Постанова № 32188327, 03.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 16680/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

06.05.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Текстиль-Рівне» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у м.Рівне податкові повідомлення-рішення № 0001232342/0 від 23.04.2010р., № 0001242342/0 від 23.04.2010р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-6).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. заявлений позов задоволено (а.с.184-191).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Рівне, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.192-193).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відносно контрагента позивача ТзОВ «Рівне-Метал» порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва; у вказаного підприємства були відсутніми матеріальні та фізичні ресурси для проведення господарських операцій з позивачем; наданими доказами підтверджено перерахування позивачем грошових коштів вказаному контрагенту без мети настання правових наслідків, із метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

Таким чином, наданими податковим органом доказами стверджується відсутність реального здійснення господарських операцій по поставці кислоти ортофосфорної, через що позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит по такій операції.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 30.03.2010р.-13.04.2010р. ревізорами ДПІ у м.Рівне проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Текстиль-Рівне» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено Акт перевірки № 501/23-100/32171289 від 16.04.2010р. (а.с.15-49).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2008 року на загальну суму 27364 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ за серпень-вересень 2008 року на суму 21491 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001232342/0 від 23.04.2010р. щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 41046 грн., з яких 27364 грн. за основним платежем та 13682 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001242342/0 від 23.04.2010р. про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 32237 грн., з яких 21491 грн. за основним платежем та 10746 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7, 8).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Рівне-Метал», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій; окрім цього, первинні документи підписані неуповноваженою особою.

Також позивачем завищені валові витрати на суму 2000 грн. на вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг від СПД ОСОБА_3, які не підтверджені відповідними документами (договором, актом виконаних робіт, накладними), однак такі оплачені відповідно до платіжного доручення № 178 від 23.09.2008р.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства. У складеному акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо наданих первинних документів; фактично висновки відповідача про безтоварність господарських операцій ґрунтуються на довідці податкової міліції, однак такий документ та факт порушення кримінальної справи не є достатніми та беззаперечними доказом фіктивності здійсненої операції та недійсності складених первинних документів.

Також суду не представлено доказів нікчемності укладених угод між вказаними контрагентами; на момент видачі податкових накладних ТзОВ «Рівне-Метал» був зареєстрованим платником ПДВ, на час розгляду справи відсутній вирок суду по кримінальній справі щодо здійснення фіктивного підприємництва.

Окрім цього, в частині завищення валових витрат на суму 2000 грн. відповідачем не надано доказів віднесення цієї суми до валових витрат, у самому акті перевірки не наведено достатніх даних щодо безпідставності формування валових витрат у цій частині.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із змісту заявленого позову слідує, що заявлені ТзОВ «Текстиль-Рівне» вимоги обґрунтовані лише дійсністю та реальністю господарських операцій з ТзОВ «Рівне-Метал»; щодо інших порушень, які зафіксовані в акті перевірки та покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, позивачем жодних доводів не наведено.

Разом з тим, судом першої інстанції дана правова оцінка правомірності формування валових витрат в розмірі 2000 грн. по результатам операцій щодо надання СПД ОСОБА_3 інформаційно-консультаційних послуг.

Таким чином, ухвалюючи рішення у цій частині, суд першої інстанції змінив підстави заявленого позову, порушивши вимоги процесуального закону, який надає таке право лише позивачу.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту та валових витрат, чи мали операції із придбання у ТзОВ «Рівне-Метал» товарів реальний характер, яким чином надавалися послуги, а також чи існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також відсутність реального здійснення господарських операцій зі сторони ТзОВ «Рівне-Метал», з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи позивачем придбано протягом 01.01.2007р.-31.12.2009р. у ТзОВ «Рівне-Метал» кислоту ортофосфорну згідно наступних видаткових накладних:

№ 082002 від 01.08.2008р. на суму 53900 грн., в тому числі ПДВ 8983 грн. 33 коп. (а.с.75);

№ 090410 від 01.09.2008р. на суму 62304 грн., в тому числі ПДВ 10384 грн. (а.с.77);

№ 090425 від 25.09.2008р. на суму 12744 грн., в тому числі ПДВ 2124 грн. (а.с.79).

На підставі цих накладних позивач відніс в ІІІ кварталі 2008 року до складу валових витрат суму 107457 грн.

Також постачальником товарів виписані позивачу наступні податкові накладні:

№ 82904 від 01.08.2008р. на суму 53900 грн., в тому числі ПДВ 8983 грн. 33 коп. (а.с.76);

№ 9410 від 01.09.2008р. на суму 62304 грн., в тому числі ПДВ 10384 грн. (а.с.78);

№ 9411 від 25.09.2008р. на суму 12744 грн., в тому числі ПДВ 2124 грн. (а.с.80).

На підставі цих накладних позивач відніс до складу податкового кредиту серпня 2008 року суму 8983 грн. 33 коп. та вересня 2008 року - суму 12508 грн.

Під час проведення перевірки та судового розгляду документів щодо транспортування вказаних товарів не представлено.

Також за твердженням позивача заборгованість по вказаним поставкам погашалася шляхом зарахування зустрічних вимог, у підтвердження чого надані бухгалтерські довідки та заяви про зарахування зустрічних вимог від 29.08.2008р. та 31.10.2008р. (а.с.71-74), банківську довідку про відсутність грошових розрахунків між позивачем та ТзОВ «Рівне-Метал».

Разом з тим, ОВС СВ «ОЗ» СУ УМВС України в Рівненській обл. порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Рівне-Метал», тобто, створення останнього з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Згідно протоколу допиту директора ТзОВ «Рівне-Метал» ОСОБА_4 слідує, що останній фактично будь-якої діяльності як директор ТзОВ «Рівне-Метал» не проводив, жодних угод, накладних, платіжних доручень від імені товариства не підписував, а також нікого не уповноважував на проведення такої діяльності (а.с.22).

Окрім цього, вказана кримінальна справа перебуває на стадії судового розгляду, про що представлені відповідні процесуальні документи (а.с.136, 143-149).

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії справ, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган обґрунтовано виходив з того, що фактично поставки товарів контрагентом ТзОВ «Рівне-Метал» не здійснювалися, а позивач лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів ДПІ у м.Рівне надала суду письмові документи про те, що позивач товари не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

Окрім цього, оскільки ТзОВ «Рівне-Метал» є фіктивним підприємством, тому видані ним первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили; також керівник ТзОВ «Рівне-Метал» заперечив факт підписання первинних документів та податкових накладних від імені постачальника.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Рівне-Метал» щодо поставки товарів (кислоти ортофосфорної).

Також матеріалами справи стверджується, що ТзОВ «Рівне-Метал» не володіло на час виконання розглядуваних господарських операцій основними фондами та виробничими потужностями, трудовими ресурсами і транспортними засобами, необхідними для виконання господарських операцій по поставці товарів.

При цьому, представлені документи про подальшу реалізацію придбаних у ТзОВ «Рівне-Метал» товарів вищевказаних висновків не спростовують (а.с.88-93), оскільки будь-якої інформації щодо місць зберігання, умов транспортування та розвантаження не несуть.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Рівне-Метал» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне задоволити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.З.Улицький

Р.М.Гулид