановою господарського суду АР Крим від 12 жовтня 2006 року позов задоволено.

Визнані нечиннимі податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Сімферополі від 27 червня 2006 року № 0007862301/0 та № 0007872301/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Професіонал» 3, 40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року постанову господарського суду АР Крим від 12 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 12 жовтня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Сімферополі провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Професіонал» з питань правових відносин з ПП «Лікк» за період з 01 квітня 2003 року по 01 квітня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 3190/23-8/31095988 від 19 червня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 5.2.1 п. 5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до донарахування податку на прибуток в розмірі 12780, 00 грн., в тому числі, 2005 рік 10350, 00 грн., І квартал 2006 року 2430, 00 грн. Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.2.4 п. 7.2, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до донарахування податку на додану вартість в розмірі 10221, 00 грн., у тому числі за грудень 2005 року в розмірі 8277, 00 грн., за лютий 2006 року 1944, 00 грн.

27 червня 2006 року ДПІ у м. Сімферополі на підставі акту прийняла податкове повідомлення рішення № 0007872301/0, яким визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 15093, 00 грн., у тому числі 12780, 00 грн. основний платіж та 2313, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення рішення № 0007862301/0, яким визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 14309, 40 грн., у тому числі 10221, 00 грн. основний платіж та 4088, 40 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем при віднесенні сум витрат до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту були дотримані всі вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону «Про податок на додану вартість» відповідно, що свідчить про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у лютому 2006 року між позивачем та ПП «Лікк» було укладено усний договір купівлі продажу. Згідно умов цього договору позивач придбав покриття слаботекстуроване в кількості 5000, 00 кг за ціною 9, 72 грн. на суму 48600, 00 грн., акриловий звязуючий коцентрат в кількості 125, 00 кг за ціною 20, 03 грн. на суму 2503, 75 грн., всього на суму 61324, 50 грн., в тому числі податок на додану вартість 10220, 75 грн., згідно прибуткових накладних № 123/05 від 31 грудня 2005 року та № 14/06 від 28 лютого 2006 року та податкових накладних № 123/05 від 29 грудня 2005 року, № 14/06 від 28 лютого 2006 року. Оплата за отриманий товар проводилась у безготівковій формі (платіжні доручення № 1145 від 29 грудня 2005 року і № 1964 від 28 лютого 2006 року).

Суми витрат на придбання товару були віднесені позивачем до валових витрат виробництва.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи те, що витрати на придбання товару у ПП «Лікк» підтверджуються відповідними прибутковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, тобто розрахунковими та платіжними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення їх суми до валових витрат.

Крім того, колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у ПП «Лікк», з урахуванням того, що позивачем були дотримані відповідні вимоги підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, що підтверджується оформленими належним чином податковими накладними, при придбанні товару, вартість якого відноситься до валових витрат виробництва (обігу).

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» через відсутність з боку позивача заниження або завищення сум податкового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду АР Крим від 12 жовтня 2006 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ М.О. Федоров

________ Т.М. Шипуліна