Ухвала суду № 32183185, 04.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/265/13-ц Головуючий у І інстанції Лисюк О.Д. Провадження № 22-ц/780/3091/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.Категорія 4 04.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 березня 2013 року за позовом Автотранспортного підприємства райспоживспілки в особі ліквідатора ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

встановила:

у лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обгрунтовував тим, що постановою Господарського суду Київської області від 16.03.2006 року Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цим же рішенням суду, ліквідатором банкрута значено арбітражного керуючого ОСОБА_3

Вказував, що рішенням Баришівської селищної ради від 10.07.1998 року, Баришівським БТІ було зареєстроване свідоцтво право власності на цілісний майновий комплекс за автотранспортним підприємством райспоживспілки.

За заявою ліквідатора, 30.11.2007 року Автотранспортному підприємству Баришівської райспоживспілки було видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно, право власності на цілісний майновий комплекс було зареєстровано Баришівським БТІ.

В подальшому було з»ясовано, що в Господарському суді Київської області здійснюється провадження у справі №18/304-08/20/14 щодо визнання права власності на зазначений майновий комплекс.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2011 року право власності на вказаний комплекс автотранспортного підприємства було визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств, якою було здійснено відповідну реєстрацію права власності у Баришівському БТІ. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року зазначене рішення було скасоване повністю.

Зазначеною Постановою було відновлено право власності Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

З метою реєстрації права власності, ліквідатор Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки звернувся до Державного реєстратора прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції.

Однак, рішенням Державного реєстратора прав власності на нерухоме майно №358626 від 13.02.2013 року в реєстрації права власності було відмовлено, в зв»язку з тим, що право власності зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_5

В зв»язку з викладеним, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.01.2013 року цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства на підставі якого, право власності зареєстроване за ОСОБА_4 та визнати за автотранспортним підприємством право власності на вказаний цілісний комплекс.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 березня 2013 року позовну заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська обласна спілка споживчих товариств подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт в скарзі посилається на те, що рішенням господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року було задоволено позов Київської обласної спілки споживчих товариств до приватного підприємства «КИТИ».

Визнано право власності за Київською обласною спілкою споживчих товариств на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А площею 1 199,6кв.м., прохідної В. площею - 21,8кв.м, майстерні, 1 площею 136,0кв.м., прохідної Д., площею - 52,3кв.м., столярної майстерні Ж., площею - 170,5кв.м., складу будівельних матеріалів Н., площею - 193,6кв.м., АЗС з площею - 21,6квм., складу агрегатного Б. площею - 233,7кв.м., котельні з гаражем К. площею - 380,7кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1

Постановою Київського Апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року рішення Господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року скасовано повністю та ухвалено нове рішення про відмову зустрічного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності на спірне майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 березня 2013 року задоволена касаційна скарга Київської обласної спілки споживчих товариств на постанову Київського Апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року.

Скасовано постанову Київського Апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року, рішення Господарського суду Київської області від 25 лютого 2012 року - залишено без змін.

За результатами розгляду даної справи встановлено, що Київська обласна спілка споживчих товариств є власником цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Апелянт вважає, що до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу від 11 січня 2013 року, витребування майна та визнання права власності на майно, звернулася неналежна особа.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23.12.1991 року виконавчим комітетом Баришівської районної ради народних депутатів було проведено державну реєстрацію статуту Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, затвердженого постановою правління Баришівської райспоживспілки від 10.12.1991 року №167.

10.07.1998 року виконавчим комітетом Баришівської селищної ради було прийнято рішення №79.1 «Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс АТП райспоживспілки» згідно якого вирішено видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розміщений за адресою АДРЕСА_1 і знаходиться на балансі Автопідприємства Баришівської райспоживспілки; Баришівському БТІ зареєструвати свідоцтво про право власності на вищезазначений комплекс за АТП райспоживспілки.

Доказів, які підтверджують визнання недійсним або скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.11.2007 року, суду надано не було.

26.01.2001 року виконавчим комітетом Баришівської селищної ради було прийнято рішення №6.34 «Про оформлення права колективної власності на цілісний майновий комплекс АТП по АДРЕСА_1 », яким було вирішено видати право власності з видачею свідоцтва на цілісний майновий комплекс.

23.01.2002 року Баришівським БТІ було видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс АТП по вул. Жовтнева, 138 в с.м.т. Баришівка Баришівському районному споживчому товариству.

Постановою Господарського суду Київської області від 30.10.2007 року у справі №А14/234-07 за позовом автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора ОСОБА_3 до Баришівської селищної ради за участю третіх осіб: Баришівського БТІ, Баришівської райспоживспілки про визнання недійсним рішення, було визнано недійсним рішення від 26.01.2001 року виконавчого комітету Баришівської селищної ради, яким було прийнято рішення 6.34 «Про оформлення права колективної власності на цілісний майновий комплекс АТП по АДРЕСА_1»

В подальшому, за заявою Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки про порушення справи про банкрутство, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2002 року порушено провадження у справі про банкрутство №61/14Б-02/11/3 за заявою Баришівської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки про порушення справи про банкрутство.

Постановою Господарською суду Київської області від 11.04.2002 року у справі №61/14Б-12/11/3 визнано банкрутом Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2005 року у справі №61/14Б-92/11/3 припинено процедуру ліквідації Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2008 року у справі №61/14Б-92/11/3 затверджено реєстр вимог кредиторів Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки.

Постановою Господарського суду Київської області від 16.03.2006 року Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки визнано банкротом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2008 року у справі №61/14Б- 92/11/3 визнано ПП « КИТИ» кредитором у справі з майновими вимогами в розмірі 28007,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2008 року по даній справі затверджено мирову угоду від 21.08.2008 року укладено між кредитором ПП «КИТИ» та автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора ОСОБА_3.(а.с.12-14).

За вказаною мировою угодою, автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки передало у власність ПП «КИТИ» в рахунок погашення заборгованості цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А площею 1199,6кв.м., прохідної В. площею - 21,8кв.м, майстерні, 1 площею 136,0кв.м., прохідної Д., площею - 52,3кв.м., столярної майстерні Ж., площею - 170,5кв.м., складу будівельних матеріалів Н., площею - 193,6кв.м., АЗС з площею - 21,6кв.м.., складу агрегатного Б. площею - 233,7кв.м., котельні з гаражем К. площею - 380,7кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15-17).

На виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, 05.09.2008 року ПП «КИТИ» звернулося до Баришівського БТІ із письмовою заявою про реєстрацію за ним права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проте отримало відмову.

Оскарживши дану відмову від проведення реєстрації права власності, постановою Баришівського районного суду Київської області від 27.11.2008 року (справа №2а-213/2008 рік), було зобов»язано Баришівське БТІ зареєструвати за Приватним підприємством «КИТИ» право власності на цілісний майновий комплекс відповідно до умов мирової угоди (а.с.20-21).

11.12.2008 року на виконання постанови Баришівського районного суду Київської області Баришівським БТІ була проведена державна реєстрація переходу права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПП «КИТИ».

Постановою Вищого Господарського суду України від 02.07.2009 року було скасовано ухвалу про затвердження мирової угоди, згідно якої за ПП «КИТИ» було визнано право власності на цілісний майновий комплекс. Однак, із заявою про приведення у відповідність записів електронного реєстру права власності відповідно до Постанови Вищого Господарського суду ніхто із зацікавлених сторін не звертався, а Баришівському БТІ, яке ніхто із сторін не залучав до участі в справі, про вказану Постанову нічого не було відомо, а тому, в електронному реєстрі права власності, власником залишалося ПП «КИТИ» .

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2011 року у справі №18/304-08/20/14 за позовом Приватного підприємства «КИТИ» до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки про визнання недійсним договору та за зустрічним позовом АТП до ПП «КИТИ» про визнання права власності на цілісний майновий комплекс за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київська обласна спілка споживчих товариств м. Києва до ПП «КИТИ» та АТП Баришівської райспоживспілки про визнання права власності на цілісний майновий комплекс, позов Київської обласної спілки споживчих товариств було задоволено та визнано за нею право власності на цілісний майновий комплекс, що складається з контори з гаражем, прохідної, майстерні, прохідної, столярної майстерні, складу будівельних матеріалів, АЗС Агрегатного складу та котельні з гаражем в АДРЕСА_1 (а.с.23-33).

На виконання даного рішення. Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Баришівського БТІ із заявою про реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

15.03.2012 року Баришівським БТІ було здійснено державну реєстрацію переходу права власності на даний комплекс за Київською обласною спілкою споживчих товариств на підставі рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2011 року у справі №18/304-08/20/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2011 року було скасоване, а тому, на виконання даного рішення, ПП «КИТИ» звернулося до Баришівського БТІ із заявою про приведення у відповідність запису електронного реєстру з рішенням судів та поновлення запису про реєстрацію права власності за ними(а.с. 54-60).

06.11.2012 року Баришівським БТІ було поновлено право власності за ПП «КИТИ» шляхом скасування останнього запису про реєстрацію права власності за Київською обласною спілкою споживчих товариств в зв'язку із скасуванням рішення Господарського суду від 25.11.2011 року.

08.11.2012 року ПП «КИТИ» звернулися до Баришівського БТІ із заявою про надання витягу з реєстру права власності для відчуження цілісного майнового комплексу та 14.11.2012 року їм було надано такий витяг.

20.11.2012 року згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 реєстраційний №2061 Приватне підприємство «КИТИ» продало, а ОСОБА_7, придбав комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та звернувся до Баришівського БТІ із заявою про державну реєстрацію права власності.

20.11.2012 року Баришівським БТІ було надано витяг про державну реєстрацію прав, згідно якого за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 реєстраційний №2061 було зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, ОСОБА_7 як власник майна, 12 грудня 2012 року на Товарній біржі «ЦЕНТРАЛЬНА УКРАЇНСЬКА БІРЖА» продав, а відповідачка ОСОБА_5 купила цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою АДРЕСА_1 та 11.01.2013 року приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 був посвідчений даний договір купівлі-продажу та відповідним чином зареєстровано право власності на нього за покупцем ОСОБА_5

Відповідно до ч.2 п.2 та 4 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним і відновлення становища, яке існувало ю порушення. До другого способу можна віднести віндикаційний позов. За змістом ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, який полягає також у виборі способу захисту цивільних прав та інтересів. Принцип диспозитивності цивільного судочинства зобов»язує суд розглядати цивільні справи в межах заявлених вимог (ст.11 ЦПК України).

Згідно із Цивільним кодексом України особа, яка вважає, що її речові права порушені, час право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (cт.cт.215 - 135), так із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст.330,338)

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що вразі придбання майна за відплатним договором в особи, яки не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, а іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст.388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

За змістом ст.388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту лише шляхом задоволення віндикаційного позову про витребування майна від добросовісного набувача.

На час розгляду даної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року було задоволено позов Київської обласної спілки споживчих товариств до приватного підприємства «КИТИ».

Визнано право власності за Київською обласною спілкою споживчих товариств на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А площею 1 199,6кв.м., прохідної В. площею - 21,8кв.м, майстерні, 1 площею 136,0кв.м., прохідної Д., площею - 52,3кв.м., столярної майстерні Ж., площею - 170,5кв.м., складу будівельних матеріалів Н., площею - 193,6кв.м., АЗС з площею - 21,6квм., складу агрегатного Б. площею - 233,7кв.м., котельні з гаражем К. площею - 380,7кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1

Постановою Київського Апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року рішення Господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року скасовано повністю та ухвалено нове рішення про відмову зустрічного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності на спірне майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 березня 2013 року задоволена касаційна скарга Київської обласної спілки споживчих товариств на постанову Київського Апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року.

Скасовано постанову Київського Апеляційного господарського суду від 01 листопада 2012 року, рішення Господарського суду Київської області від 25 лютого 2012 року - залишено без змін.

Висновки суду першої інстанції про те, що продавець ПП «КИТИ» не мали права на відчуження спірного майна є правильними та грунтуються на матеріалах справи.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств відхилити, рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді