Рішення № 3218029, 22.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/11

22.01.09

За позовом Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут

будівельних конструкцій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісстрой»

про стягнення 127 952,82 грн

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача завідуюча юридичного відділу - Лихошва В.І.(дов. № 255-4181 від

30.12.08)

Від відповідача представник- Гаврилова Т.Г.(дов. № б/н від 21.01.09)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 94 422,00 грн., що становить заборгованість за договором № 1299 на створення і передачі науково-технічної продукції від 20.07.2007р. та додатковими угодами до нього та 8 394,66 грн. збитків від інфляції, 1 895,54 грн. трьох відсотків річних, 16 631,08 грн. пені, 6 609,54 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.12.2008р. розгляд справи був призначений на 22.01.2009р.

У судове засідання, призначене на 22.01.2009р. з’явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представником позивача подана заява про заміну найменування позивача посилаючись на те, що наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 456 від 10.10.2008р. «Про зміну найменування та затвердження нової редакції статуту державного підприємства»було змінено найменування Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій на Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»та встановлено, що Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»є правонаступником Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій.

Статтею 25 ГПК України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, задовольнив заяву позивача про здійснення заміни первісного позивача Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій його правонаступником Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, зобов’язавши позивача узгодити претензію № 01.1-03/2 від 20.01.2009р. для можливості складання акту взаємних розрахунків.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи та наголосив на тому, що на адресу відповідача направлявся акт звірки розрахунків станом на 08.01.2009р., що підтверджується фіскальним чеком № 7103 від 08.01.2009р. та повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.01.2009р., з відміткою про вручення 12.01.2009р. (в матеріалах справи).

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, а тому відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

20.07.2007 р. між Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій –«виконавець»та ТОВ «Мегаполісстрой»- «замовник»був укладений договір на створення і передачу науково-технічної продукції № 1299, відповідно до п.1.1 якого «замовник»доручив, зобов’язався оплатити витрати і прийняти виконану роботу, а «виконавець»взяв на себе зобов’язання щодо виконання та здачі (передачі) робіт зі створення науково-технічної продукції за темою: «Корегування робочих креслень марки КЗ проекту незавершеного будівництва центру дозвілля у складі об’єктів молодіжного житлового комплексу «Молодіжний»по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м.Києва.

Відповідно до п. 2.1 договору за створену продукцію згідно з договором «замовник»переховує «виконавцеві» відповідно до протоколу про договірну ціну, що є невід’ємною частиною цього договору (додаток 1) 39 600,00 грн. (в т.ч.ПДВ).

Після підписання договору «замовник»зобов’язався протягом 5 календарних днів перерахувати на рахунок «виконавця»аванс у розмірі 50 відсотків вартості робіт на суму 16 500,00 грн. та 20% ПДВ 3 300,00 грн. На загальну суму 19 800,00 грн. (п. 2.2 договору).

Сторонами по договору були підписані додаткова угода № 1 від 30.07.2007р. до договору № 1299 від 20.07.2007р. про наступне: виконання робіт по проекту незавершеного будівництва центру дозвілля у складі об’єктів молодіжного житлового комплексу згідно календарного плану, якою було передбачено, що загальна вартість робіт, що підлягає виконанню відповідно до цієї додаткової угоди складає 123 096,0 грн. (в т.ч.ПДВ) та після підписання додаткової угоди «замовник»зобов’язався протягом 10 календарних днів перерахувати на рахунок «виконавця»аванс у розмірі 50 відсотків вартості робіт на суму 61 548,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами по договору була також підписана додаткова угода № 2 від 12.10.2007р. до спірного договору про наступне: обстеження та визначення технічного стану будівлі незавершеного будівництва по вул. Булгакова, 12 в м.Києві, розробка проекту підсилення каркасу будинку та надбудови 2-х додаткових поверхів з розробкою технічної документації стадія «РД», якою сторони визначили, що загальна вартість робіт складає 195 726,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та після підписання даної додаткової угоди «замовник»зобов’язався протягом 10 календарних днів перерахувати на рахунок «виконавця»аванс у розмірі 50 відсотків вартості робіт на суму 97 863,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Крім того, у вищевказаній додатковій годі № 2 від 12.10.2007р. зазначалося, що всі інші пункти договору № 1299 залишені без змін та вважають чинними.

Згідно п. 2.3 договору оплата проводиться поетапно відповідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання робіт.

Пунктом 3.2 договору визначено, що «замовник»протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом цього договору, зобов’язаний направити «виконавцю» підписаний акт здавання-приймання продукції і оплатити його протягом 10 днів.

Відповідач на виконання взятих на себе зобов’язань перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 11 904,0 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1348 від 20.12.2007р. та № 81 від 30.01.2008р. (копії в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору були складені та підписані акти здачі-приймання науково-технічної продукції до додаткової угоди № 2 від 12.10.2007р. до договору № 1299 від 20.07.2007р. № 1-1090 від 31.10.2007р. на суму 89 148,00 грн., № 2/1209 від 30.11.2007р. на суму 49 236,00 грн., № 3/501 від 20.05.2008р. на суму 16 800,00 грн., № 4/575 від 30.05.2008р. на суму 40 542,00 грн. та акт здачі-приймання науково-технічної продукції до додаткової угоди № 1 від 30.07.2007р. до договору № 1299 від 20.07.2007р. № 2/1221 від 30.11.2007р., які свідчать про повне виконання власних зобов’язань «виконавцем»та прийняття «замовником»виконаних робіт без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів»(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печатками або штампами на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов’язання по спірному договору виконав частково в сумі 111 904,00 грн. (з яких, як зазначає позивач 89 148,00 грн. оформлено за актом № 1/1090 від 31.10.2007р., 12 156,00 грн. оформлено за актом № 2/1209 від 30.11.2007р. та 10 600,00 грн. оформлено, як залишок боргу за актом № 1221 від 30.11.2007р. до додаткової угоди №1), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 94 422,00 грн., що не спростовується відповідачем.

15.09.2008р. позивач направив відповідачу претензію № 255-2833 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 94 422,00 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів проведених розрахунків у повному обсязі та у встановлений договором строк суду не надав.

Повідомлені позивачем обставини справи відповідач у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 94 422,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 94 422,00 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 8 394,66 грн. збитків від інфляції, 1 895,54 грн. трьох відсотків річних, 16 631,08 грн. пені, 6 609,54 грн. штрафу.

Відповідач припустився прострочення оплати за виконану позивачем роботу, а тому останній, на підставі п. 6.2 договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 16 631,08 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору, визначено, що за затримку оплати за виконані роботи «замовник» сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 16 631,08 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача 7% штрафу, який за розрахунками позивача становить 6 609,54 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач разом з позовною заявою подав суду довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається, що позивач є державним підприємством.

Зважаючи на вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що позивачем доведено факт його належності до державного сектора економіки, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 6 609,54 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 8 394,66 грн. збитків від інфляції, 1 895,54 грн. трьох відсотків річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 1299 на створення і передачі науково-технічної продукції від 20.07.2007р. та додатковими угодами до нього, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у встановлений договором строк та у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем інфляційних у розмірі 8 394,66 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1 895,54 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 8 394,66 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1 895,54 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Здійснити заміну первісного позивача Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (код 02495431) його правонаступником Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (код 02495431).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісстрой»(02140, м.Київ, вул. Л.Руденко, 6-А; 03113, м.Київ, вул. Дружківська, 10; код ЄДРПОУ 32595417) на користь Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (03680 ,м.Київ, вул. І.Клименка, 5/2; код ЄДРПОУ 02495431) 94 422 (дев’яносто чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. основного боргу, 8 394 (вісім тисяч триста дев’яносто чотири) грн. 66 коп. збитків від інфляції, 1 895 (одна тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 54 коп. трьох відсотків річних, 16 631 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 08 коп. пені, 6 609 (шість тисяч шістсот дев’ять) грн. 54 коп. штрафу, 1 279 (одна тисяча двісті сімдесят дев’ять) грн. 53 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 29.01.2009р.