Постанова № 32199066, 01.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2013 р. Справа №801/6226/13-а

(14:50) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Керченського міського центра зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

До Окружного адміністративного суду АР Крим звернувся Керченський міський центр зайнятості з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального забезпечення одержаного внаслідок невиконання своїх обов'язків у розмірі 5298,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме ненадання відповідачем, зареєстрованим у якості безробітної особи, відомостей, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема допомоги по безробіттю.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку представника не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010 р. ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) зареєстрована у Керченському міському центрі зайнятості, про що свідчить персональна картка НОМЕР_2.

Відповідно до Витягу з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 (персональна картка НОМЕР_2) від 14.09.2011 р. відповідачу привласнено статус безробітного з 27.10.2010 р. із призначенням виплати допомоги по безробіттю за наказом № НТ 101027; 13.09.2011 р. відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до п.п. 10 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за наказом № НТ 110913 від 13.09.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 01.02.2011 р. укладений договір № 4-29 про надання послуг з проведення лекцій з питань охорони праці з Державним підприємством "Кримський експертно-технічний центр держпромнагляду України" терміном з 01.02.11 р. по 01.02.11 р.

Виконання відповідачем відповідних послуг з проведення лекцій з питань охорони праці підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2011 року.

Отримання відповідачем винагороди по договору № 4-29 підтверджується Відомістю на виплату грошей № ВЗП - 000022 за лютий 2011 р. та розрахунковим листком по заробітній платі за 1 квартал 2011 року.

17 липня 2012 р. Сімферопольським міським центром зайнятості складено акт № 131 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку у якості безробітної ( з 27.10.2010 р. до 13.09.2011 р.) знаходилася у трудових відносинах з ДП "Кримьский ЕТЦ" та отримувала дохід за цей період. Зокрема, ОСОБА_1 була прийнята у ДП "Кримський ЕТЦ" 01.02.2011 р. згідно договору про надання послуг від 01.02.2011 р. № 4-29 для виконання одноразових робіт згідно договору.

28.01.2013 р. вих. № 06-547 Керченським міським центром зайнятості направлено на адресу відповідача повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманої матеріальної допомоги по безробіттю у сумі 5298,79 грн. у зв'язку із неповідомленням про наявність договору з ДП "Кримський експертно - технічний центр", внаслідок чого виплата допомоги по безробіттю з 01.02.2010 р. по 23.07.2011 р. є необґрунтованою.

Вказане повідомлення отримано відповідачем особисто 04.02.12 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення про вручення.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року (далі Закон № 1533).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000р. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" фінансування діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та виконання ним функцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №19/2013 Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України .

Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до п.п. 8, 11 ч. 3 Положення про Державну службу зайнятості основними завданнями Служби є, зокрема здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч. 4 Положення про Державну службу зайнятості Служба відповідно до покладених на неї завдань виконує функції виконавчої дирекції Фонду, забезпечує організацію діяльності правління Фонду, представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

Відповідно до Положення про центр зайнятості АР Крим від 26.05.2011 р. останній є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у АР Крим.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що позивач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні підпункту 7 пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виступає у якості страховика.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 страховий випадок - це подія, через яку:

а) застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

б) застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до ст.6 Закону України № 1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Відповідно до ч. 1 Закону України № 1533 термін "застрахована особа", вживається у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Відповідно до п. 3) ч.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI застрахована особа це - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 6, 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує у сфері зайнятості, зокрема безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття.

Згідно зі ст.7 Закону України № 1533 одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз.1) п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

В порушення вимог, вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомив позивача про укладення договору № 4-29 від 01.02.2011 р. про надання послуг з Державним підприємством "Кримський експертно-технічний центр держпромнагляду України".

Згідно п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідач неправомірно, з порушенням встановленого законодавством порядку не повідомив позивача про укладення ним договорк № 4-29 від 01.02.2011 р. та отримання ним відповідної винагороди на час перебування у статусі безробітного та отримання відповідної допомоги по безробіттю від Керченського міського центра зайнятості, що є підставою для повернення позивачу отриманих виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою

Сам факт укладення угоди позбавляє відповідача статусу безробітного та права на отримання допомоги по безробіттю.

Згідно довідки-розрахунку Керченського центру зайнятості відповідачем незаконно отримано допомогу по безробіттю у розмірі 5298,79 грн. за період з 01.02.2011 р. по 23.07.2011 р.

Відповідачем в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України не надано доказів погашення стягуваної заборгованості.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постанову у повному обсязі складено 01.07.2013 р.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Керченського міського центра зайнятості (ЄДРПОУ 20708617) 5298,79 грн. витрат на матеріальне забезпечення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.