Ухвала суду № 32187366, 19.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. Справа № 22512/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження у в м. Львові апеляційні скарги Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області та відкритого акціонерного товариства «Ковельське АТП-10761» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Ковельське АТП-10761» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2009 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву відкритого акціонерного товариства «Ковельське АТП-10761» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000070023/1 від 17 липня 2009 року в частині донарахування податку на додану вартість на суму 179 143 грн 50 коп. (основний платіж - 119 429 грн, штрафна санкція - 59 714 грн 50 коп.); податкового повідомлення-рішення № 0000060023/1 від 17 липня 2009 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 24 224 грн 30 коп. (основний платіж - 19 360 грн, штрафна санкція - 5 164 грн 30 коп.); податкового повідомлення-рішення № 0000250023/1 від 17 липня 2009 року повністю; першої податкової вимоги № 1/139 від 20 серпня 2009 року (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що в акті перевірки № 438/23-05461065 від 07.05.2009 року зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що ВАТ «Ковельське АТП-10761» завищило валові витрати на вартість консультаційних та посередницьких послуг, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (далі - ТзОВ «Термінал») згідно з відповідним договором про надання таких послуг № 05/04/12 від 02.04.2007 року, а також зроблено хибний висновок про те, що з вартості придбання (отримання) вищевказаних послуг на підставі отриманих від ТзОВ «Термінал» податкових накладних ВАТ «Ковельське АТП-10761» зайво віднесло до складу податкового кредиту за відповідні періоди податок на додану вартість в загальній сумі 16 113 грн. Позивач протягом 2007 - 2008 років отримав від ТзОВ «Термінал» консультаційні та посередницькі послуги на загальну суму 96688 грн 69 коп., і таким послугами, зокрема, були послуги у сфері юриспруденції, бухгалтерського обліку, управління персоналом та управління нерухомим майном. Вказані послуги надавалися на постійній основі, виходячи з виробничої необхідності, шляхом надання усних (в тому числі, телефонних) консультацій, підготовки проектів документів, участі у переговорах, здійснення калькуляції доходів і витрат, аналізу результатів господарської діяльності, розміщення інформації у мережі «Інтернет». Надання послуг документально оформлялося актами приймання-передачі виконаних робіт, складених у відповідності до вимог чинного законодавства із зазначенням обов'язкових реквізитів, а підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість були належним чином оформлені податкові накладні. Крім того, за результатами проведення Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією планової перевірки ТзОВ «Термінал» було складено акт від 15.04.2009 року, яким підтверджено правомірність включення ТзОВ «Термінал» до складу валових доходів тих доходів, що були одержані від ВАТ «Ковельське АТП-10761» як винагорода за консультаційні та посередницькі послуги. Також, в акті перевірки № 438/23-05461065 від 07.05.2009 року вказано, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з списаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) без належного підтвердження факту їх використання у власній господарській діяльності. Списання відбувалося за результатами використання придбаних ТМЦ на проведення власними силами будівельних та ремонтних робіт належного ВАТ «Ковельське АТП-10761» адміністративного приміщення, з метою подальшого його здавання в оренду та отримання прибутків. На підтвердження використання ТМЦ у власній господарській діяльності ВАТ «Ковельське АТП-10761» надало Ковельській МДПІ первинні документи - акти використання ТМЦ за грудень 2006 року, червень, вересень, листопад, грудень 2008 року. Також вказано, що перша податкова вимога від 20.08.2009 року № 1/139 є неправомірною оскільки надіслана на суму неузгоджених податкових зобов'язань.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 17 липня 2009 року № 0000070023/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання відкритому акціонерному товариству «Ковельське АТП-10761» за платежем податок на додану вартість в розмірі 24169 грн 50 коп., в тому числі за основним платежем -16133 грн, за штрафними санкціями - 8056 грн 50 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 17 липня 2009 року № 0000060023/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання відкритому акціонерному товариству «Ковельське АТП-10761» за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 25560 грн 60 коп., в тому числі за основним платежем - 19360 грн, за штрафними санкціями - 6200 грн 60 коп. Визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 серпня 2009 року № 1/139. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що судом не встановлено порушень позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Водночас, ВАТ «Ковельське АТП-10761» порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних на придбання ТМЦ, списання яких відображено в бухгалтерському обліку в грудні 2006 року на загальну суму 265652 грн 66 коп., в червні 2008 року - 26550 грн 54 коп., у вересні 2008 року - 17068 грн 33 коп., в листопаді 2008 року - 4852 грн 83 коп., в грудні 2008 року - 202458 грн 67 коп., без належного підтвердження використання їх у власній господарській діяльності, в зв'язку з чим відповідачем правомірно за цим порушенням донараховано податок на додану вартість в сумі 154974 грн, в тому числі за основним платежем - 103316 грн, за штрафною санкцією - 51658 грн 50 коп. Ковельською МДПІ було передчасно сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу № 1/139 від 20.08.2009 року на суму податкових зобов'язань, які не були узгоджені, оскільки повторну скаргу позивачем подано з дотриманням встановленого законом десятиденного строку.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, як позивачем - відкритим акціонерним товариством «Ковельське АТП-10761», так і відповідачем - Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією Волинської області, подано апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відкритим акціонерним товариством «Ковельське АТП-10761» у апеляційній скарзі висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією Волинської області у апеляційній скарзі висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Ковельське АТП-10761» зазначено, що позивачем надано ряд документів, які в своїй сукупності доводять дійсність факту проведення ремонтних робіт. Судом першої інстанції не враховано, що крім списання ТМЦ згідно з наданими актами будь-які інші списання ТМЦ саме на ремонт адмінприміщення не здійснювалися.

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області обґрунтовано тим, що відповідачем при надсиланні рішення про результати розгляду скарги вірно зазначено адресу позивача. Надані позивачем акти приймання-передачі робіт (надання послуг) не дають можливості встановити, яким чином зазначені в акті роботи (послуги) використовувались позивачем у власній господарській діяльності та пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем, а також, як вказані в актах послуги вплинули на фінансовий результат підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що Ковельською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Ковельське АТП-10761» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, результати якої оформлені актом № 438/23-05461065 від 07.05.2009 року (а. с. 10-56, том №1). Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ВАТ «Ковельське АТП-10761» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди зайво віднесено податок на додану вартість з придбання консультаційних та посередницьких послуг, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, в загальній сумі 16113 грн, та завищення валових витрат на вартість консультаційних та посередницьких послуг на підставі документів (акти здачі-прийняття робіт, отриманих від ТзОВ «Термінал»), у котрих відсутнє свідчення, що отримані послуги пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем, за 2007 рік на суму 28837 грн, за 2008 рік на суму 51736 грн. За даними порушеннями позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 24169 грн 50 коп., в тому числі за основним платежем - 16113 грн, за штрафною санкцією - 8056 грн 50 коп., та податок на прибуток приватних підприємств в сумі 25560 грн 60 коп., в тому числі за основним платежем 19360 грн, за штрафною санкцією 6200 грн 60 коп. (а. с. 152, том № 1). Крім того, перевіркою також встановлено порушення ВАТ «Ковельське АТП-10761» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних на придбання ТМЦ, списання яких відображено в бухгалтерському обліку в грудні 2006 року на загальну суму 265652 грн 66 коп., в червні 2008 року - 26550 грн 54 коп., у вересні 2008 року - 17068 грн 33 коп., в листопаді 2008 року - 4852 грн 83 коп., в грудні 2008 року - 202458 грн 67 коп., без належного підтвердження використання їх у власній господарській діяльності. За цим порушенням донараховано податок на додану вартість в сумі 154974 грн, в тому числі за основним платежем - 103316 грн, за штрафною санкцією - 51658 грн 50 коп. (а. с. 152, том № 1).

На підставі акту перевірки № 438/23-05461065 від 07.05.2009 року Ковельською МДПІ 20.05.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000070023/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «Ковельське АТП-10761» з податку на додану вартість в розмірі 180803 грн 50 коп. (в тому числі, за основним платежем 120536 грн, за штрафними санкціями 60267 грн 50 коп.) та № 0000060023/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 38552 грн 30 коп. (в тому числі, за основним платежем 28912 грн, за штрафними санкціями 9640 грн 30 коп.). За результатами розгляду первинної скарги ВАТ «Ковельське АТП-10761» № 79 від 27.05.2009 року (а. с. 59-60, том № 1) Ковельською МДПІ прийнято рішення № 6986/25-004 від 15.07.2009 року, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, та, крім того, збільшено розмір штрафної санкції з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1336 грн 30 коп. (а. с. 61-63, том № 1). 17.07.2009 року Ковельською МДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення: №0000070023/1, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «Ковельське АТП-10761» з податку на додану вартість в розмірі 180803 грн 50 коп. (в тому числі, за основним платежем 120536 грн, за штрафними санкціями 60267 грн 50 коп.); №0000060023/1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 38552 грн 30 коп. (в тому числі, за основним платежем 28912 грн, за штрафними санкціями 9640 грн 30 коп.); № 0000250023/1, яким визначено суму штрафної санкції з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1336 грн 30 коп. (а. с. 57-58, том № 1). Позивачем 30.07.2009 року подано повторну скаргу за вих. № 108 від 29.07.2009 року (а. с. 64-67, том № 1) до Державної податкової адміністрації у Волинській області, рішенням якої за № 3972/10/25-000 від 07.08.2009 року повторну скаргу залишено без розгляду у зв'язку з пропущення строку подання такої скарги (а. с. 70-71, том № 1). За результатами розгляду скарги ВАТ «Ковельське АТП-10761» за вих. № 125 від 14.08.2009 року (а. с. 72-73, том № 1) рішенням Державної податкової адміністрації України № 8707/6/25-0115 від 04.09.2009 року (а. с. 176-178, том № 1) рішення Державної податкової адміністрації у Волинській області № 3972/10/25-000 від 07.08.2009 року залишено без змін. 20.08.2009 року Ковельською МДПІ виставлено та надіслано позивачу першу податкову вимогу №1/139 на загальну суму 217852 грн 72 коп., тобто на суму донарахованих за результатами зазначеної перевірки платежах (а. с. 165, том № 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних рішень відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3, 5.7 вказаної статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, до складу валових витрат звітного періоду включається лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов не дає платнику податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

02.04.2007 року між ТзОВ «Термінал» (виконавцем) та ВАТ «Ковельське АТП-10761» (замовником) було укладено договір № 05/04/12 про надання комплексних консультаційних та посередницьких послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язувався надавати оплатні кваліфіковані консультаційні та посередницькі послуги, зокрема в господарській, юридичній, бухгалтерській сферах, у сфері управління персоналом та управління майном (а. с. 74-77, том № 1). За послуги щомісяця згідно з пунктом 4.1 цього договору вносилася плата в розмірі 1500 грн, з врахуванням податку на додатку вартість. Щомісяця за період з травня 2007 року по грудень 2008 року представники сторін договору підписували акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), чим стверджували, що виконавець надав замовнику консультаційні та посередницькі послуги на відповідні суми (а. с. 78-118, том № 1). При цьому, виконавець виписував податкові накладні, а розрахунки за надані послуги проводилися в безготівковій формі (а. с. 196-200, том № 1). Позивачем до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди віднесено податок на додану вартість з придбання зазначених консультаційних та посередницьких послуг в загальній сумі 16113 грн, та включено до складу валових витрат вартість консультаційних та посередницьких послуг, отриманих від ТзОВ «Термінал», за 2007 рік в сумі 28837 грн, за 2008 рік в сумі 51736 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладення договору від 02.04.2007 року № 05/04/12 про надання комплексних консультаційних та посередницьких послуг було обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність. Так, зокрема, відповідно до умов договору № 05/04/12 від 02.04.2007 року позивач отримував послуги в юридичній сфері, які полягали в наданні усних консультацій, у підготовці, укладенні договорів, представництві інтересів в суді, правовому супроводі при оформленні операцій з нерухомістю, а також у сфері управління майном, що полягали у пошуку ТзОВ «Термінал» орендарів нерухомого майна, що підтверджується договорами оренди нежитлового приміщення, укладеними за посередництвом ТзОВ «Термінал» (а. с. 1-70, том № 2), довідкою ВАТ «Ковельське АТП-10761» від 01.12.2009 року № 172 про розмір орендної плати (а. с. 71, том № 2), розміщеними в мережі Інтернет оголошеннями (а. с. 182-187, том № 1), і ці докази вказують на те, що придбані консультаційні та посередницькі послуги позивач використав у своїй господарській діяльності. Крім того, у штатному розписі апарату управління та спеціалістів ВАТ «Ковельське АТП-10761» не передбачено посади юриста, відсутні посади спеціалістів кадрової служби (а. с. 204, том № 1). За таких обставин, позивачем отримано послуги реального характеру від ТзОВ «Термінал», які пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Безпідставним є твердження апелянта про невідповідність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), укладених між ВАТ «Ковельське АТП-10761» та ТзОВ «Термінал» (а. с. 78-118, том № 1) вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, такі акти містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, деталізація змісту і обсягу наданих послуг в актах приймання-передачі чи відсутність таких відомостей не впливає на порядок формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при реальному характері наданих послуг і підтвердженні їх використання в господарській діяльності. Крім того, законодавством не встановлено обмежень щодо віднесення витрат на оплату наданих позивачу послуг до складу валових витрат.

Поряд з цим встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних на придбання ТМЦ, списання яких відображено в бухгалтерському обліку в грудні 2006 року на загальну суму 265652 грн 66 коп., в червні 2008 року - 26550 грн 54 коп., у вересні 2008 року - 17068 грн 33 коп., в листопаді 2008 року - 4852 грн 83 коп., в грудні 2008 року - 202458 грн 67 коп., без належного підтвердження використання їх у власній господарській діяльності. При цьому, факт використання ТМЦ (будівельних матеріалів) в господарській діяльності, що є обов'язковою умовою для включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку у зв'язку з придбанням ТМЦ, позивач підтверджує актами використання ТМЦ за грудень 2006 року, червень, вересень, листопад, грудень 2008 року (а. с. 119-139, том № 1).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем акти використання ТМЦ не є належним підтвердженням факту використання ТМЦ в господарській діяльності позивача, оскільки зазначені акти не містять обов'язкових реквізитів, визначених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та іншої вичерпної інформації щодо кількісних та якісних показників ТМЦ, цілей їх використання.

Безпідставним є твердження апелянта про відсутність обов'язку доведення факту використання ТМЦ у власній господарській діяльності, оскільки, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Твердження апелянта, що зазначені в актах ТМЦ списано у зв'язку із проведенням ремонту приміщення адміністративного корпусу ВАТ «Ковельське АТП-10761», розташованого по вулиці Володимирській, 150 в місті Ковелі, не підтверджено достатньою кількістю належних і допустимих доказів.

Зокрема, відсутні докази про проведення таких будівельно-ремонтних робіт у грудні 2006 року, червні, вересні, листопаді, грудні 2008 року, в тому числі власними силами позивача.

Даного твердження, на думку суду апеляційної інстанції, не спростовує факт наявності в штаті підприємства працівників робітничих професій, що підтверджується долученими позивачем штатними розписами, наказами по особовому складу.

Крім того, не є доказом проведення позивачем власними силами будівельно-ремонтних робіт у грудні 2006 року, червні, вересні, листопаді, грудні 2008 року висновок спеціаліста Волинської торгово-промислової палати № О-390 від 14.01.2010 року.

На думку апелянта даний висновок підтверджує використання на реконструкцію приміщення саме тих позицій ТМЦ, а також їх об'ємів, які списано згідно з актами.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що даний висновок не вказує на використання ТМЦ у грудні 2006 року, червні, вересні, листопаді, грудні 2008 року.

Так, судом першої інстанції правильно вказано, що огляд адміністративно-побутового корпусу ВАТ «Ковельське АТП-10761» по вулиці Володимирській, 150 в місті Ковелі проведено 24.12.2009 року, в той час як згідно із завданням на розробку робочого проекту першої черги реконструкції існуючої будівлі адміністративного-побутового корпусу ВАТ «Ковельське АТП-10761» (а. с. 99 зворот, том № 2) саме протягом 2009 року мали бути проведені роботи з реконструкції зазначеної будівлі. Крім того, згідно з висновком спеціаліста № О-390 від 14.01.2010 року вартість будівельних матеріалів, що були використані під час реконструкції будівлі адміністративно-побутового корпусу ВАТ «Ковельське АТП-10761» по вулиці Володимирській, 150 в місті Ковелі, становить 447784 грн, тоді як позивачем в грудні 2006 року, червні, вересні, листопаді, грудні 2008 року списано ТМЦ на загальну суму 516583 грн 03 коп. (в тому числі, в грудні 2006 року на суму 265652 грн 66 коп., в червні 2008 року - 26550 грн 54 коп., у вересні 2008 року - 17068 грн 33 коп., в листопаді 2008 року - 4852 грн 83 коп., в грудні 2008 року - 202458 грн 67 коп.).

Збільшення надходжень від здачі в оренду адміністративного приміщення у 2006-2008 роках апелянтом мотивовано саме поліпшенням об'єкту оренди внаслідок проведення ремонтних робіт з використанням списаних ТМЦ, однак досліджені судом апеляційної інстанції договори оренди приміщень таких відомостей не містять.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що ВАТ «Ковельське АТП-10761» порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних на придбання ТМЦ, списання яких відображено в бухгалтерському обліку в грудні 2006 року на загальну суму 265652 грн 66 коп., в червні 2008 року - 26550 грн 54 коп., у вересні 2008 року - 17068 грн 33 коп., в листопаді 2008 року - 4852 грн 83 коп., в грудні 2008 року - 202458 грн 67 коп., без належного підтвердження використання їх у власній господарській діяльності, в зв'язку з чим відповідачем правомірно за цим порушенням донараховано податок на додану вартість в сумі 154974 грн, в тому числі за основним платежем - 103316 грн, за штрафною санкцією - 51658 грн 50 коп.

Стосовно першої податкової вимоги № 1/139 від 20 серпня 2009 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (пункт 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону закінчується, зокрема, останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк. Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Встановлено, що рішення Ковельської МДПІ № 6986/25-004 від 15.07.2009 року про результати розгляду первинної скарги (а. с. 61-63, том № 1) направлено позивачу рекомендованим листом, при цьому на поштовому конверті було невірно зазначено поштову адресу ВАТ «Ковельське АТП-10761» (а. с. 69, том № 1), в зв'язку з чим вручено адресату тільки 20.07.2009 року, що підтверджується листом Центру поштового зв'язку № 4 Волинської дирекції Українського Державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (а. с. 68, том № 1). Позивач звернувся з повторною скаргою за вих. № 108 від 29.07.2009 року (а. с. 64-67, том № 1) до Державної податкової адміністрації у Волинській області, яку направив поштовим зв'язком 30.07.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку (а. с. 67, том № 1), тобто повторну скаргу було подано з дотриманням встановленого законом десятиденного строку.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що Ковельською МДПІ передчасно сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу № 1/139 від 20.08.2009 року на суму податкових зобов'язань, які не були узгоджені.

Апелянтом вказано, що адреса скаржника зазначена вірно, оскільки така відповідає адресі зазначеній на бланку, на якому надіслано скаргу.

Відповідно до підпункту 1 абзацу четвертого пункту 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 р. № 29 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 р. за № 723/1748 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення), про розгляд скарг у скарзі (заяві) має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи - платника податку, а для юридичної особи - платника податку - її найменування, місцезнаходження, а також адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) за скаргою (заявою).

Згідно з пунктом 8 Положення про розгляд скарг керівник органу ДПС (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу ДПС (або його заступника), на адресу, зазначену платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), поштою з повідомленням про вручення або надати платнику під розписку.

Відповідно до абзацу десятого пункту 10 Положення про розгляд скарг рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку, або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою - платником податків безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію місцезнаходженням ВАТ «Ковельське АТП-10761» є вул. Володимирська, 150 м. Ковель.

Фактично ВАТ «Ковельське АТП-10761» знаходиться за адресою вул. Володимирська, 150 м. Ковель, що встановлено актом перевірки № 438/23-05461065 від 07 травня 2009 року.

Із змісту скарги ВАТ «Ковельське АТП-10761» № 79 від 27 травня 2009 року вбачається, що у ній не вказано адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).

Враховуючи, що інформація про місцезнаходження ВАТ «Ковельське АТП-10761» на бланку, на якому надіслано скаргу, відрізнялась від інформації про місцезнаходження скаржника, якою володів відповідач, останній повинен був здійснити заходи щодо з'ясування причин недотримання платником податків вимог підпункту 1 абзацу четвертого пункту 3 Положення та запропонувати йому повідомити податковому органу адресу, на яку необхідно надіслати рішення за скаргою, а у випадку коли здійснені заходи не привели б до позитивного результату - надіслати рішення про результати розгляду скарги на дві адреси, внаслідок чого було б дотримано вимоги п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області та відкритого акціонерного товариства «Ковельське АТП-10761» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року в справі № 2а-18869/09/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук