Постанова № 3218907, 16.02.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

16 лютого 2009 року                                                                                               № 22а-5902/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача         Шавеля Р.М.,

суддів                         Стародуба О.П. та Каралюса В.М.,

при секретарі –           Романишин О.Р.,

з участю осіб:

від позивача –                         Добринська Т.С., директор;

                                   Батрух Р.Б., довіреність № б/н від 07.03.2008р.;

від відповідача –         Більо І.В., довіреність № 11154/10-010 від 15.05.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-польського підприємства «Макрополь»

напостанову господарського суду Львівської обл. від 22.01.2008р. у справі № 7/347А/5015

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-польського підприємства «Макрополь»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

провизнання недійсними акта перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0002902300/0/19818 від 27.08.2007р.,-

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

29.10.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Спільне українсько-польське підприємство /СП/ «Макрополь» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсними Акт перевірки № 1532/23-1/33562843 від 20.08.2007р. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова № 0002902300/0/19818 від 27.08.2007р. (а.с.2-8).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 22.01.2008р.у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.76).

Не погодившись із винесеним судовим рішення, постанову господарського суду оскаржив позивач ТзОВ СП «Макрополь», який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.82-88).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує реальністю проведених господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Батекс», що підтверджується представленими відповідачем документами; у рішенні суду про визнання установчих документів вказаного товариства не зазначається про несплату таким податків у зазначені періоди, фактично позивач поніс витрати на придбання товарів широкого вжитку, суми податкового кредиту позивача, заявлені у податкових деклараціях з податку на додану вартість /ПДВ/ за період липень-жовтень 2005 року підтверджуються наявними матеріалами справи.

Окрім цього, на підставі отриманих від ТзОВ «Батекс» податкових накладних позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту, доказів, щодо наявності обставин, з якими Закон України «Про податок на додану вартість» пов’язує недійсність податкових накладних, відповідачем не надано; самі податкові накладні складені у відповідності до вимог законодавства. Останнє також не ставить в залежність включення чи невключення до податкового кредиту сум ПДВ з обставинами наявності чи відсутності джерела відшкодування по ПДВ.

Невірним є покликання податкового органу на необхідність проведення перевірок до виробника або постачальника товарів, оскільки результати таких перевірок не можуть вплинути на податкові права і обов’язки позивача, оскільки він не несе відповідальність за дії постачальника і його контрагентів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 14-16.08.2007р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено невиїзну позапланову перевірку ТзОВ СП «Макрополь» по питанню фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Батекс» за період з 01.07.2005р. по 01.10.2005р., по результатам якої складено Акт перевірки № 152/23-2/31892363 від 22.12.2006р. (а.с.113-118).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і виявлено заниження ПДВ у розмірі 8670 грн. 12 коп., в тому числі: за липень 2005 року – 5000 грн., серпень 2005 року – 1870 грн., вересень 2005 року – 1800 грн. 12 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002902300/0/19818 від 27.08.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 13005 грн. 22 коп., з яких 8670 грн. 12 коп. за основним платежем та 4335 грн. 10 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.51).

Окрім цього, під час проведення невиїзної позапланової перевірки податковим органом встановлено здійснення протягом 01.07.2005р. – 01.10.2005р. господарських операцій з приводу купівлі-продажу між ТзОВ СП «Макрополь» і ТзОВ «Батекс» на загальну суму 52020 грн. 72 коп. (а.с.113-118).

Між вказаними контрагентами були укладені усні угоди, відповідно до умов яких ТзОВ «Батекс»реалізував ТзОВ СП «Макрополь»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 52020 грн. 72 коп.; вказані угоди оформлені накладними та податковими накладними (а.с.29-41); розрахунки за отримані товари проведені шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок продавця.

На підставі отриманих від ТзОВ «Батекс» податкових накладних позивач відобразив суму сплаченого податку в сумі 8670 грн. 12 коп. у складі податкового кредиту, що підтверджується копіями податкових декларацій позивача за вищевказані періоди (а.с.9-14, 23-28).

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 16.02.2006р. по справі № 2-1557/10 визнані недійсними з моменту їх державної реєстрації статут і установчий договір ТзОВ «Батекс», а також свідоцтво № 37014223 про реєстрацію ТзОВ «Батекс» платником податку на додану вартість (а.с.60-61).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Акта перевірки господарські зобов’язання між позивачем та ТзОВ «Батекс» вчинені з метою ухилення від сплати податків і є нікчемними, а тому представлені податкові накладні не можуть бути прийняті до уваги. На вказані в цих накладних суми завищено ПДВ, вказана сума і вартість товарно-матеріальних цінностей підлягає стягненню в дохід держави. Факт створення ТзОВ «Батекс» в порушення встановленого законом порядку, відсутність його за адресою реєстрації, відсутність звітності, а також встановлення факту, що замовники не формували його статутного фонду підтверджено рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 16.02.2006р.

Таким чином, підстав для визнання недійсним Акта перевірки і податкового повідомлення-рішення немає (а.с.76).

Між тим, з такими висновками господарського суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.5.1., п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається :

* або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

* або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

            У відповідності до п.п.7.4.1. цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

            Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов’язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов’язань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від свого контрагента, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і відповідачем не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від ТзОВ «Батекс», який на момент їх виписування був зареєстрований платником ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов’язань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов’язковими до виконання.

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова необґрунтовано визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов’язкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не встановлений.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція; продавець був внесений до Єдиного державного реєстру, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності за несплату податків продавцем, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ТзОВ СП «Макрополь», яке сплатило вартість придбаної продукції, в тому числі суму ПДВ, отримало належно оформлені податкові накладні, сум до податкового кредиту.

            З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

            В частині вимог позивача про визнання недійсним Акта перевірки № 1532/23-1/33562843 від 20.08.2007р., то колегія суддів зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

            Відтак, акт перевірки як документальна фіксація встановлених в ході перевірки фактів не є актом суб’єкта владних повноважень в зазначеному вище розумінні, а виступає доказом по справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами в порядку ст.86 КАС України. Виходячи з наведеного, акт перевірки не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

            Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

            З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про оскарження акта перевірки податкового органу підлягає закриттю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.п.3, 4 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.1 ст.203, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-польського підприємства «Макрополь» задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 22.01.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-польського підприємства «Макрополь» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова № 0002902300/0/19818 від 27.08.2007р.про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 13005 грн. 22 коп., з яких 8670 грн. 12 коп. за основним платежем та 4335 грн. 10 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В частині позовних вимог про визнання недійсним Акта перевірки № 1532/23-1/33562843 від 20.08.2007р. провадження у справі – закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-польського підприємства «Макрополь» понесені судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач:                                                                                                    Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                    О.П.Стародуб

          В.М.Каралюс