Ухвала суду № 32180286, 04.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/1023/12 Головуючий у І інстанції Левченко А.В. Провадження № 22-ц/780/2477/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.Категорія 29 04.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

головуючого судді: Фінагєєва В.О.

суддів: Яворського М.А., Березовенко Р.В.

за участю секретаря: Черненко І.Ю.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. В подальшому уточнивши позовні вимоги, обґрунтовувала їх тим, що відповідач поширювала про неї негативну інформацію, яка ображає, принижує, дискредитує її як посадову особу, порочить її честь, гідність та ділову репутацію. Оскільки інформація про те, що начебто позивач розікрала з бюджету Сеньківської сільської ради досить значну суму коштів, незаконно продала земельні ділянки, які були у користуванні сільської школи, не відповідає дійсності, просила визнати зазначені факти, поширені відповідачем, такими, що не відповідають дійсності, порочать її честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати відповідача спростувати їх шляхом повідомлення про це осіб, яким була повідомлена зазначена недостовірна інформація, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, стягнути з відповідача на її користь 50 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди, судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 15 000 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального права та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги розповсюдження інформації щодо позивача серед громадян села. На момент поширення неправдивої інформації відповідач не знала про адміністративне правопорушення зі сторони апелянта.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є головою Сеньківської сільської ради. Відповідач ОСОБА_3 є головою Сеньківського осередку ВГО «Громадський контроль».

05 вересня 2012 року відбулась зустріч з народним депутатом Верховної Ради України Міщенком С.Г., на якій була присутня відповідач. Разом з іншими жителями села Сеньківка та села Велика Стариця вони звернулись з заявою і Відкритим листом та просили допомогти у вирішенні наболілих проблем, які сільський голова ОСОБА_2 не вирішує роками. Розповіли Міщенку С.Г. про забруднення довкілля відходами з свиноферм ЗАТ ПЗ "Агро-Регіон", про невжиття заходів сільською радою щодо забезпечення населення якісною питною водою та інші проблеми. Розповіли присутнім, про звернення з усіх цих питань до Бориспільської міжрайонної прокуратури з проханням провести перевірку, а також перевірити правильність сплати податків, так як від їх надходжень залежить наповнення місцевого бюджету.

Перевіркою Бориспільського міжрайонного прокурора встановлено та складено протокол про корупційне правопорушення ОСОБА_2, так як вона незаконно отримала 4253 грн. матеріальної допомоги з сільського бюджету.

Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2012 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 2550 гривень з конфіскацією незаконно одержаної винагороди у розмірі 4253 грн. Дана постанова позивачем не оскаржувалася.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували поширення інформації та завдання їй моральної шкоди саме відповідачем, а також визнання поширеної відносно неї інформації недостовірною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і ст.10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. До відомостей, що можуть бути спростовані в передбаченому законом порядку, відноситься інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання позивача на покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги як належний доказ обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Так, відповідно до показів зазначених свідків вся інформація, яку позивач вважає недостовірною, повідомлялася їм особисто відповідачем і це ніхто більше не чув. В той же час відповідач спростовує зазначені покази вказуючи, що не повідомляла зазначеним свідкам недостовірної інформації про яку вони говорять.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції у статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Згідно вимог частин 1 та 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

За наведених обставин, суд першої інстанції дав належну оцінку доказам та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факт поширення стосовно неї недостовірної інформації та завдання їй моральної шкоди саме відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Березовенко М.А.