Постанова № 32187105, 04.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.07.2013 р. справа №905/215/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:Аніщенко О.Г. - довіреність від 10.01.2013 року № 04від відповідача:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс», м. Ніжинна рішення господарського суду Донецької області від27.05.2013 року у справі№ 905/215/13-г (Суддя: Риженко Т.М.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс», м. Ніжиндо відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, м. Донецьк простягнення заборгованості в розмірі 74689 грн. 94 коп., 3% річних в розмірі 16262 грн. 18 коп., інфляційних витрат в розмірі 38105грн. 10 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області заборгованості в розмірі 74689 грн. 94 коп., 3% річних в розмірі 16262 грн. 18 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 38105 грн. 10 коп. за договором від 18.12.2008 року № 812/136.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.013 року по справі №905/215/13-г в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» основний борг в розмірі 74689 грн. 94 коп., 3% річних в розмірі 16262 грн. 18 коп., інфляційні нарахування в розмірі 38105 грн. 10 коп. та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки сторонами у договорі погоджені умови про особливість оплати поставленого товару в залежності від фінансування видатків на певні цілі, а не в залежності від джерел отримання коштів на покриття цих видатків, підстави для відмови в задоволенні позовних вимог відсутні.

Представник апелянта в судовому засіданні 03.07.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача в судове засідання 03.07.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін та розглянути справи за його відсутності.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (Постачальник) та Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (Покупець) 18.12.2008 року уклали договір №812/136 (далі - договір) (а.с.10-12).

Відповідно до п. 1.2 договору Постачальник зобов'язується виготовити, поставити, встановити і передати для експлуатації у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар і сплатити його згідно з умовами даного Договору, в межах виділених бюджетних асигнувань. Прицьому Постачальник проводить безоплатне навчання персоналу Покупця щодо подальшої експлуатації товару.

Умовами п. 3.2. договору визначена загальна сума поставки за даним договором, яка становить суму 196200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 32700 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.3. договору за результатами встановлення товару та передачі його в експлуатацію складається акт виконаних робіт, який затверджується Постачальником та Покупцем.

Пунктом 4.4. договору визначено, що Покупець перераховує Постачальникові оплату за товар з моменту підписання акту виконаних робіт згідно пункту 4.1. договору та отримання рахунку і накладної від Постачальника, в межах бюджетних асигнувань. Фінансування здійснюється за видатками бюджетної програми КПКВ501040.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 25.12.2008 року №ІЦ-00183 на загальну суму 196200 грн. 00 коп. (а.с. 15).

Як зазначає позивач, відповідачем частково сплачена вартість поставленого товару за спірним договором в сумі 121500 грн. 00 коп., а тому заборгованість відповідача перед складає в розмірі 74689грн. 94 коп.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» раніше зверталось Господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення з територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області заборгованості за договором від 18.12.2008 року №812/136 в сумі 196200 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 15884 грн. 14 коп., інфляційних нарахувань в сумі 47088 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2011 року по справі № 39/188 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» задоволені частково, стягнуто з територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецкій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» борг в сумі 121500 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 4084 грн. 40 коп., інфляційні нарахування в сумі 12514 грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1380 грн. 99 коп., та інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 125 грн. 75 коп. решті позову - відмовлено (а.с. 60-64).

Згадане рішення суду мотивоване надходженням недостатньої кількості коштів у 2009 року до загального фонду, а саме в сумі 121500 грн. 00 коп.

Згідно листа Державної судової адміністрації від 31.08.2012 року №11-4752/12 (а.с. 59) реальне фінансування територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області у 2008-2012 роках за КПКВ 0501040 «Здійснення правосуддя місцевими судами» по КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» склало: у 2008 році 110,0тис., грн.; у 2009 році 767,6 тис. грн.; у 2010 році 1333,9 тис. грн., у 2011 році 2578 ,0 тис. грн., у 2012 році 100,0 тис. грн.

Згідно ст. 33 Господарського процессуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процессуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 43 Гсподарського процесуального Кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що після прийняття господарським судом Донецької області рішення від 05.12.2011 року по справі №39/188 мало місце фінансування відповідача у 2011 та 2012 роках.

Судом першої інстанції встановлений факт щодо погашення заборгованості за договором від 18.12.2008 року №812/136 виключно в межах бюджетного фінансування відповідача.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального Кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі, що кошти, з фінансування відповідача у 2011-2012 роках виділені, в тому числі, на погашення заборгованості за договором від 18.12.2008 року №812/136, а тому підстави для стягнення з відповідача заявленої суми боргу в розмірі 74689 грн. 94 коп. відсутні.

За таких підстав, оскільки позивачем не надано належних доказів для стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 74689 грн. 94 коп., підстав для стягнення з відповідача заявлених сум 3% річних в розмірі 16262 грн. 18 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 38105 грн. 10 коп. також не вбачається.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю доводів, а рішення суду першої інстанції, таким, що повно та всебічно відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» на рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013 року по справі №905/215/13-г - залишити без задовлоення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013 року у справі №905/215/13-г - без змін.

Дана постанова набирає законної сил из дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського Суду України у касаціному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова