Ухвала суду № 32173228, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 2а/1570/6951/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Одеської області Державної податкової служби (раніше - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-РУДА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

05 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-РУДА» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №0000301530 від 05.05.2011 року до акту №129/15-334526544/8 від 07.04.2011року, рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.05.2011 року за №18531/19/250007, рішення про результати розгляду скарги від 12.08.2011 року №14636/6/25-0115 (т. 1 а.с. 2-11).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що 05.05.2011 року СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «ТІС-РУДА» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 172851,46 грн. у тому числі 138281,17 грн. за основним платежем та 34570,29 грн. за штрафними санкціями. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки позивача, у якому виявлені порушення податкового законодавства, а саме, як зазначає СДПІ по роботі з ВПП позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, у яких постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ. Проте, позивач зазначає, що податкові накладні містять у собі адресу продавців, зазначену у свідоцтвах про їх державну реєстрацію та свідоцтвах про їх реєстрацію як платника ПДВ. Крім того не зазначення у податкових накладних адреси розташування продавців не є підставою для визнання таких податкових накладних недійсними та неможливості включення сум ПДВ, зазначених у таких податкових накладних до складу податкового кредиту. Також у акті перевірки податковий орган зазначав, що договори, які укладались позивачем з контрагентами, мають ознаки нікчемності, проте позивач не погоджується з даними твердженнями податкового органу та зазначає, що при укладенні договорів позивачем були дотримані всі вимоги щодо дійсності правочинів, а саме: складені акти виконаних робіт, проведена оплата робіт за договорами, а також, метою укладення договорів є настання реальних наслідків та вказаний договір ніяким чином не порушує публічний порядок. Крім того, позивач зазначає, що відповідач при проведенні перевірки порушив вимоги ст. 79 ПК України, а саме ТОВ «ТІС-РУДА» отримало копію наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення лише 12.04.2011 року, тоді, як перевірка проводилася 07.04.2011 року. На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 05.05.2011 року №0000301530 (т.2 а.с. 131-138).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та прийняти нову, якою відмовити підприємству у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-РУДА» з питання достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «УКРСТРОЙМОНТАЖ-К» та ТОВ «ЕКОСЕРВІС», за результатами якої складено акт від 07.04.2011 року № 129/15-3/34526544/8 (Т.1 а.с.109-117).

Вказаним актом перевірки встановлено, що ТОВ «ТІС-РУДА» у порушення Закону України «Про податок на додану вартість» занизило податок на додану вартість за грудень 2010 року на 138281,17 грн.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000301530, яким ТОВ «ТІС-РУДА» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 172851,46 грн., з яких 138281,17 грн. за основним зобов'язанням та 34570,29 грн. за штрафними санкціями (Т.1 а.с. 124).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА в Одеській області та за наслідками розгляду скарги прийнято рішення, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (Т.1 а.с.125-128).

Не погодившись з результатами розгляду первинної скарги, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПА України, яка за результатами розгляду скарги прийняла рішення від 12.08.2011 року № 14636/6/25-0115, яким також залишила без змін податкове повідомлення-рішення та скаргу позивача без задоволення (Т.1 а.с.129-131).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року позивач зазначив суму податкового кредиту у розмірі 977406 грн. (Т.2 а.с.33-37).

Контрагентами ТОВ «ТІС-РУДА» у грудні 2010 року були ТОВ «ЕКОСЕРВІС» та ТОВ «УКРСТРОЙМОНТАЖ-К».

ТОВ «Тіс-Руда» є власником розморожувача вагонів 18Т-1, що розташований у Одеській області, Комінтернівському районі, Візирська сільська рада, 1-й км автодороги порту «Южний», будинок 1-Л, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Т.1 а.с.156) та який побудований на підставі інвестиційної угоди від 10.03.2010 року забудовником ТОВ «Трансінвестсервіс» (Т.2 а.с.6-10).

27.09.2010 року між ТОВ «Тіс-Руда» (замовник) та ТОВ «Екосервіс» (підрядник) укладений договір № 31/08, відповідно до умов якого замовник поручає підряднику виконати роботи по будівництву системи газопостачання та системи опалення інфрачервоними трубчастими газовими обігрівачами (ІТГО) розморожувача вагонів 18ТІ (надалі об'єкт), у відповідності до робочої документації, наданої замовником. Відповідно до п. 1.2. договору підрядник у межах договірної ціни, виконує власними та залученими силами передбачені договором роботи: будівництво розподільних газопроводів високого тиску, будівництво системи газопостачання об'єкту, ревізія обладнання ШРП, вузла обліку ІТГО, монтаж системи опалення об'єкту інфрачервоними трубчастими газовими обігрівачами на об'єкті, монтаж електромеханічної частини об'єкта, пусконалагоджувані роботи на об'єкті, виготовлення режимних карт та еколого-теплотехнічного звіту по об'єкту (Т.1 а.с. 27-29).

Суд правильно виходив з того, що відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції було враховано, що виконання вищезазначеного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 16.12.2010 року, згідно якого підрядник виконав умови договору № 31/08 від 27.09.2010 року (а.с. 18-26).

Факт здійснення господарських операцій підтверджується відповідними податковими накладними від 17.12.2010 року № 53 (Т.1 а.с. 32) та 24.12.2010 року № 55 (Т.1 а.с. 33), згідно яких вартість виконаних робіт складає відповідно 500000 грн. в тому числі ПДВ 83333,33 грн. та 123462,36 грн. в тому числі ПДВ 20577,06 грн.

Виконані за договором № 31/08 від 27.09.2010 року роботи були оплачені позивачем, про що свідчать платіжні доручення № 5142 від 17.12.2010 року на суму 500000 грн. в тому числі ПДВ 83333,33 грн. (а.с. 30) та № 5175 від 24.12.2010 року на суму 123462,36 грн. в тому числі ПДВ на суму 20577,06 грн. (а.с. 31).

Крім того, між ТОВ «Тіс-Руда» (замовник) та ТОВ «Екосервіс» (підрядник) 06.12.2010 року укладений договір № 06/12, предметом якого є те, що замовник поручає підряднику виконати роботи по проектуванню та реконструкції комерційного вузла обліку витрат газу на об'єкті замовника. Згідно п. 1.2. вказаного договору, підрядник в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами передбачені договором роботи (згідно технічним умовам ТОВ «Трансінвестсервіс» исх. № 0707/04 від 07.07.2010 року), а саме проектування комерційного вузла обліку газу, узгодження проектної документації в ВАТ «Одесагаз», монтаж лічильника, передача реконструйованого вузла обліку ВАТ «Одесагаз» (Т.1 а.с. 35-37).

На виконання вказаного договору ТОВ «Екосервіс» був розроблений робочий проект розрахунку вузла обліку газу, в межах якого були затверджені технічні умови від 23.11.2010 року № 691-09, від 30.12.2010 року № 01-22/501, від 17.11.2005 року № 64 (Т.1 а.с. 202-218).

Крім того, вагонорозморожувач 18-ТІ пройшов режимно-налагоджувані випробування, які проводив ТОВ МПП «Хаджибей», який має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на проведення будівельної діяльності (Т.1 а.с. 242) та дозвіл Територіального управління Держпромгірнагляду по Одеській області на виконання робіт підвищеної небезпеки в процесі проведення робіт з монтажу, реконструкції, ремонту і наладці систем увідних і внутрішніх газопроводів промислових об'єктів, тепловикористовуючого устаткування, промислових агрегатів, котельних з паровими і водогрійними котлами, що працюють на усіх видах палива (Т.1 а.с. 243).

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що виконання вищевказаного договору підтверджується актом приймання комерційного вузла обліку газу від 25.03.2011 року, згідно якого на підставі наданої документації та проведеного технічного огляду, було встановлено, що вузол обліку відповідає вимогам, що пред'являються до комерційних вузлів обліку газу та прийнятий в експлуатацію, як комерційний вузол обліку витрат газу (Т.2 а.с.65).

Судом встановлено, що робочий проект розрахунку вузла обліку газу, копія якого знаходиться в матеріалах справи, на виконання договору № 06/12 від 06.12.2010 року переданий підрядником ТОВ «Екосервіс» замовнику ТОВ «Тіс-Руда», про що свідчить акт приймання-передачі від 08.04.2011 року (Т.2 а.с. 1).

Крім іншого, факт здійснення господарської операції підтверджується податковою накладною № 56 від 29.12.2010 року на суму 24915 грн., в тому числі ПДВ 4152,50 грн. (Т.1 а.с. 39), виданою ТОВ «Екосервіс».

Виконання робіт за договором було оплачено ТОВ «Тіс-Руда», про що свідчить платіжне доручення № 5201 від 29.12.2010 року (Т.1 а.с. 38).

Також судом першої інстанції було вірно встановлено, що ТОВ «Тіс-Руда» 20.11.2010 року укладало договір будівельного підряду № 20-11 з ТОВ «Укрстроймонтаж-К», предметом якого є обшивка профільованими листами розморожувача вагонів 18-Т1 (Т.1 а.с. 43-47).

Суд дійшов правильного висновку, що виконання робіт за вищевказаним договором підтверджується актом приймання виконаних робіт форми № КБ-2 в за грудень 2010 року (Т.1 а.с. 50-53).

Здійснення господарської операції також підтверджується податковою накладною №3 від 15.12.2010 року, виданою ТОВ «Укрстроймонтаж-К» на суму 232923,43 грн., в тому числі ПДВ 38820,57 грн. (Т.1 а.с.42).

Виконані роботи за вищевказаним договором були оплачені позивачем платіжними дорученнями № 5077 від 13.12.2010 року та № 5091 від 15.12.2010 року (Т.1 а.с.54-55).

Згодом позивачем - ТОВ «Тіс-Руда» був укладений договір будівельного підряду з ТОВ «Укрстроймонтаж-К» від 01.12.2010 року № 159, згідно якого підрядник - ТОВ «Укстроймонтаж-К» зобов'язався власними силами та із залученням субпідрядних організацій виконати обшивку торца навісу вагоноопрокидувача з північної сторони на перевантажувальному комплексі (Т.1 а.с.58-62).

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вищевказаним договором, вартість робіт складає 69085,20 грн. (Т.1 а.с.63).

Судом враховано, що виконання робіт підтверджується актом форми № КБ-2В № 1 приймання виконаних робіт за договором від 01.12.2010 року № 159 (Т.1 а.с.64-67).

На підтвердження факту виконання договору ТОВ «Укрстроймонтаж-К» видало ТОВ «Тіс-Руда» податкову накладну від 24.12.2010 року № 6 на суму 69085,20 грн., в тому числі ПДВ - 11514,20 грн. (Т.1 а.с. 57).

Позивач оплатив виконані роботи за договором, про що свідчить платіжне доручення № 5173 від 24.12.2010 року (Т.1 а.с. 68).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що договори підряду з контрагентами ТОВ «Екосервіс» та ТОВ «Укрстроймонтаж-К» укладені у письмовій формі, на виконання договорів були затверджені відповідні проектні документації, виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, про здійснення оплати виконаних робіт за договорами свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагентів, а тому робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином колегія суддів погоджується з тим, що укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Слід підкреслити, що в даному випадку договори підряду, як вже зазначалося вище, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта, які він також виклав в акті перевірки стосовно того, що у контрагентів ТОВ «Тіс-Руда» - ТОВ «Екосервіс» та ТОВ «Укрстроймонтаж-К» були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку з чим договори, укладені з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності з огляду на наступне.

Так, з договорів підряду, укладених з ТОВ «Екосрвіс» та ТОВ «Укрстроймонтаж-К» вбачається, що виконання робіт здійснюється підрядниками як власними силами так і з залученням субпідрядних організацій. Отже, посилання податкового органу на відсутність трудових ресурсів, які б приймали участь у наданні послуг колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, посилання апелянта спростовуються тим, що ТОВ «Екосервіс» спрямовувало на адресу ТОВ «Тіс-Руда» листи з проханням на період виконання договору видати працівникам ТОВ «Екосервіс» тимчасові перепустки із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівників, які будуть виконувати роботи (Т.1 а.с. 84, 85, 88, 89, 90, 91-98).

Також спростовуються твердження відповідача стосовно відсутності у ТОВ «Екосервіс» основних фондів та виробничих активів, а також транспортних засобів, оскільки згідно листів ТОВ «Екосервіс», спрямованих на адресу ТОВ «Тіс-Руда», ТОВ «Екосервіс» просило дозвіл на ввезення та вивезення на період виконання робіт обладнання, належного ТОВ «Екосервіс», а також просило дозвіл на в'їзд автотранспорту ТОВ «Екосервіс» (Т.1 а.с. 83, 99).

Також згідно листа ТОВ «Укрстроймонтаж-К» № 29/11-01 від 29.11.2010 року, спрямованому на адресу ТОВ «Тіс-Руда», ТОВ «Укрстроймоентаж-К» також просило надати тимчасові перепустки на період виконання робіт працівникам останнього згідно списку (Т.1 а.с.167).

Водночас виконання робіт на об'єкті, належному ТОВ «Тіс-Руда» працівниками ТОВ «Укрстроймоентаж-К» підтверджується журналом робіт, у якому зазначалися дата проведення робіт, найменування робіт та прізвище та ініціали відповідальної особи (а.с. 181-188).

До того ж судом першої інстанції обґрунтовано звернено увагу на те, що контрагент позивач - ТОВ «Укрстроймонтаж-К» має ліцензію Державної архітектурно будівельної інспекції на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (Т.1 а.с.70) та згідно додатку до ліцензії визначений перелік робіт, які має право здійснювати ТОВ «Укрстроймонтаж-К», серед яких металеві покрівлі зі штучних матеріалів (Т.1 а.с.71). ТОВ «Екосервіс» має дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду по Одеській області на виконання робіт підвищеної небезпеки при монтажу розподільних газопроводів та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, та вказаний дозвіл діяв з 14.10.2008 року по 14.10.2011 року (Т.1 а.с.76), а також ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єкта архітектури та яка була дійсна до 23.12.2011 року (Т.1 а.с.77).

Вирішуючи питання про правомірність висновку відповідача про завищення податкового кредиту ТОВ «Тіс-Руда» у грудні 2010 року суд першої інстанції обґрунтовано виходив з такого.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що на порушення п.п. «д» п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ по податковим накладним на суму 138281,17 грн. оформленим з порушенням законодавства, а саме: постачальниками визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ.

Проте з означеними висновками податкового органу погодитися не мложна з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у перевіряємий період, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як правильно підкреслено судом першої інстанції, Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає наявності обов'язкових реквізитів податкової накладної та не встановлює обставин, за яких податкова накладна вважається недійсною. Підстава недійсності податкової накладної визначається Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, відповідно до п. 5 якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 даного Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована, як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Те ж саме положення дублює п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969, що набрав чинності разом із втратою чинності попереднього Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 року.

Судом першої інстанції вірно враховано, що контрагенти ТОВ «Тіс-Руда» - ТОВ «Екосервіс» та ТОВ «Укрстроймонтаж-К» є платниками податку на додану вартість, отже податкові накладні видавалися саме особами, зазначеними у п. 2 вищевказаних Порядків, та доказів, що це спростовують судам обох інстанцій не надано.

Крім того, як вбачається з податкових накладних від 17.12.2010 року № 53 (Т.1 а.с. 32), від 24.12.2010 року № 55 (Т.1 а.с. 33), від 29.12.2010 року № 56 (Т.1 а.с. 39), від 15.12.2010 року № 3 (Т.1 а.с. 42) та від 24.12.2010 року № 6 (Т.1 а.с. 57) у всіх вищеперелічених накладних зазначене місцезнаходження продавців.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що всі податкові накладні, що видавалися позивачу - ТОВ «Тіс-Руда» його контрагентами за договорами є дійсними, та відповідно до зазначених норм з моменту оплати коштів за відповідними договорами у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту колегія суддів вважає правильним.

Крім того колегія суддів враховує, що придбані позивачем за договорами роботи призначені для використання в господарській діяльності ТОВ «Тіс-Руда». Також відповідачем не заперечується отримання ТОВ «Тіс-Руда» товару та робіт, зазначених в податкових накладних та доказів їх отримання від інших осіб суду не надано.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблений вірний висновок про відсутність порушень вимог наведених норм законодавства, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Тіс-Руда».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відтак, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Одеської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов