Ухвала суду № 32202606, 04.07.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/2312/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2510/2013

Головуючий у 1-й інстанції Савічев В.О.

Доповідач Кузнєцова О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2. та їх представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,

зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, зазначаючи, що їй належить ? частина трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Вона не має можливості реалізувати свої права власника, з огляду на те, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 938/939 від 28.12.2012 року відповідачами здійснено самочинне перепланування квартири, а саме: частково демонтовано перегородки, перенесені дверні отвори в інші місця, зменшено житлову площу. Тим самим відповідачі унеможливили встановлення порядку користування належною їй ? частиною квартири, що порушує її право на користування та розпорядження квартирою.

Прохала усунути перешкоди у користуванні спільною частковою власністю, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_1 в первісний стан, у відповідності до технічного паспорту, зареєстрованого у Кременчуцькому МЕТІ у реєстровій книзі № М-1 за реєстровим № 193, а саме: демонтувати самочинно побудовану внутрішню перегородку у кімнаті № 5 довжиною 2, 83 кв. м., закласти самочинно утворений дверний отвір у кімнаті №6, звести внутрішню перегородку довжиною 0,9 м. між передпокоями та кімнатою № 5, поновити первісне місце розташування дверних отворів у кімнатах № 5 та 6, стягнути з відповідачів судові витрати.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні, зазначаючи, що згідно висновку 938/939 судової будівельно-технічної експертизи від 28.12.2012 року провести розподіл квартири НОМЕР_1 виходячи з належності ОСОБА_4 права власності на ? частину спірної квартири неможливо без проведення перепланування та переобладнання квартири шляхом демонтажу дверних блоків та улаштування перегородок.

За таких обставини виділити в користування ОСОБА_4 житлову площу відповідно до норм житлової площі неможливо та спільне користування житловою площею квартири також є неможливим.

Згідно акту № 5 від 25.01.2013 року складеного житлово-експлуатаційним підприємством ТОВ «Житлорембудсервіс» ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі з жовтня 1999 року по теперішній час.

На підставі викладеного прохали припинити право власності ОСОБА_4 на ? частину у квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 56, 9 кв. м., яка складається з трьох кімнат, житловою площею 41, 6 кв. м.; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в рівних частках, кожному по 1/8 частини частки, що належала ОСОБА_4; зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку в кв. АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів судові витрати в рівних частках.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю - задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_4 у користуванні спільною частковою власністю, шляхом приведення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 в первісний стан, у відповідності до технічного паспорту, зареєстрованого у Кременчуцькому МБТІ у реєстровій книзі № М-1 за реєстровим № 193, демонтувавши самочинно побудовану внутрішню перегородку у кімнаті № 5 довжиною 2, 83 м., заклавши самочинно утворений двірний отвір у кімнаті № 6, звести внутрішню перегородку довжиною 0,9 м. між передпокоями та кімнатою № 5, поновити первісне місце розташування дверних отворів у кімнатах № 5 та № 6.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у розмірі 114, 70 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, прохають рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.05.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 у повному обсязі, та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого у відповідності до розпорядження № 15878/1 від 16.02.1998 року, спірна квартира на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Згідно технічного паспорта квартира складається із трьох житлових кімнат: двох ізольований площею 10,9 кв. м. та 13, 7 кв. м. та однієї суміжної кімнати площею 17 кв. м., а також підсобних приміщень - коридору, кухні, ванної кімнати та інших.

29.12.2010 року помер один із співвласників квартири - ОСОБА_6

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.12.2012 року, яке набрало законної сили, визнано, що кожному із співвласників ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по ? частині квартири АДРЕСА_1.

Статтею 319 ч. 1 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 356 ч. 1 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частина 1 ст. 358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 938/939 від 28.12.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснено самочинне перепланування квартири, частково демонтовано перегородки, перенесені дверні отвори в інші місця, зменшено житлову площу, що унеможливлює розподіл та встановлення порядку користування належною ОСОБА_4 ? частини квартири.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність дій відповідачів, які самочинно здійснили перепланування квартири, що порушує права співвласника ОСОБА_4 на володіння, користування та розпорядження належною їй частиною квартири, у зв'язку з чим вірно задовольнив вимоги останньої.

Відповідно до ст. 365 ч. 1 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Прохаючи припинити право власності ОСОБА_4 на ? частину квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що квартира є річчю неподільною та спільне користування житловою площею є неможливим.

Відмовляючи у задоволенні позову про припинення права на частку у спільному майні суд першої інстанції послався на недоведеність цих вимог позивачами та враховуючи, що у ОСОБА_4 відсутнє інше житло прийшов до висновку, що таке припинення завдасть істотної шкоди її інтересам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 938/939 від 28.12.2012 року, провести розподіл квартири в натурі є неможливим, у тому числі з огляду на те, що в ній є самочинні перепланування, здійснені відповідачами.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи № 938/939 від 28.12.2012 року наведено два варіанти визначення порядку користування квартирою її співвласниками у відповідності до належних їм часток.

Вказуючи на неможливість спільного користування квартирою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обґрунтували свої доводи та не надали їм відповідні докази, що протерічить вимогам ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1, 2 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції позивачі вказали на можливість спільного користування співвласниками квартирою. Той факт, що з 1999 року ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі не є підставою для припинення її права на частку у спільному майні.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не має іншого житла, то припинення її права на частку у квартирі завдасть їй істотної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та вони є аналогічними тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наводили на підтвердження своїх вимог за позовною заявою.

Таким чином, фактичні обставини місцевим судом встановлені повно та об'єктивно, які підтверджуються матеріалами справи. Вказаним обставинам та наданим сторонами доказам судом першої інстанції надано належний правовий аналіз, що обґрунтовано відображено у мотивувальній частині судового рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України та є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а матеріали справи не дають підстав вважати, що суд при розгляді даної справи допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які у відповідності до вимог ст. 309 ч.1 п. 3, 4 ЦПК України є підставами для скасування рішення.

За наведених обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль

/підпис/ В.М. Антонов

Копія

Згідно: суддя апеляційного суду

Полтавської області О.Ю. Кузнєцова