Рішення № 32195052, 03.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7476/2011

Провадження № 22ц/779/1300/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Пнівчук О.В.

Суддів: Малєєва А.Ю., Томин О.О.,

Секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кредитної спілки «Аккорд», ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_3

Позов обґрунтовували тим, що згідно кредитного договору № Ів-ФрВ/821 від 26.04.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 2249 грн. з терміном погашення до 26.04.2008 року та зобов'язався щомісячно сплачувати кредит та відсотки згідно графіка платежів. Однак, станом на жовтень 2011 року ОСОБА_3 допустив заборгованість за кредитом в сумі 6 024,80 грн.

Згідно договору про відступлення права вимоги та виконання зобов'язань від 07.12.2011 року №151, КС «Аккорд» відступив ОСОБА_2 належне йому право грошової вимоги до ОСОБА_3

Непогашення відповідачем боргу стало підставою для звернення позивачів з позовом до суду.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 024,80 грн. заборгованості за кредитним договором та згідно договору про відступлення права вимоги.

ОСОБА_3 на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказав, що згідно кредитного договору йому надано кредит з терміном повернення до 26.04.2008 року. Оскільки цивільним законодавством встановлено трьохрічний строк позовної давності, ОСОБА_3 вважає, що позивачі пропустили такий строк. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги дану обставину та ухвалив помилкове рішення.

З цих підстав ОСОБА_3 просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Позивач ОСОБА_2 заперечила вимоги апеляційної скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку задоволення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.04.2007 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №Ів-ФрВ/821, за яким ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2249 грн.

Згідно графіка платежів позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти до 26.04.2008 року (а.с.6).

Однак, ОСОБА_3 у встановлений строк не виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 07.06.2011 року утворилась заборгованість в розмірі 6 024,80 грн., а саме 1805,14 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2414,52 грн. - відсотки за користування кредитом і 1805,14 грн. - штрафні санкції (пеня).

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам закону з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Згідно ст.257, ч.5 ст.261, 262 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як вбачається з Рекомендованого графіка платежів, позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти до 26.04.2008 року, а тому трьохрічний строк позовної давності закінчився 27.04.2011 року. Проте, позивачі звернулись до суду з позовом лише 03.10.2011 року, що вказує на пропуск ними строку позовної давності.

Згідно п.1.2 кредитного договору №Ів-ФрВ/821 від 26.04.2007 року кредитні кошти надавались позичальнику для придбання мобільного телефона.

За змістом пункту 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції вважаються споживчим кредитом.

Таким чином, даний кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим, а тому спірні правовідносини регулюються одночасно ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно п.7 ч.11 ст.11 ЗУ „Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.31 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5, у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Суд, першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, тому судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК щодо законності й обгрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Аккорд», ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Ів-ФрВ/821 від 26.04.2007 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Малєєв А.Ю.

Томин О.О.