Рішення № 32187669, 02.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1936/13-ц

Проваджееня № 22ц/779/1451/2013

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Мелінишин Г.П., Матківського Р.Й.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітнього сина та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулась в суд з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що від зареєстрованого шлюбу з відповідачем мають четверо дітей, троє з яких неповнолітні сини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 19 вересня 2013 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей залишено проживати з позивачкою. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року стягнуто з відповідача в користь позивачки аліменти в розмірі 450 грн. на утримання кожної неповнолітньої дитини до досягнення ними повноліття. Посилаючись на те, що неповнолітній син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 вересня 2010 року навчається у Львівському технікумі залізничного транспорту на денній платній формі навчання, за навчання нею додатово сплачено 10431 грн., відповідач у добровільному порядку не надає кошти на навчання неповнолітнього сина, просила стягнути з відповідача 5215 грн. як ? частину понесених додаткових витрат на навчання сина.

18 квітня 2013 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов і просив стягнути з ОСОБА_4 5215 грн. понесених додаткових витрат на навчання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, посилаючись на те, що ним на навчання неповнолітнього сина 19 серпня 2010 року відповідачці передано 1600 євро, що еквівалентно 16259 грн., які відповідно ст.185 СК України повинні нести порівну обоє батьків.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5215 грн. понесених додаткових витрат на навчання сина ОСОБА_6, 300 грн. за надання правової допомоги та 241, 80 грн. судового збору в користь держави.

Цим же рішенням відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з постановленням нового про задоволення зустрічного позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставин справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що начебто понесені позивачкою витрати на навчання сина не є додатковими, а тому не можуть бути стягненні з нього. Крім цього, вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.199 СК України, оскільки син позивачки є неповнолітньою особою.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоч про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що не перешкоджає розгляду цієї справи у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що строни є батьками сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 1 вересня 2010 року навчається у Львівському технікумі залізничного транспорту на денній платній формі навчання і на своє утримання потребує додаткових витрат. За навчання сина позивачка оплатила 10431 грн., тому суд на підставі ст.ст. 199,200 СК України стягнув з відповідача на її користь 5215 грн. як ? частину понесених додаткових витрат на навчання сина.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд виходив з того, що 1600 Євро переказані 19 серпня 2010 року позивачем відповідачці були аліментами на утримання неповнолітніх дітей, а не додаткові витрати на навчання неповнолітнього сина.

З висновком суду повністю погодитись не можна виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між стронами виник спір з приводу відшкодування додаткових витрат понесених на навчання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою ОСОБА_4

Застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 199, 200 СК України суд першої інстанції не звернув уваги, що зазначені норми матеріального права регулюють правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що від зареєстрованого шлюбу сторони мають четверо дітей, троє з яких неповнолітні сини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 19 вересня 2012 року шлюб між ними розірвано, неповнолітніх дітей залишено проживати з позивачкою. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року стягнуто з відповідача в користь позивачки аліменти в розмірі 450 грн. на утримання кожної неповнолітньої дитини до досягнення ними повноліття. Зазначені обставини визнані сторонами, підтверджені письмовими доказами та відповідно ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Судом установлено, що неповнолітній син сторін ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 вересня 2010 року навчається у Львівському технікумі залізничного транспорту на денній платній формі навчання. Відповідно до умов договору №0031Б/091 від 09.08.2010 року про надання освітніх послуг укладеного між Львівським технікумом залізничного транспорту та ОСОБА_4 оплата за навчання становить 8250 грн. (а.с.7), Згідно копій квитанцій ОСОБА_4 оплатила за навчання неповнолітнього сина 8581 грн. та 1850 грн. за проживання останнім в гуртожитку, що підтверджується копіями квитанції про оплату (а.с.8-10).

Отже у зв'язку з розвитком здібностей дитини, що викликані особливими обставинами ОСОБА_4 понесла додаткові витрати на дитину в загальній сумі 10431 грн.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_7 про те, що 19 серпня 2010 року ним на навчання неповнолітнього сина переказано ОСОБА_4 1600 Євро, які еквівалентні 16259 грн., оскільки зазначені кошти зараховано як аліменти на утримання неповнолітніх дітей разом з якими відповідач не проживає протягом трьох років, що встановлено рішенням суду від 19 вересня 2012 року, яке набрало законної сили(а.с.5).

За таких обставин не підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_7, так як заявлені ним вимоги про понесення додаткових витрат пов'язаних з навчанням неповнолітнього сина не підтверджені доказами.

Згідно п. 4 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_7 50% понесених додаткових витрат на навчання неповнолітнього сина та відмову у задоволенні вимог останнього про стягнення з ОСОБА_8 додаткових витрат на навчання неповнолітнього сина.

Згідно п. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до розміру задоволених позовних вимог необхідно стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави 229,40 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітнього сина задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5215 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятнадцять гривень) понесених додаткових витрат на навчання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та в користь держави 229,40 грн. судового збору на р/р 31212206780002, отримувач - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача-37952250, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_4 про стягнення понесених додаткових витрат на неповнолітню дитину за безпідставністю позовних вимог.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ днів з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя В.Д. Фединяк

Судді: Г.П.Мелінишин

Р.Й. Матківський