Ухвала суду № 32174853, 25.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 р. Справа № 106588/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі за позовом Іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні та травні 2011 року ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» звернулось до суду з позовами до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21 березня 2011 року № 0000372340, яким йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 481449 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6250 грн., та від 11 квітня 2011 року № 0000482340, яким йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 15455 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3863,75 грн.

За клопотанням представника позивача ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року відповідно до ст. 116 КАС України справи були об'єднані в одне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на тій підставі, що відповідач хибно вважав, що договори між ним та ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД» є нікчемними, оскільки дані товариства мають ознаки фіктивності та створили штучні умови для ухилення від сплати податків позивача. Позивач стверджує, що при укладенні спірних договорів у нього не було мети, що суперечила б інтересам держави. Відповідні товари та послуги придбані позивачем з метою їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Обставини встановлені при проведені досудового слідства у кримінальних справах щодо фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків службовими особами підприємств не можуть свідчити про нікчемність правочинів, вчинених іншою юридичною особою ТзОВ «Іртас».

Також позивач зазначає, що можлива зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемності всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації. ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Сонекс ЛТД» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а, отже були наділені відповідною право- та дієздатністю.

Крім того, спірні договори, а також здійснені на їх виконання господарські операції, носили реальний товарний характер, а первинні документи, які підтверджують суми податкового кредиту, являються достовірними.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що контрагенти позивача ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Сонекс ЛТД» на момент укладення з ним договорів були юридичними особами, включені до ЄДРПОУ та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому мали право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Представлені позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та його право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності, що дає підстави суду зробити висновок про правомірність включення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Сонекс ЛТД».

Суд відхилив посилання відповідача на те, що у провадженні Сихівського районного суду м. Львова знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню окремих фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) та ч. 3 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, оскільки відповідачем не надано доказів наявності взаємозв'язку даної кримінальної справи з господарськими операціями за участю позивача. Враховуючи, що матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій та достовірність первинних документів, оформлених за наслідками їх здійснення, вказана обставина не є достатньою підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 09.11.2010 року до 15.02.2011 року посадовими особами Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області було проведено невиїзну документальну перевірку ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» щодо правомірності декларування сум податку на додану вартість по операціях з контрагентами ТзОВ «Іртас» та ТОВ «Сонекс ЛТД»за період червень-жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.02.2011 року № 206/23-01/30503387.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 ЗЗакону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 481449,00 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000372340, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 481449 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6250 грн.

Також в період з 18.02.2011 року до 21.03.2011 року посадовими особами Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області було проведено планову виїзну перевірку ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за результатами якої складено акт від 28.03.2011 року № 363/23-01/30503387.

В акті перевірки зазначено, зокрема, про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 ЗЗакону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 15455,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року № 0000482340, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 15455 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3863,75 грн.

В періоди, що перевірялись, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7, п. 1.8 цієї статті податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.10 цього пункту передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з наведеними нормами правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку.

Також аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Одночасно колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Свої висновки, викладені в зазначених актах перевірок, відповідач обґрунтовує тим, що підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування слугувало те, що податковим органом визнано договори між позивачем та ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД» недійсними в силу закону у зв'язку з чим на суму податку сплаченого у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), отриманих товариством за даними договорами, зменшено податковий кредит з податку на додану вартість. Зокрема, в актах перевірки зазначено, що у ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Сонекс ЛТД»посадові особи відсутні, у товариствах є недостатність людських ресурсів для надання послуг, декларації до податкових органів не подавались, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в податковій декларації не визначалися, не сплачувалися суми податків до бюджету, а також те, що вказані підприємства за юридичною адресою не знаходяться. На підставі зазначених обставин відповідачем зроблено висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне здійснення господарських операцій між ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» та ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД», а також проведення позивачем розрахунків за отримані товари і послуги, підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» та ТзОВ «Іртас» були укладені наступні договори: договори підряду № 1903/10-01 від 19 березня 2010 року, предметом якого є влаштування огорожі зовнішнього периметру та № 210410/01 від 21 квітня 2010 року, предметом якого є влаштування площадки під резервуарний парк, а також додаток № 1 до договору підряду № 210410/01 від 21 квітня 2010 року, додатковий договір № 1 до договору підряду № 210410/01 від 21 квітня 2010 року; договір на виконання робіт № 290710/01 від 29 липня 2010 року, предметом якого є зняття верхнього шару ґрунту під влаштування залізної дороги; договір на надання послуг № 25/08-10 від 25 серпня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт екскаватором Caterpilar», самоскидом «Камаз» та бульдозером «Kamazu», а саме завантаження, планування та перевезення ґрунту; договір на надання послуг № 25/08-10/2 від 25 серпня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт екскаватором «Caterpilar», самоскидом «Камаз» та краном, а саме викорінення, завантаження та перевезення пнів і додаткову угоду № 25-08/10-3 до договору про надання послуг № 25-08/10-2 від 25 серпня 2010 року; договір на надання послуг № 14-09/10-01 від 14 вересня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт зрізка ґрунту з окучуванням, завантаження та транспортування; договір на надання послуг № 15-09/10 від 15 вересня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт викорінення пнів під ж/д, біля резервуарного парку екскаватором, завантаження та перевезення пнів; договір на надання послуг № 27-09/10 від 27 вересня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт відсипка та улаштування щебеневого балансу фракції.

Також між ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» та ТзОВ «Сонекс ЛТД» був укладений договір № 15/07 від 15 липня 2010 року, предметом якого є купівля-продаж рейкошпальної решітки та стрілочних переводів.

Дійсність і правомірність зазначених вище договорів і реальний характер господарських зобов'язань, здійснених сторонами на їх виконання підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, локальними кошторисами, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та накладних.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій на виконання зазначених вище договорів підтверджується фактичним результатом таких господарських операцій, а саме в матеріалах справи наявний висновок експертного будівельного-технічного дослідження № 07/07-11 від 12 липня 2011 року, в якому, зокрема, зазначено, що за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи встановлено, що проведеним дослідженням підтверджено виконання робіт підприємствами ТзОВ «Іртас» та ТОВ «Сонекс ЛТД» на загальну суму 3001425 грн. (ПДВ 500237,19 грн.).

Розрахунки з постачальниками товарів і послуг (робіт) були здійснені позивачем в безготівковій формі, що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень.

ТзОВ «Іртас» та ТОВ «Сонекс ЛТД» виписали і видали позивачу податкові накладні, копії яких є в матеріалах справи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також відповідають вимогам нормативних актів, які регулюють питання здійснення підрядних робіт (довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, локальні кошториси, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2).

Крім того, виписані ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД» позивачу податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідав чинному на момент їх видання законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД».

Факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) відповідачем не оспорюється.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, заявлена з дотриманням вимог законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття і відповідачем не надано доказів їх правомірності.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, здійснювали господарську діяльність відповідно до законодавства.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального отримання ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» товарів та робіт (послуг) від ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД», підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на те, що у провадженні Сихівськго районного суду м. Львова знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню окремих фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) та ч. 3 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, оскільки відповідачем не надано доказів наявності взаємозв'язку даної кримінальної справи з господарськими операціями за участю позивача. Враховуючи, що матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій та достовірність первинних документів, оформлених за наслідками їх здійснення, вказана обставина не є достатньою підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит.

При цьому колегія суддів зазначає, що факти фіктивного підприємництва, підроблення документів чи ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) може бути встановлений лише судовим рішенням (вироком), прийнятим в порядку кримінального судочинства.

Під час апеляційного розгляду справи відповідачем була надана постанова Сихівськго районного суду м. Львова від 29 грудня 211 року, винесена в зазначеній вище кримінальній справі, якою підсудних було звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році». При цьому, судом не було встановлено жодних обставин, які стосуються спірних господарських операцій та мають значення для вирішення адміністративної справи, що розглядається. Також колегія суддів зазначає, що постанова надана представником податкового органу не містить відомостей про набрання нею законної сили.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між ІП «НВФ «Петро Карбо Хем-Мукачево» та ТзОВ «Іртас» і ТзОВ «Сонекс ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст. 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, для висновку про нікчемність зазначених вище договорів транспортного експедирування необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено наявності у позивача та/чи його контрагентів умислу при укладенні ними договорів транспортного експедирування, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства або порушує публічний порядок. Зазначені договори були укладені саме з метою здійснення передбаченої законом підприємницької діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому дані договори не можуть розглядатися як нікчемні.

Отже, оскільки не було встановлено нікчемність зазначених вище договорів, то відповідно не можна застосовувати наслідків нікчемного правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 2а-0770/1018/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний 26.06.2013 року