Ухвала суду № 3220766, 18.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-233/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів:Маринчак Н.Є.,Усенко Є.А.,Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Меньшиковій О.Я.,

за участю:

представника відповідача Майстра П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006 року

у справі№ 21/93-НА

за позовом Приватного підприємства «Джемете»

до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2006 року ПП «Джемете» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 27 березня 2006 року № 0001352302/0/973 та № 0001362302/0/972.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006 року постанову господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2006 року скасовано.

Прийнято нове судове рішення, яким задоволені позовні вимоги.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 27 березня 2006 року № 0001352302/0/973 та № 0001362302/0/972.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Джемете» 3, 40 грн. судового збору.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Хмельницькому провела виїзну позапланову перевірку ПП «Джемете» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, заявленого у декларації за грудень 2005 року, за результатами якої було складено акт № 1509/23-3/32179670 від 20 березня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз в завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в банку за грудень 2005 року на 27786, 00 грн., порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз в заниженні суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 23574, 00 грн.

27 березня 2006 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0001362302/0/972, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на 27786, 00 грн., та податкове повідомлення рішення № 0001352302/0/973, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 30646, 000 грн., у тому числі 23574, 00 грн. основний платіж та 7072, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що, здійснивши продаж попередньо ввезених товарів за ціною, нижчою вартості товарів, визначеної з метою оподаткування на території України, позивачем були порушені вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач продавав килимові вироби по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, а тому висновки відповідача про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України. Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на те, що податковий орган не мав правових підстав, передбачених підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для визначення позивачу податкових зобовязань за непрямими методами.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з імпортом таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські;

плата за використання обєктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач при розмитненні килимових виробів сплатив податок на додаток на додану вартість, виходячи з митної вартості, зазначеної в графі 12 вантажної митної декларації.

В подальшому при поставці товарів на митній території України позивач розрахував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В той же час, аналіз положень абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатись з договірної (контрактної) вартості товару, але не менше митної вартості.

Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, рішення якого було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2006 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006 року скасувати, а постанову господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ М.О. Федоров

________ Т.М. Шипуліна