Постанова № 32187352, 27.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа № 921/293/13-г/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Галіція Дистилері", б/н від 23.05.2013 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.04.2013 року

у справі № 921/293/13-г/11

за позовом: ПАТ "Галіція Дистилері", м. Бучач

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль

про внесення змін у договір оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 рок

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Луб'янецький В.І. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Юрченко Я.О..

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.04.2013 року у справі № 921/293/13-г/11 (суддя Сидорук А.М.) у позові ПАТ "Галіція Дистилері" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про внесення змін у договір оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено обставин, з існуванням яких закон або договір № 9-ЦМК від 12.12.2001 року пов'язує можливість внесення змін до останнього за рішенням суду.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до положень цивільного та господарського законодавства, відсутні підстави для внесення змін до договору, оскільки відсутня згода сторін на внесення змін до договору № 9-ЦМК від 12.12.2001р..

Також, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що у відповідності до ст. 284 ГК України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п. 10.2, 10.3 договору №9-ЦМК від 12.12.2001 року, умови договору зберігають силу протягом всього терміну дії договору, а також у разі, якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Щодо зміни договору за рішенням суду, то такі зміни можливо внести лише у разі істотного порушення договору іншою стороною чи істотної зміни обставин, що не мало місце у порушеному позивачем спорі.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Галіція Дистилері" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимог повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі та додатковому обґрунтуванні, апелянт покликається на те, що ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 9.3 договору № 9-ЦМК від 12.12.2001 року сторони обумовили, що спори і суперечки, які виникають з договору або у зв'язку з ним вирішуються в судовому порядку. Таким чином, сторони погодили можливість зміни договору судовим рішенням, надавши суду право усіх спорів, які випливають з договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, у разі, коли після укладення правочину, змінюється ЦК України або інші акти цивільного законодавства у зв'язку з чим правочин стає суперечити відповідним актам законодавства, такий правочин слід привести у відповідність до змінених правил поведінки.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» № 12 від 29.05.2013 року визначено, що з урахуванням ч. 2 ст. 124 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі №1- 2/2002, приписи ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

А тому, з метою приведення п. 3.4 договору № 9-ЦМК від 12.12.2001 року у відповідність до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» позивач звернувся безпосередньо до суду з позовом про внесення змін у вказаний договір, виключивши з останнього вказівку про можливість перегляду на вимогу орендодавця розміру орендної плати у випадку зміни цін і тарифів.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає недопустимість відступлення у договорі від вказівок Закону, коли із змісту Закону випливає імперативність його норм. Таким чином, у спірний договір можуть і повинні бути внесені зміни судовим рішенням з метою привезення останнього у відповідність до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, розраховується на підставі Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу і застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

В Типовому договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженому наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000 року, також зазначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, що і було відображено в п.3.4 договору.

Окрім цього, відповідач зазначає, що згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, пропозиція від ПАТ "Галіція Дистилері" щодо внесення змін до договору оренди, до регіонального відділення не надходила.

Також, відповідач зазначає, що п. 10.2 Договору передбачено, що умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря, щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Аналогічні вимоги містяться і у ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 2 ст. 284 ГК України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

20.06.2013 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника відповідача та судовому засіданні 13.06.2013 року представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить скасувати, апеляційну скаргу задоволити, виходячи з наступного:

12 грудня 2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавець) та ЗАТ "Галспирт" (правонаступником якого є ПАТ "Галіція Дистилері" Статуту п. 1.3.3.1) (орендар) укладено Договір оренди № 9-ЦМК (а.с.10) цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, відповідно до умов якого орендарю було передано в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу вартістю 756 675 грн. з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів та іншої продукції харчової промисловості.

Відповідно до розділу 3 договору оренди, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2001 року) - 5 268,98 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.1). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2).

Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди (п. 3.3.).

Згідно п. 3.4 договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 договору, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Згідно п. 10.2 Договору умови цього договору зберігають свою силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря, щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно розділу 12 договору додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До договору додаються: акт оцінки вартості майна, що передається в оренду; акт приймання-передачі орендованого майна; розрахунок орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами за укладеним договором, укладено дев'ять угод про внесення змін до договору оренди (а.с. 16-25), що стосуються своєчасної сплати поточних податкових зобов'язань; платіжних та поштових реквізитів сторін; місця зберігання продукції; використання амортизаційних відрахувань; терміну дії договору; орендної плати.

Листом від 22.12.2011 року №18-14-04059 "Щодо внесення змін до договору оренди" Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області в доповнення до листів від 19.10.2011 року №18-11-03269 "Щодо перегляду орендних ставок" та 19.12.2011 року №18-14-04011 "Щодо внесення змін до договору оренди" надіслало відповідачу для розгляду проект додаткової угоди №10 про внесення змін до договору від 12.12.2001 р. №9-ЦМК, укладеного між регіональним відділенням та ПрАТ "Галіція Дистелері", зокрема в частині зміни розміру орендної плати, згідно з вимогами "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961) та пункту 3.4 даного договору, та запропонувало протягом 5 днів після отримання даного листа підписати усі 4 примірники додаткової угоди з додатками, завірити їх печаткою та повернути у регіональне відділення для підписання відділенням, як орендодавцем.

Позивач відмовся підписувати проект додаткової угоди №10 про внесення змін до договору та звернувся з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України про внесення змін у п. 3.4 договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що договір оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001р. був укладений до набуття чинності Цивільним кодексом України, однак правовідносини за договором продовжили існувати після 01.01.2004р., тобто після набуття чинності ЦК України, а тому на підставі п.п. 4, 9 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, до вказаного договору слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

Після набрання чинності Цивільним кодексом України, внесено зміни до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Отже, Закон змінив підстави перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у договорі, визначивши такою підставою лише істотну зміну стану об'єкту з незалежних від сторін обставин, а також встановив відсилочну норму до інших законодавчих актів, якими можуть регулюватись підстави для зміни розміру орендної плати.

Разом з тим, сторони по справі не привели у відповідність до Закону п.3.4. договору, а посилаючись на відповідні положення договору, відповідач вимагає зміни розміру орендної плати внаслідок зміни методики її розрахунку, що підтверджується листом № 18-14-04059 від 22.12.2011р.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, у оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не доведено обставин, з існуванням яких закон або договір № 9-ЦМК від 12.12.2001 року пов'язує можливість внесення змін до останнього за рішенням суду. Окрім цього, суд прийшов до висновку, що у відповідності до ст. 284 ГК України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п. 10.2, 10.3 договору №9-ЦМК від 12.12.2001 року, умови договору зберігають силу протягом всього терміну дії договору, а також у разі, якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Щодо зміни договору за рішенням суду, то такі зміни можливо внести лише у разі істотного порушення договору іншою стороною чи істотної зміни обставин, що не мало місце у порушеному позивачем спорі.

Однак, колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не може, виходячи з наступного:

Предметом спору у даній справі є внесення змін до договору. З огляду на предмет спору, до спірних відносин сторін належить застосовувати відповідні приписи Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001р. був укладений до набуття чинності Цивільним кодексом України, однак правовідносини за договором продовжили існувати після 01.01.2004р., тобто після набуття чинності ЦК України, а тому на підставі п.п. 4, 9 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, до вказаного договору слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України), а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

У п. 9.3 договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року, сторони обумовили, що спори і суперечки, які виникають з договору або у зв'язку з ним вирішуються в судовому порядку. Отже, сторони погодили можливість зміни договору судовим рішенням, надавши суду право вирішення усіх спорів, які випливають з договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Таким чином, колегія суддів вважає, що у разі, коли після укладення правочину, змінюється ЦК України або інші акти цивільного законодавства, у зв'язку з чим правочин стає суперечити відповідним актам законодавства, такий правочин слід привести у відповідність до змінених правил поведінки або визнати його недійсним.

Після набрання чинності Цивільним кодексом України, Законом України № 1905-IV від 29.06.2004 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої, визначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. А отже, вищенаведений Закон змінив підстави перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у договорі, визначивши такою підставою лише істотну зміну стану об'єкту з незалежних від сторін обставин, а також встановив відсилочну норму до інших законодавчих актів, якими можуть регулюватись підстави для зміни розміру орендної плати.

У п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013 року вказано, що з урахуванням ч. 2 ст. 124 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі №1- 2/2002, приписи ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що коли із змісту Закону випливає імперативність його норм, у спірний договір можуть і повинні бути внесені зміни судовим рішенням з метою привезення останнього у відповідність до вимог такого Закону, а тому вимоги позивача про внесення змін до договору оренди та приведення його змісту вимогам ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (в редакції Закону від 29.06.2004 року № 1905-IV) є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України, п. 9.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення», у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - зазначається рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.

Враховуючи наведене апеляційна інстанція вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом викладення п. 3.4 договору в новній редакції, виключивши з нього словосполучення: «разі зміни методики розрахунків, зміни централізованих цін і тарифів та в інших».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Галіція Дистилері" задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 30.04.2013 року у даній справі - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Внести зміни у договір оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року, виклавши пункт 3.4 договору оренди в наступній редакції: «Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках передбачених чинним законодавством України».

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11, код ЄДРПОУ 14037372) на користь ПАТ "Галіція Дистилері" (48400, Тернопільська обл., м. Бучач, вул. Бариська, 8В) - 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Юрченко Я.О.

суддя Якімець Г.Г.