Ухвала суду № 32176990, 02.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/704/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бонаві-1» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.13р. у справі №823/704/13-а за позовом Приватного підприємства «Бонаві-1» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

ПП «Бонаві-1» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 04.12.12р. №0005942301 та №0005952301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.13р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальне здійснення господарських операцій позивача з придбання у СПДФО ОСОБА_2 шроту та жмиху соняшникового.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з СПДФО ОСОБА_2 за період з 01.06.11р. по 30.09.11р. та з 01.11.11р. по 30.11.11р., за результатами якої складено акт від 20.11.12р. № 325/22-14/35318200.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.12.12р.:

№0005942301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 689 896 грн., у т.ч. 579 967 грн. - основний платіж, 109 929 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0005952301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 666 962 грн., у т.ч. основний платіж - 666 962 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.06.11р. по 30.09.11р. та за період 01.11.11р. по 30.11.11р. всього у сумі 666 962 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року на суму 161 292 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 396 532 грн. та за IV квартал 2011 року на суму 109 138 грн.;

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.06.11р. по 30.09.11р. та за період 01.11.11р. по 30.11.11р. всього у сумі 579 967 грн., в т.ч. за червень 2011 року на суму 140 254 грн., за липень 2011 року на суму 130 843 грн., за серпень 2011 року на суму 34 726 грн., за вересень 2011 року на суму 179 241 грн., за листопад 2011 року на суму 94 903 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що під час перевірки позивач не підтвердив реальність господарських операцій, оскільки податкові та видаткові накладні на придбання 1828 тон соняшникових жмиху та шроту складені з порушенням, підписані невстановленими особами та не дають можливості встановити де відбувалося навантаження та розвантаження товару, яким чином відбувалося перевезення товару, які особи брали безпосередню в цьому участь, вказано неправильні дані постачальника щодо номера свідоцтва платника ПДВ (вказано дані анульованого свідоцтва). Неможливість здійснення вказаної діяльності СПДФО ОСОБА_2 підтверджується даними Черкаського міського центру зайнятості та Черкаського ВРЕВ УДАІ УМВС про відсутність у нього необхідної кількості персоналу та вантажних транспортних засобів.

Крім того, при перевірці позивача було використано висновки акта ДПІ у м. Черкасах від 06.09.12р. №160/17-317/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту СПДФО ОСОБА_2 за період з 12.04.11р. по 30.06.12р.», яким не підтверджено формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з СПДФО ОСОБА_2 фактично не здійснювались в силу відсутності у останнього можливостей для їх здійснення; первинні документи не відповідають вимогам Закону N 996-XIV, оскільки підписані невстановленими особами та не дають можливості встановити повноваження таких осіб, а отже не дають підстав для їх відображення у податковому обліку позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, судом першої інстанції на підставі зібраних справі доказів у їх сукупності встановлено нездійснення господарських операцій позивача з його контрагентом - СПДФО ОСОБА_2, в силу нездійснення останнім господарської діяльності внаслідок відсутності управлінського та технічного персоналу, трудових ресурсів, основних засобів. Первинні документи не відповідають вимогам встановленим ст. 9 Закону N 996-XIV, а отже не дають підстав для їх відображення у податковому обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та СПДФО ОСОБА_2 було укладено ряд договорів, зокрема: від 01.09.11р. №010901, від 01.07.11р. №010702, від 17.08.11р. №170811, від 19.06.11р. №190611 - на поставку шроту соняшникового та від 01.09.11р. №010902, від 01.07.11р. №010701, від 18.08.11р. №180811, від 06.06.11р. №060601 - жмиху соняшникового.

Загальна вартість придбаного товару склала 3 479 802,50 грн., в т.ч. ПДВ - 579 967 грн.

Надані видаткові накладні не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів в розумінні Закону № 996-ХIV, як даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а отже не дають підстав для їх відображення у податковому обліку позивача.

Позивачем не надано ні податковому органу під час перевірки, ні суду доказів транспортування та відвантаження придбаного товару.

Так, відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 2.12.95р. №488/346 (далі - наказ №488/346) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та ввести їх у дію з 1 січня 1996 року: «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. N 2; «Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні», ф. N 1 (міжнародна); «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН; «Талон замовника», ф. N 1-ТЗ.

Вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності (п.2 наказу №488/346).

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.97р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.98р., визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями п. 1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача.

Оскільки позивачем не надані необхідні первинні документи, які підтверджують реальність правочинів і досягненням позивачем законної мети з подальшим використанням продовольчих товарів у власній господарській діяльності, висновки суду першої інстанції, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Наявні у матеріалах справи журнали виданих позивачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, не є достатнім доказом товарності господарських операцій, оскільки вони містять виправлення невстановлених осіб у записах та не надавалися податковому органу до перевірки.

За наведених обставин, договір оренди складського приміщення від 07.06.11р. №070603 укладений між позивачем та ОСОБА_3 не є беззаперечним доказом у спірних правовідносинах; сам по собі договір не свідчить про зберігання спірного товару. Інших доказів на підтвердження товарності господарської операції з вказаним контрагентом апелянтом не надано.

З наданих позивачем платіжних доручень не вбачається, що позивачем сплачувались кошти за придбаний товар за договорами від 01.07.11р. №010702, від 17.08.11р. №170811, від 19.06.11р. №190611, від 01.09.11р. №010902, від 01.07.11р. №010701, від 18.08.11р. №180811, від 06.06.11р. №060601, натомість вбачається сплата за договорами від 03.10.11р. №031011, від 01.11.11р. №011102, від 15.06.11р. №б/н, від 06.06.11р. №б/н, та рахунками від 11.07.11р. № б/н, які позивачем під час розгляду справи надані не були.

За видами діяльності СПДФО ОСОБА_2 за КВЕД є: розвідувальне буріння, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного транспорту, організація перевезення вантажів.

Водночас, позивач формував витрати та податковий кредит за рахунок господарських операцій з поставки соняшникових жмиху та шроту від вказаного контрагента, тобто нехарактерного для останнього виду діяльності. Ця обставина, сама по собі, не є безумовним доказом неправомірності вчинених господарських операцій, однак поряд з іншими доказами вказує на те, що СПДФО ОСОБА_2 не мав можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій.

Поряд з цим, актом ДПІ у м. Черкасах від 06.09.12р. №160/17-317/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту СПДФО ОСОБА_2 за період з 12.04.11р. по 30.06.12р.» встановлено відсутність у СПДФО ОСОБА_2 трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировина, матеріали для здійснення діяльності пов'язаної з поставки сільськогосподарської продукції, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання даного виду послуг.

Позивач не спростував доводи податкового органу про безтоварність вказаних господарських операцій, не надав суду документів на підтвердження факту придбання товару в цілях господарської діяльності.

Покликання представника апелянта на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.13р. у справі № 823/523/13-а за позовом ОСОБА_2 до ДПІ у м. Черкаси Черкаської області, якою зобов'язано податковий орган привести до відповідності дані обліку та особового рахунку ОСОБА_2 за даними наведеними ним у деклараціях з ПДВ - не спростовує доводи податкового органу про безтоварність вищевказаних господарських операцій. Такі господарські операції взагалі не були предметом дослідження у вказаній справі.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бонаві-1» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.13р. у справі №823/704/13-а - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.13р. у справі №823/704/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 02.07.13р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Глущенко Я.Б.