Постанова № 32187363, 27.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа № 909/178/13-г

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання: Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» за № 462/01-ю від 13.05.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2013 року

у справі № 909/178/13-г

за позовом: ТзОВ «Золотий екватор», м. Луцьк

до відповідача: ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України», м. Івано-Франківськ

про стягнення 137 749, 30 грн. з яких 131 074, 16 грн. - основного боргу, 5 562, 62 грн. - пені, 1 112, 52 - 3% річних

за участю представників:

від позивача: Сесюк Ю.П. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Юрченко Я.О.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2013 року у справі № 909/178/13-г (суддя Неверовська Л.М.) позовні вимоги ТзОВ «Золотий екватор» до ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» про стягнення 137 749, 30 грн. з яких 131 074, 16 грн. - основного боргу, 5 562, 62 грн. - пені, 1 112, 52 - 3% річних - задоволено повністю.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідачем порушено умови Договору про закупівлю товарів № Н05094-2 від 07.08.2012 року в частині належного виконання зобов'язань по оплаті отриманої продукції, тому вимога позивача про стягнення 131 074, 16 грн. - основного боргу, 5 562, 62 грн. - пені, 1 112, 52 - 3% річних є повністю обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та відповідають нормам ст. ст. 11, 202, 509, 526, 610, 611, 625, 629, 662, 666, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 218, 230, 265 ГК України.

ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» не погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник посилається на те, що згідно п. 4.1. Договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати Замовником (Покупцем) після пред'явлення Учасником (Постачальником), отримання від Учасника (Постачальника) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. Договору. Сторони чітко встановили у договорі момент виникнення у покупця обов'язку із оплати, який полягає у одночасній наявності всіх трьох передбачених умов - 1) отримання покупцем рахунку, 2) підписання сторонами акту приймання-передачі товару 3) передача покупцю документів, визначених договором. У випадку відсутності у матеріалах справи доказів виконання хоча б однієї із визначених умов, оплата за товар - є правом, а не обов'язком покупця, а нескористання своїм правом не є порушенням, тому при невиконанні свого права, відповідальність за так зване порушення грошового зобов'язання не нестає. Також згідно п. 4.2. Договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. Згідно п. 4.3. Договору, Замовник (Покупець) зобов'язується розрахуватись з Учасником (Постачальником) за отриманий товар на протязі 10 днів з моменту отримання від Учасника (Постачальника) документів відповідно до п. 4.1. цього Договору. Отже, виходячи з умов Договору, обов'язок постачальника з передання товару є виконаним з моменту передання товару та супровідних документів на такий товар, в тому числі і документів про якість товару та рахунку. Саме з моменту вручення покупцеві документів на товар, підписання акту та отримання покупцем рахунку починає свій відлік десятиденний строк для оплати товару. Зважаючи на те, що позивач не надав відповідачу передбачені договором документи, що підтверджують належне виконання обов'язку із поставки товару, ДП «Івано-Франківський облавтодор» вважається таким, що не прострочило оплату товару.

Відповідач в судове засідання явку вповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позивачем подано письмові пояснення на апеляційну скаргу (вх. ЛАГС - 05-04/3558/13 від 27.06.2013 року), в якому просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з того, що п. 5.2. Договору погоджено, що після передачі товару між сторонами складається акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. В п. 5.3. Договору встановлено, що датою передачі товару від постачальника до покупця вважається дата підписання акту приймання-передачі товару. Акти приймання передачі товару підписані керівником відповідача, а товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані особою, що уповноважена на їх отримання довіреностями виданими за підписом керівника та головного бухгалтера відповідача у відповідності до вимог інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України від 16.05.1996 року № 99. Підписи відповідальних осіб відповідача на актах приймання-передачі, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних містять також відбитки печатки відповідача. Підписання відповідачем, без жодних зауважень, актів приймання-передачі, видаткових накладних товарно-транспортних накладних, що фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару (нафтопродуктів) учасником (постачальником) замовнику (покупцю) є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

07.08.2012 року між ТзОВ «Золотий екватор» (постачальник) та ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів № Н05094-2. У відповідності до п.п. 1.1., 3.4., 5.1., 5.2., 5.3. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, учасник (постачальник) зобов'язується поставляти та передавати у власність замовника (покупця), а замовник (покупець) зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар - продукти нафтоперероблення рідкі - бензин А-80. Ціна за 1 тонну товару становить 13 910,00 грн. в т.ч. ПДВ. Поставка товару здійснюється протягом серпня 2012 року - лютий 2013 року виключно за попередньою письмовою заявкою замовника (покупця) за адресою та в строки визначені цією заявкою. Після передачі товару між сторонами складається акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Датою передачі товару від учасника (постачальника) замовнику (покупцю), вважається дата підписання акту приймання-передачі товару.

Крім цього, п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником (покупцем) після пред'явлення учасником (постачальником), отримання від учасника (постачальника) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання - передачі товару і передачі документів зазначених пунктом 4.2. договору або поетапної оплати замовником (покупцем) поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. Сторони свідчать, що замовник (покупець) зобов'язується розрахуватись з учасником (постачальником) за отриманий товар на протягом 10 днів з моменту отримання від учасника (постачальника) документів відповідно до п. 4.1. цього договору.

Відповідно до п. 5 актів приймання - передачі (а.с. 16-17), сторони обумовили, що розрахунки за дану партію товару покупець здійснює у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, на виконання умов договірних відносин, позивач, передав у власність відповідача, по:

· актах приймання - передачі № 6 від 07.08.2012 року, № 7 від 07.08.2012 року;

· видаткових накладних № 4175 від 05.10.2012 року, № 4290 від 10.10.2012 року;

· товаро-транспортних накладних № ЗІВ0004172 від 05.10.2012 року, № ЗІВ0004290 від 10.10.2012 року;

· сертифіката відповідності № UA1145.0119459-12;

· паспорта № 1991;

· на підставі довіреності № 152 від 03.10.2012 року, товар (дизельне паливо та бензин А-80) на загальну суму 131 074, 16 грн.

В матеріалах справи наявні також податкові накладні № 13518/05 від 05.10.2012 року, № 28118/05 від 10.10.2012 року, в яких зазначено продавця - ТОВ «Золотий екватор» та покупця - ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України», відображено договір № Н05094-2 від 07.08.2012 року обсяги постачання (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті.

Факт здійснення господарських операцій, а саме: поставка товару, підтверджується актами приймання-передачі, видатковими накладними та товаро-транспортними накладними, які підписані сторонами без зауважень, відповідають вимогам бухгалтерських документів та містяться в матеріалах справи (а.с. 10-20, 33-40).

У зв'язку з цим, у відповідача виник обов'язок оплати за поставлений товар.

Однак, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції та розгляду апеляційної скарги, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 137 749, 30 грн. з врахуванням 131 074, 16 грн. - основного боргу, 5 562, 62 грн. - пені, 1 112, 52 - 3% річних.

Необхідно також зазначити, що наявність заборгованості за отриманий товар також підтверджується актом звіряння розрахунків за період 01.07.2012 року - 05.03.2013 року, підписаний сторонами (а.с. 33)

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.3.7. договору, встановлено, що в разі порушення строків оплати товару, Замовник (покупець) на вимогу учасника (постачальника) зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення розрахунків за договором в сумі 5 562, 62 грн., а також процентів річних у розмірі 1 112, 52 грн. - 3% річних відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви.

Відтак, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції погоджується із поданим позивачем розрахунком пені та 3% річних.

Доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються оскільки:

Пунктом 5.2. Договору погоджено, що після передачі товару між сторонами складається акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. В п. 5.3. Договору встановлено, що датою передачі товару від постачальника до покупця вважається дата підписання акту приймання-передачі товару.

В матеріалах справи наявні докази що підтверджують здійснення позивачем поставки товару відповідачу, а саме засвідчені копії наступних документів: акти приймання-передачі складені відповідно до п.п. 5.2.-.5.3. Договору; видаткові накладні; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; сертифікати відповідності (документ що посвідчує якість товару). Акти приймання передачі товару підписані керівником відповідача, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані особою, що уповноважена на їх отримання довіреностями виданими за підписом керівника та головного бухгалтера відповідача у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99. Підписи відповідальних осіб Відповідача на актах приймання-передачі, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних містять також відбитки печатки Відповідача.

Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Дані видаткові накладні містять підписи уповноваженої особи та головного бухгалтера із зазначенням їх посад, ПІБ, а також містять посилання на номер та дату довіреності на отримання

товаро-матеріальних цінностей.

Вищевказані документа засвідчують факт здійснення господарських операцій з поставки товару (нафтопродуктів) позивачем відповідачу та відповідають вимогам встановленим для первинних бухгалтерських документів передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженого Наказом Мінфіну України від 16.05.1996 року № 99.

А тому підписання Відповідачем, без жодних зауважень, актів приймання-передачі, видаткових накладних товарно-транспортних накладних, що фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару (нафтопродуктів) учасником (постачальником) замовнику (покупцю) та є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо надання відповідачу документів щодо якості товарів та початку перебігу строку для оплати товару судова колегія зазначає наступне.

Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що зобов'язання позивача є виконаними, а поставка є здійснена лише після отримання відповідачем, зокрема, документів про якість товару, і лише після цього може розпочатися строк для оплати товару. Однак, з таким твердженням не можна погодитися з огляду на таке.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат відповідності або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні, та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

Твердження відповідача про відсутність документів про якість, не відповідає матеріалам справи з огляду на те, що під час прийняття товару уповноваженому представнику відповідача (уповноважено довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей) було передано документи, що підтверджують якість товару, а саме сертифікати відповідності товару (а.с. 39).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року свідоцтво про визнання відповідності - документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України, а підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.

Доказом отримання документів про якість є відмітка на товарно-транспортних накладних, в графі 8 «З вантажем слідують документи», де вказано відповідний номер та дату свідоцтва про визнання, а також підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки відповідача. При цьому відсутні будь-які застереження щодо неотримання чи відсутності документів про якість товару. А відтак, твердження відповідача про неотримання документів, що підтверджують належну якість товару, спростовуються матеріалами справи.

Водночас, варто зазначити, що твердження відповідача про те, що строк оплати товару залежить від надання документу про якість є невірним, з огляду на наступне.

Пунктом 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання № п-7 за якістю зобов'язує постачальника надати документи про якість товару. Однак, надання документів про якість вимагається виключно з одною метою, а саме - з метою збереження якості продукції, що поставляється, створення умов для своєчасного та правильного приймання її по якості.

Як вбачається з матеріалів справи поставлений товар був прийнятий відповідачем по кількості та якості без жодних зауважень, про що свідчить відсутність претензій по кількості якості зі сторони відповідача.

Жодних умов про те, що зобов'язання щодо оплати товару залежить від надання документа про якість товару ні Господарський кодекс України, ні положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання № п-7 не містять.

Тому, позивачем своєчасно передано відповідачу документи, що посвідчують якість товару, а саме: сертифікати відповідності, про що свідчить відмітка в товаро-транспортній накладній, а також підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки.

Стосовно твердження відповідача про не настання строку оплати отриманого товару апеляційна інстанція зазначає, що у апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач не надав передбачені договором документи, що підтверджують належне виконання обов'язку із поставки товару, та ДП «Івано-Франківський облавтодор» вважається таким, що не прострочив оплату товару, у зв'язку з цим відповідач приходить до висновку, що обов'язок оплати у відповідача (покупця) не наступив і являється лише правом покупця, а тому позовні вимоги є передчасними. Однак, з даним твердженням не можна погодитися з огляду на наступне.

Умовами договору чітко визначено строк здійснення оплати отриманого товару. Зокрема, п. 4.1. - 4.3., Договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за отриманий товар протягом 10 днів з моменту отримання рахунку та підписання сторонами акту приймання-передачі товару, або шляхом поетапної оплати покупцем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

Актами прийняття-передачі договору (а.с. 16-17), які є додатковими угодами до договору (п. 5), сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару. Враховуючи умови договору та вищенаведені акти приймання-передачі, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що момент оплати у покупця настає після 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду наголошує, що відповідач не вірно тлумачить ст. ст. 220, 221 ГК України та ст. ст. 612 та 613 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вказівка на виставлення постачальником рахунків не змінює строку оплати і не є подією, з якою сторони пов'язують настання строку оплати, оскільки сторони в договорі чітко встановили:

· строк здійснення розрахунків - 10 банківських днів з моменту поставки товару;

· форму оплати - безготівкові розрахунки;

· розрахункові рахунки постачальника на які потрібно сплачувати грошові кошти за товар (розділ XII «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін»).

Заперечення відповідача щодо того, що у нього відсутній обов'язок сплачувати вартість поставленого товару внаслідок невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо надання рахунків-фактур є невірними, оскільки ненадання рахунку-фактури не є відкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, тому що не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що позивачем відповідачу одночасно надаються ряд документів, а саме: до рахунку додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат відповідності або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні, та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. Таким чином, наявність у відповідача податкових накладних та підписаних обома сторонами без заперечень та жодних зауважень видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару та документів про якість свідчить також і про отримання ним рахунку.

А тому, не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати поставленого позивачем товару. Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Такий висновок узгоджений з практикою Верховного суду України (постанова від 29.09.2009 року № 3-3902к09) в якій зазначено, що проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що рахунок-фактура с документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не і простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги з транспортування природного газу.

Відповідно до п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року вказано, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Крім того, ст. 666 ЦК України вставлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та піддягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Водночас відповідач не звертався до позивача з приводу відсутності всіх чи частини товаро-супровідних документів на товар та не встановлював розумний строк для їх передання. Доказів вчинення відповідачем дій, передбачених даною статтею ЦК України ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд з урахуванням всіх обставин справи та умов договору, правильно встановив факт поставки товару, що доведено перед судом належними та допустимими доказами, а саме, актами приймання - передачі, видатковими накладними, товаротранспортними накладними, та прийшов до правильного висновку, що ненадання позивачем відповідачу рахунку на оплату не є відкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України, а тому, наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений позивачем товар. Крім того, у актах приймання - передачі, сторонами чітко встановлений строк здійснення розрахунків за поставлений товар - у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

З аналізу вищевказаного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Юрченко Я.О.

суддя Якімець Г.Г.