Ухвала суду № 32183221, 04.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/10286/2012 Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.Провадження № 22-ц/780/3062/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.Категорія 56 04.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2013 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання не дійсним правочинів, визнання права власності у порядку спадкування та витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання права власності,-

встановила:

у вересні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті їхнього батька ОСОБА_7, вони прийняли спадщину а саме квартиру в м. Києві, а земельну ділянку розташовану у АДРЕСА_1, яка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку померлому ОСОБА_7, не змогли успадкувати, оскільки звернувшись до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м Києві дізналися, що 18.02.201 і року їх батько надав ОСОБА_5 довіреність на проведення всіх дій із вказаною земельною ділянкою 26 жовтня 2011 року.

Після смерті ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_5 скориставшись припиненою довіреністю уклала від імені ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки із ОСОБА_2

Позивачі просили визнати вказаний правочин недійсним, визнати за ними право власності на земельну ділянку в порядку спадкування та витребувати із незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 спірну земельну ділянку.

Пізніше позивачі дізналися, що на підставі вище зазначеної довіреності разом із земельною ділянкою було продано садовий будинок, тому збільшили свої позовні вимоги та просили визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку визнати на нього право власності та витребувати його із незаконного володіння відповідача ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов, посилаючись на те, що вона фактично передала власнику спірного нерухомою майна 55 тис дол. США і при укладенні договорів купівлі-продажу їй не було відомо про смерть ОСОБА_7 тому вона уклала договір із ОСОБА_5 у якої була довіреність на продаж зазначеного майна.

При підписанні договорів, вона ніяких коштів ОСОБА_5 не передавала. Таким чином. ОСОБА_7 мав намір продати спірне майно і з ним було узгоджено всі умови договору, тому позивач за зустрічним позовом вважає, що є добросовісним набувачем, у якого згідно вимог чинного законодавства не може бути витребуване вказане майно.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0518 га. розташованої у АДРЕСА_1, укладений 26 жовтня 201 1 року між ОСОБА_7, від імені якого діє ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 26 жовтня 2011 року між ОСОБА_7, від імені якого діє ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,0518га., розташовану у АДРЕСА_1, та садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Витребувано в ОСОБА_2, земельну ділянку, площею 0,0518га., яка розташована у АДРЕСА_1 та садовий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18 лютого 2011 року ОСОБА_7 надав довіреність ОСОБА_5 якою уповноважив її здійснити продаж належної йому земельної ділянки та садового будинку на ній.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

26 жовтня 2011 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0518га., розташованої у АДРЕСА_1, між ОСОБА_7, від імені та інтересах якого діє ОСОБА_8 та ОСОБА_2 В той же ж день укладено договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, між ОСОБА_7, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Згідно із ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 - 3, 5 і 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1 - 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності ( стаття 248 ЦК України).

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить лише власникові товару.

Згідно ч.4 ст.30 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Дія довіреності ОСОБА_7 яка була видана 18.02.2011 року, припинилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв»язку із його смертю, тому договори купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, вчинені від його імені та після його смерті ОСОБА_5, на підставі викладених обставин та вимог вищевказаних норм законодавства слід визнати недійсними.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Із спадкової справи №812/2011 до майна померлого ОСОБА_7 вбачається, що спадкоємцями першої черги після його смерті є діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини.

Оскільки договори купівлі-продажу є недійсними, а на момент смерті спірна земельна ділянка та садовий будинок на праві власності належали ОСОБА_7, то дане нерухоме майно належить до спадкової маси, тому позовні вимоги про визнання права власності на таке майно в порядку спадкування за позивачами суд вважав такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все. що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 06 листопада 2009 року N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» про застосування реституції надає такі роз»яснення: вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз.5 п.5). Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним У зв»язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред»явлена тільки стороні недійсного правочину (абз.1 п.10).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суд взяв до уваги ті обставини, що договори купівлі-продажу вчинялися ОСОБА_5 на підставі припиненої довіреності, де другою стороною правочину є відповідач ОСОБА_2, а предметом договорів є нерухоме майно, яке після смерті власника ОСОБА_7, перейшло до спадкоємців останнього, тому позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів та витребування із володіння ОСОБА_2 земельної ділянки та садового будинку також вважав такими, що підлягають до задоволення.

На обґрунтування проти позову та на доведення зустрічних позовних вимог відповідачами були надані копії розписок про отримання ОСОБА_9 коштів від ОСОБА_2 однак їх суд до уваги не бере, так як оригінали розписок відповідачі не надали.

Покази свідків свідчать про те, що відповідачем ОСОБА_2 до укладення договорів купівлі-продажу, сім»ї ОСОБА_9 було передано 55000 дол. США та те, що власник ОСОБА_7 мав намір продати дачу, однак на думку суду, дані обставини не спростовують підстав недійсності правочину та не можуть бути підставою визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи зустрічних позовних вимог, оскільки ними не було надано належних та допустимих доказів.

Посилання ОСОБА_2 на ті обставини, що вона є добросовісним набувачем, а майно власника вибуло із його володіння за його волею, та відповідно до вимог ст.388 ЦК України не може бути витребуване у добросовісного набувача, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, так як на момент вчинення правочинів ОСОБА_7 помер, його цивільна дієздатність припинилась та він уже не був власником спірного майна, тому і не було його волі на продаж майна

Відповідно до вимог ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав манно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, які ї він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про задоволення основного позову у повному обсязі та відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді