Рішення № 32171882, 25.06.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2013 р.Справа № 921/402/13-г/9Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави пр-т. С.Бандери, 6, м. Тернопіль, 46002 в особі Державної служби автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль мостобуд", вул. Промислова, 9/А, с.Острів, Тернопільського району, Тернопільської області, 47600

про стягнення суми заборгованості - залишок амортизаційних відрахувань в розмірі 311 662 грн. 02 коп.

За участю представників сторін:

прокуратури: Легета Іван Богданович - посвідчення №017737 від 13.06.2013р.

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Прокурору та позивачу у попередніх судових засіданнях роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, а також відповідно до ст.78 ГПК України наслідки вчинення таких процесуальних дій як визнання позову відповідачем.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу (звукозапис) технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері пр-т. С.Бандери, 6, м. Тернопіль, 46002 в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль мостобуд", вул. Промислова, 9/А, с.Острів, Тернопільського району, Тернопільської області про cтягнення заборгованості.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: додаткового договору про внесення змін і доповнень до договору оренди цілісного майнового комплексу посвідченого нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. 26.06.2009 року по реєтру №1425; актів взаємозаліків розрахунків за січень, квітень та червень 2013р., вимогою про оплату заборгованості № 06-2/176 від 28.01.2013р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 14.05.2013р. на 14 год. 50 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 04.06.2013р. на 14 год. 20 хв. та на 25.06.2013р. на 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 14.05.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, представником прокуратури подано та підтримано у судовому засіданні заяву від 25.06.2013р. №1187-13 про уточнення позовних вимог, зокрема у зв'язку з поданням представником позивача акту звіряння взаємних розрахунків на суму 311 662 грн., підписаного сторонами, що підтверджує зменшення суми боргу відповідача перед позивачем на 73 329 грн. 22 коп., просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу 311 662 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначену заяву позивача, суд розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, а тому суд приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення суми заборгованості - залишку амортизаційних відрахувань в розмірі 311 662 грн. 02 коп.

Представник позивача в судове засідання 25.06.2013р. не прибув, водночас в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на докази, долучені до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2013р. не прибув, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. В силу ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках. Підставами для представництва прокурором інтересів держави, згідно ч. 2 ст. 36-1 Закону, є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

При цьому як вбачається із поданого позову Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері пр-т. С.Бандери, 6, м. Тернопіль, 46002 звернувся в господарський суд в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль.

В обґрунтування підстав звернення посилається на те, що Положенням про Державну службу автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 19.01.2002р. №50/2002 визначено, що Укравтодор є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту України. Укравтодор вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері дорожнього господарства і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 9.04.2002р. № 156. та засновано з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 26 червня 2009р. між Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль (далі по тексту також - Орендодавець, позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль мостобуд", вул. Промислова, 9/А, с. Острів, Тернопільського району, Тернопільської області (далі по тексту також - Орендар, відповідач) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу зареєстрованого в реєстрі за №1425 та посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу (далі по тексту - Договір).

Одночасно, 18.01.2013р. сторонами укладено Додатковий договір про внесення змін і доповнень до Договору оренди цілісного майнового комплексу посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. 26 червня 20009 року по реєстру №1425 (далі по тексту також - Додатковий договір).

Пунктом 1. Додаткового договору сторони дійшли згоди достроково припинити термін дії договору оренди цілісного майнового комплексу посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. 26 червня 20009 року по реєстру №1425 з 18 січня 2013 року.

Згідно п.2 Орендар зобов'язується до підписання акту приймання-передачі погасити заборгованість по орендній платі згідно наданого Орендодавцем рахунку та повернути Орендодавцю залишок амортизаційних відрахувань на орендовані необоротні активи в сумі 631 438 грн. 73 коп.

П. 3 Додаткового договору майно повертається Орендарем Орендодавцю за актом приймання передачі після закінчення дії договору оренди та після повного розрахунку сторін, але не пізніше 31 січня 2013 року. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання передачі майна з оренди.

Відповідно до п. 4 усі інші умови договору, не змінені Додатковим договором залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують щодо них свої права та обов'язки. Договір діє в тій частині, що не суперечить цьому Додатковому договору.

Сторони погодили, що Додатковий договір вступає в силу з моменту нотаріального посвідчення (п.6 Додаткового договору).

З матеріалів справи випливає, що між сторонами виникло господарське зобов'язання, а спір виник внаслідок неналежного виконання умов Додаткового договору від 18.01.2013р. про внесення змін і доповнень до Договору оренди цілісного майнового комплексу посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. 26 червня 2009 року по реєстру №1425 укладеного щодо оренди цілісного майнового комплексу.

Враховуючи зазначене, слід вважати, що між сторонами виникли правовідносини пов'язані з орендою (наймом), які регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

І змісту ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Згідно ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому як стверджує прокурор та не заперечувалось представником позивача в попередніх судових засіданнях та зазначене підтверджується матеріалами справи 31 січня 2013 року сторонами підписаний акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

Відповідачем частково виконані умови п. 2 Додаткового договору, внаслідок чого сума заборгованості по сплаті залишку амортизаційних відрахувань становить 384 991 грн. 24 коп., що підтверджується долученою до позовної заяви копією акту взаємозаліку розрахунків від січня 2013 року проведеною між сторонами та підписаною уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками.

Враховуючи зазначене, зокрема умови укладеного Додаткового договору, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов'язок, здійснити платіж по сплаті залишку амортизаційних відрахувань в сумі 384 991 грн. 24 коп. на користь позивача.

Проте, як стверджує позивач та вказане підтверджено ним належними доказами, відповідач, як орендар не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, як орендодавцем за вказаним Додатковим договором в частині сплати залишку амортизаційних відрахувань, що і стало підставою для звернення з позовом у суд.

Крім того, відповідачем здійснювались додаткові проплати, про що свідчить наданий суду акт звірки розрахунків від 08.04.2013р., відповідно до якого сума боргу зменшилась на суму 54 706 грн. 70 коп., та становила 330 284 грн. 84 коп.

Одночасно, як вбачається із уточнень позовних вимог поданих представником прокуратури між сторонами станом на червень 2013 року підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сума заборгованості зменшилась на 73 329 грн. 22 коп. у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу 311 662 грн. 02 коп.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідачем підтверджено шляхом підписання ним акту взаємозвірки розрахунків згідно якого станом на червень 2013 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 311 662 грн. 02 коп. Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та завірено їх печатками без зауважень та застережень.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд вважає, доведеним позивачем той факт, що відповідач, станом на час розгляду справи, визначені умови Додаткового договору в частині сплати залишку амортизаційних відрахувань, своєчасно не сплатив, у зв'язку з чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 4 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає зазначену позивачем суму заборгованості у розмірі 311 662 грн. 02 коп. правомірно заявленою та документально обґрунтованою. При цьому, доказів протилежного з боку відповідача суду не надано.

А тому, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи, суму заборгованості повною мірою не погасив (належних доказів протилежного не представлено), у зв'язку з чим суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль мостобуд", вул. Промислова, 9/А, с. Острів, Тернопільського району, Тернопільської області - суми 311 662,02 грн. заборгованості - залишку амортизаційних відрахувань.

Згідно із ч.ч. 1-3 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1720,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 68820 грн. (станом на час подання позовної заяви 18.04.2013р.).

Беручи до уваги зазначене, враховуючи, що з позовом у суд звернувся прокурор, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 6233 грн. 24 коп. покладається на відповідача у справі та підлягає стягненню у дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль мостобуд", вул. Промислова, 9/А, с. Острів, Тернопільського району, Тернопільської області, 47600 (код ЄДРПОУ 36404316):

- на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46000 (код ЄДРПОУ 31995099): 311 662 (триста одинадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 02 коп. - суму заборгованості - залишку амортизаційних відрахувань.

- у дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001) - 6233 (шість тисяч двісті тридцять три) грн. 24 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 27.06.2013р.

Суддя В.Л. Гевко