Рішення № 32171888, 25.06.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2013 р.Справа № 921/411/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем", юрид. адр: вул. Леніна, 216-А, м. Немирів, Вінницької області, 22800, адр. для листув.: вул. Білокоровічське шосе. 20, м. Коростень, Житомирська обл., 11500

до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001

про cтягнення заборгованості в сумі 778 281 грн. 35 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Гонік Олексій Сергійович, довіреність від 20.02.2013 р.

відповідача: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

В судовому засіданні 25.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Приватне підприємство "Укрпалетсистем", юрид. адр: вул. Леніна, 216-А, м. Немирів, Вінницької області, 22800, адр. для листув.: вул. Білокоровічське шосе. 20, м. Коростень, Житомирська обл. звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46000 про стягнення заборгованості в сумі 778 281 грн. 35 коп., з яких : 618 786 грн.35 коп. вартість поставленого Товару, 37 832 грн. 10 коп. пені, 74 762 грн. 73 коп. - 30% річних від простроченої суми, 47 350 грн. 17 коп. - 19% процентів за користування чужими коштами

Позов обґрунтовується позивачем згідно: Договору №277/07/12 купівлі-продажу нафтопродуктів від 25.07.2012р., накладної на відпуск ПММ №002-1820 від 26.07.2012 року; довіреності №113 від 26.07.2012р. на отримання ПММ; Акта приймання-передачі від 27.07.2012р.; накладної на відпуск ПММ №002-2616 від 12.09.2012р.; довіреності №154 від 11.09.2012р. на отримання ПММ; накладної на відпуск ПММ №002-3251 від 20.10.2012р.; довіреності №189 від 20.10.2012р. на отримання ПММ; накладної на відпуск ПММ №002-3333 від 24.10.2012р.; довіреності №12/149 від 24.10.2012р. на отримання ПММ; Аналіз взаєморозрахунків з 25.07.2012р. по 11.10.2013р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.05.2013 р. о 14 год. 30 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 04.06.2013р. на 14 год. 10 хв., на 18.06.2013р. на 11 год. 20 хв. та оголошувалась перерва до 25.06.2013р. на 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 21.05.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Строк вирішення спору у справі №921/411/13-г/9 встановлено по 23.06.2013р. За клопотанням представника відповідача від 04.06.2013р. у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 04.06.2013р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, до 09.07.2013р.

Уповноважений представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених у позовній заяві та з врахуванням наданого суду уточнення позовних вимог №870 від 20.05.2013р. відповідно до якого позивач зазначає, що при поданні позову помилково в прохальній частині була вказано суму 37832,10 грн., тоді як правильною сумою є 37 382,10 грн. стягнення пені. При цьому у обрахунку загальної суми позову, вказана сума правильно - 778 281,35 грн.

Розглянувши вказану заяву позивача про уточнення позовних вимог суд прийняв її до розгляду як таку, яка подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Таким чином, предметом розгляду у справі є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 778 281 грн. 35 коп., з яких: 618 786 грн.35 коп. вартість поставленого товару, 37 382 грн. 10 коп. пені, 74 762 грн. 73 коп. - 30% річних від простроченої суми, 47 350 грн. 17 коп. - 19% процентів за користування чужими коштами.

Одночасно, у судовому засіданні представник позивача долучив додаткові докази в підтвердження обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України.

Проте, в попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечив повною мірою в судовому засіданні та відповідно до поданого відзиву на позовну заяву №06-2/921 від 03.06.2013р., зокрема, заперечує щодо порушення строків оплати, оскільки згідно договору підставою для оплати зі сторони відповідача є рахунок, виставлений позивачем. Проте, зазначає, що таких рахунків від позивача відповідач не отримував, на підставі чого стверджує, що строк оплати розпочатися не міг і позовні вимоги є передчасними.

Крім того, зазначає, що всупереч вимог Інструкції П-7, позивачем не надавались документи про якість спірного товару при переданні кожної партії товару відповідачу, а долучені до позову лише самі видаткові накладні не є на думку відповідача, достатніми доказами у відповідності до ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так само заперечує факт передачі товару саме відповідачу, оскільки відсутні в матеріалах справи довіреності представників на отримання товару. Одночасно не погоджується із нарахуванням позивачем 19 % за користування коштами, так як вважає, що за своєю правовою природою ці відсотки (проценти) підпадають під визначення неустойки, а саме - пені згідно ст.549 ЦК України.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст.1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 25 липня 2012р. між Приватним підприємством "Укрпалетсистем", юрид. адр: вул. Леніна, 216-А, м. Немирів, Вінницької області, 22800, адр. для листув.: вул. Білокоровічське шосе. 20, м. Коростень, Житомирська обл., 11500 (далі по тексту також - Продавець, позивач у справі, ПП "Укрпалетсистем" ) та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001 (далі по тексту також - Покупець, відповідач у справі ДП "Тернопільський облавтодор") було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №277/07/12, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а Покупець зобов'язався своєчасно прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору. Продаж окремих партій Товару здійснюється на підставі цього Договору. (п.п.1.1.-1.2. Договору).

Товар поставляється Покупцю партіями в кількості і по ціні, зазначеній в заявках, на умовах ЕХW (нафтобаза Продавця, надалі - Пункт доставки), СРТ (пункт призначення Покупця), FCA або ін.

При тлумаченні умов цього Договору застосовуються правила Інкотермс в редакції 2000 року. (п.п.3.1.-3.2. Договору).

Строки поставки окремих партій Товару узгоджуються Сторонами. (п.3.2. Договору).

Адреса пункту поставки Продавця зазначається у заявці на кожну окрему партію. (п.3.3. Договору).

Пунктом 3.3.1. Договору сторони погодили, що Поставка Товару Продавцем Покупцю здійснюється автоцистернами, причіпними цистернами та напівпричіпними цистернами (надалі - «автотранспорт») шляхом самовивозу Товару Покупцем та (або) транспортуванням Товару автотранспортом Продавця.

Поставка Товару шляхом самовивозу здійснюється на підставі належним чином оформленої довіреності Покупця. Якщо за Покупця обов'язок по прийманню Товару буде виконувати інша особа, то Покупець зобов'язаний у Додатковій угоді зазначити всі дані особи, яка буде отримувати, а також на вимогу Покупця надати зразки підпису керівника та відбитку печатки організації-отримувача. Покупець повністю відповідає перед Продавцем за дії отримувача при прийомці Товару. (п.3.3.2. Договору).

Днем виконання Продавцем обов'язку по поставці Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

З моменту передачі Товару Покупцю або перевізнику відбувається перехід права власності на Товар і ризик випадкової загибелі (псування) Товару переходить від Продавця до Покупця. (п.п. 3.4.-3.5. Договору).

Пунктом 9.1. Договору Сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, за умовами повного розрахунку між Сторонами.

Зазначений Договір підписано уповноваженими особами сторін та завірено печатками юридичних осіб.

Слід зазначити, що чинність Договору не заперечується сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Так, відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставки Товару згідно акту приймання - передачі біодизельного палива по договору поставки від 27.07.2012р., накладних на відпуск ПММ №002-1820 від 26.07.2012 року на суму 354 513 грн. 95 коп. (в тому числі 59085,66 грн. ПДВ); №002-2616 від 12.09.2012р. на суму 261 615 грн. 00 коп. (в тому числі 43602,50 грн. ПДВ); №002-3333 від 24.10.2012р. на суму 101 253 грн. 40 коп. (в тому числі 16875,57 грн. ПДВ); №002-3251 від 20.10.2012р. на суму 101404 грн. 00 коп. (в тому числі 16900,67 грн. ПДВ).

При цьому, 26.07.2012р. Позивач поставив Відповідачу нафтопродукти, а саме: паливо біодизельне марки БДЛ - С-10 в кількості 37 835,00 літрів на суму - 354 513,95 грн. Товар отримував на підставі довіреності №113 від 26.07.2012р. - ОСОБА_3;

12.09.2012 року Відповідачу було поставлено дизельне паливо ЕН-590, Сорт С, вид І в кількості 26750,00 літрів на суму 261 615,00 грн. Товар отримував на підставі довіреності №154 від 11.09.2012р. - ОСОБА_3;

20.10.2012р. - Відповідачу було поставлено дизельне паливо ЕН-590, Сорт С, вид І в кількості 10 100,00 літрів на суму - 101 404,00 грн. Товар отримував на підставі довіреності №189 від 20.10.2012року - ОСОБА_3;

24.10.2012р. - Відповідачу було поставлено дизельне паливо ЕН-590, Сорт С, вид ІІ в кількості 10 085,00 літрів на суму - 101 253,40 грн. Товар отримував на підставі довіреності №12/149 від 24.10.2012р. - ОСОБА_4

26.07.2012р., 12.09.2012р. та 20.10.2012р. Товар був поставлений на філію ДП "Тернопільський облавтодор" Збаразький райавтодор, 24.10.2012р. на філію ДП "Тернопільський облавтодор" Шумський райавтодор.

Всього Позивачем передано товар Відповідачу у власність на загальну суму 818786 грн. 35 коп.

Як вбачається із наведених вище накладних факт отримання товару у них засвідчений підписами представників Відповідача в графі накладних про отримання товару від Позивача. Зазначені накладні, також, завірені печаткою філії "Збаразький райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" та печаткою філії Шумський райавтодор ДП "Тернопільський облавтодор".

У кожній з накладних за виключенням накладної №002-3333 від 24.10.2012р., як на підставу її укладення, міститься посилання на Договір №277/07/12 від 25.07.2012р.

Щодо накладної №002-3333 від 24.10.2012р. на суму 101 253 грн. 40 коп. (в тому числі 16875,57 грн. ПДВ), укладеної за участю позивача та від відповідача філією Шумський райавтодор ДП "Тернопільський облавтодор", то суд враховуючи час її укладення (у період дії Договору №277/07/12 від 25.07.2012р.), вид товару, що за нею передавався (дизельне паливо), пояснення представника позивача, який стверджує, що інших Договорів між сторонами у зазначений період не укладалось, що не спростовано відповідачем, який також у своєму клопотанні від 18.06.2013р. стверджує, що будь-яких додаткових угод між сторонами не укладалось, суд приходить до висновку, що зазначена накладна підписувалась та за нею передавався та отримувався товар саме на виконання умов Договору №277/07/12 від 25.07.2012р.

Враховуючи зазначене, суд вважає, належним чином підтвердженим позивачем той факт, що згідно представлених ним накладних товар постачався саме на виконання укладеного між сторонами Договору №277/07/12 від 25.07.2012р.

Щодо заперечень відповідача про те, що представники філій не мали права підписувати вказані накладні та отримувати товар, так як філії не наділені такими повноваженнями, то суд розцінює його критично з огляду на наступне.

Так, усі вказані накладні підписані зі сторони відповідача представниками на підставі виданих їм доручень зі сторони філії "Збаразький райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" та філії Шумський райавтодор ДП "Тернопільський облавтодор".

При цьому, згідно ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

При цьому як вбачається згідно п. 3.2 Положення філії "Збаразький райавтодор" ДП "Тернопільский облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України" та Положення філії "Шумський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України" затверджених наказом ДП "Тернопільський облавтодор" від 28.04.2002р. № 1 філії здійснюють свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях Філії.

Філія може від імені і за дорученням директора Підприємства: укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства; представляти інтереси Філії і Підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень (п. 3.3 Положення).

Філія має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи зі своїм найменуванням (п. 3.4 Положення).

Згідно п. 5.1., 5.8 Положення Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених Підприємством. Відносини Філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства. Контроль за діяльністю Філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер Філії.

Відповідно до п. 6.1. Положення управління Філією здійснює начальник, який призначається на посаду директором Підприємства.

Згідно із п. 6.2. Положення начальник у межах компетенції передбаченої цим положенням організовує оперативно - господарську діяльність Філії відповідно до завдань підприємства.

Враховуючи наведене, із змісту Положення вбачається, що відносини Філій ДП "Тернопільський облавтодор" із іншими суб'єктами будуються не тільки на підставі доручень, виданих Підприємством але й на підставі укладених Підприємством Договорів, що і мало місце в даному випадку.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи безпосередньо відповідачем ДП "Тернопільський облавтодор" оплачувався товар, отриманий Збаразькою філією згідно платіжного доручення від 03.09.2012р. № 1760 на суму 200 000 грн., у призначення платежу якої міститься посилання на Договір №277/07/12 від 25.07.2012р. Таким чином, суд вважає, що відповідач підтвердив правомірність дій по отриманню палива філією.

Крім того, з боку відповідача суду не подано будь-яких доказів того, що відповідальні посадові особи філій ДП "Тернопільський облавтодор" були в порядку п. 3.2 Положення притягнуті Підприємством до матеріальної чи дисциплінарної відповідальності чи інших стягнень за те, що діяли в даному випадку з перевищенням меж своєї компетенції.

Слід також зазначити, що спростовуються заперечення відповідача і в тій частині, що накладні не містять посилань на довіреності, так як, такі у кожній з них відображені. А також, заперечення щодо того, що спірні накладні не містять інформації про відповідальних осіб, а тому не відповідають вимогам до заповнення первинних фінансових документів згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Проте, із змісту накладних вбачається, що вони містять інформацію про посади осіб, що їх уклали безпосередньо у накладній у випадку Постачальника чи з посиланням на інформацію у довіреності у випадку Платника одержувача. У довіреностях, також можна отримати відомості і ідентифікувати особу, що прийняла товар та за чиїм дорученням вона це зробила.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено того факту, що філіями як структурними підрозділами юридичної особи ДП "Тернопільський облавтодор" отримувався товар не в користь юридичної особи - відповідача ДП "Тернопільський облавтодор" та не за його дорученням на підставі укладеного Договору №277/07/12 від 25.07.2012р.

А тому, суд вважає, належним чином доведений позивачем факт поставки товару та отримання його відповідачем за представленими позивачем накладними згідно укладеного між сторонами Договору №277/07/12 від 25.07.2012р.

Згідно п.2.2.3. Договору Покупець взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого Товару, а також витрати на його транспортування (у випадку здійснення доставки Товару Покупцю).

При цьому, вартість Товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат. Вартість Договору визначається шляхом складання вартості всього поставленого Товару протягом терміну дії Договору. (п.п.4.1.-4.2. Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.4.3. Договору оплата Товару здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки Товару.

Також, умовами Договору передбачено, що розрахунки за цим Договором здійснюються на підставі виставленого Продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. (п.4.5.Договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. (п.4.6. Договору).

Проте, як стверджує Позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, всупереч згаданих приписів закону та умов Договору, Відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, оплату за отриманий товар провів частково в сумі 200 000 грн. Зазначене, також, підтверджується представленою суду Довідкою №530 від 17.06.2013р. Житомирської філії ПАТ "Укрінбанк" про те, що 03.09.2012р. на поточний рахунок ПП "Укрпалетсистем" зараховано лише одну суму 200 000,00 грн.

Тож, станом на час звернення до господарського суду, сума позовних вимог складала 618 786 грн. 35 коп.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

В матеріалах справи знаходять свої підтвердження доводи Позивача щодо непогашення боржником заборгованості за отриманий Товар, що є порушенням вимог чинного законодавства в частині належного виконання зобов'язання.

Одночасно, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що позивачем не виставлялось відповідачеві рахунків, а тому в силу умов п. 4.5. Договору №277/07/12 у відповідача не настав обов'язок з оплати товару.

Так, у судовому засіданні 25.06.2013р. представник позивача надав суду для огляду оригінали та долучив до матеріалів справи копії рахунків №2513 від 26.07.2012р. на суму 354 513,95грн.; № 3335 від 11.09.2012р. на суму 261615,00 грн.; № 4330 від 22.10.2012р. на суму 101 404,00грн.; № 4414 від 24.10.2012р. на суму 101253,40грн., які як зазначає позивач надсилались електронною поштою на адресу відповідача, що підтверджується роздруківкою з серверу електронної пошти щодо направлення документації.

При цьому судом встановлено, що і у безпосередньо довіреностях на підставі яких отримувався з боку філій товар містяться посилання на вказані рахунки і їх реквізити відповідають тим, що подані відповідачем, що свідчить про те, що представниками відповідача при заповненні довіреності на отримання товару уже було відомо про зміст та реквізити рахунку на оплату товару.

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем той факт, що позивачем було належним чином дотримано вимоги п. 4.5 Договору №277/07/12 та своєчасно виставлено рахунки відповідачу.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що позивачем незважаючи на положення чинного законодавства та умов Договору не передавалось відповідачу відповідні документи про якість товару, а тому не можна вважати, що обов'язок з оплати міг виникнути.

Зокрема, відповідач посилається на п. 2 (г) Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 згідно якої, на думку відповідача, в силу того, що при передачі кожної партії товару Постачальник має надати Покупцеві документ про якість товару, лише після цього (передачі документа про якість) може розпочатися строк для оплати товару.

Проте, як вбачається із змісту п. г Інструкції № П-7 виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити своєчасну відправку документів, які підтверджують якість і комплектність продукції, отримувачу. Ці документи висилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено головними чи особливими умовами поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

При цьому за умовами укладеного між сторонами Договору №277/07/12, а саме його п.п. 2.1.4, Продавець зобов'язаний саме на вимогу Покупця надати відповідні паспорти (сертифікати) якості товару з зазначенням назви та якості Товару.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, що така вимога ним висувалась позивачу, як і доказів того, що ним заявлялись будь-які претензії щодо якості поставленого палива у встановленому порядку згідно чинного законодавства. Вказаний факт заперечується також і представником відповідача.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши докази, подані позивачем, суд вважає, що вони підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання за Договором №277/07/12 від 25.07.2012р. відповідач виконав неналежним чином оплативши лише частково за поставлений йому позивачем товар в сумі 200 000,00 грн. А тому, суд вважає, заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу у розмірі 618 786 грн. 35 коп. правомірною, документально обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення нарахованих позивачем пені, 30% річних та 19 % процентів за користування чужими коштами, то судом встановлено наступне.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, в частині 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому як вбачається із поданого розрахунку суми пені долученого позивачем до позову, пеня обрахована ним у розмірі подвійної облікової ставки та протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання за умовами Договору та підписаних видаткових накладних мало бути виконано відповідачем. Усього заявлено до стягнення пені у розмірі 37382,10грн.

Також, позивачем обраховані і 74 762,73 грн. річних у розмірі 30 % від простроченої суми.

Проте, суд оцінивши умови Договору №277/07/12 від 25.07.2012р. у сукупності із вимогами чинного законодавства, вважає, що в позові щодо стягнення пені та 30 % річних слід відмовити з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також, і із змісту ст. 625 ЦК України випливає, що інший ніж 3% річних розмір річних повинен бути передбачений умовами договору або закону.

Обґрунтовуючи підстави для стягнення пені та 30 % річних позивач у позові та його представник у додаткових поясненнях посилається на порушення відповідачем зобов'язання щодо строку оплати поставленого йому товару саме за основним Договором №277/07/12 від 25.07.2012р. Посилань на інші Договори чи Додатки до договорів не містить ні позов ні подальші подані позивачем пояснення та інші документи.

Разом з цим, згідно п.п. 5.2. Договору №277/07/12 від 25.07.2012р. сторони передбачили (дослівно): "При здійсненні Сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки Покупцем строків розрахунків, зазначених у Додаткових угодах, а також невиконанні умов пункту 2.2.2., 2.2.4. даного Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості Товару за кожний день прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки.

Отже, із змісту п. 5.2. Договору сторони встановили відповідальність Покупця у формі пені та 30 % річних виключно щодо порушення ним строків розрахунків, які встановлені у Додаткових угодах а не основного Договору, а також, за невиконання умов пункту 2.2.2 та п. 2.2.4 Договору.

При цьому із змісту п. 2.2.2 Договору Покупець зобов'язаний в момент поставки Товару поставити відмітки в товаро-супровідній документації про прийом Товару та передати Продавцю оригінал належним чином оформленої довіреності по типовій формі М-2.

У свою чергу, п. 2.2.4 Договору визначено обов'язок Покупця протягом трьох календарних днів з моменту одержання підписувати та передавати Продавцю підписані зі своєї сторони оригінали документів, переданих Покупцеві для підписання.

Отже, наведенні положення п.п. 2.2.2,2.2.4 Договору не пов'язані із визначення моменту та строку розрахунків за поставлений товар, що є предметом позовних вимог та за порушення яких нараховано пеню і 30 % річних позивачем.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що між сторонами в двохсторонньому порядку укладались Додаткові угоди до Договору №277/07/12 від 25.07.2012р. Зокрема, позивачем суду не надано як доказів належним чином оформлених (підписаних двохсторонньо) Додаткових угод із змісту яких вбачалося б, що існують підстави для застосування відповідальності, передбаченої п.п. 5.2. Договору.

При цьому відповідачем у письмовому поясненні від 18.06.2013р. поданого згідно клопотання від 19.06.2013р. вх. № 11284 заперечується факт підписання ДП "Тернопільський облавтодор" будь-яких Додаткових угод з ПП "Укрпалетсистем" до Договору №277/07/12 від 25.07.2012р. А тому відповідач вважає, що не було і прострочки строків розрахунків згідно п. 5.3. Договору.

Враховуючи зазначене, зважаючи на подані сторонами докази, суд вважає, що в даному випадку позовні вимоги про стягнення пені та 30 % річних передбачених п. 5.2 Договору як таких, що стягуються за несвоєчасне проведення розрахунків з оплати за поставлений товар за Договором №277/07/12 від 25.07.2012р. є необґрунтованими належним чином поданими позивачем доказами та безпідставними.

У свою чергу, щодо 19 % річних за користування чужими грошовими коштами від неоплаченої вартості товару, то суд вважає, що вказані вимоги позивача є правомірними та підлягають до задоволення.

Так, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

І змісту ст.ст. 627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із змісту п. 5.3. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Постачальник має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що факт несвоєчасного проведення розрахунків відповідачем за Договором попередньо доведений належним чином позивачем, оцінивши зміст розрахунку 19 % за користування чужими грошовими коштами, суд вважає, що вони заявлені та обраховані правомірно і позов в цій частині підлягає до задоволення повністю.

Одночасно, розглянувши заперечення відповідача щодо того, що 19% процентів за користування чужими коштами передбачених Договором це є не що інше як вид пені, то суд не погоджується з ним та оцінює його критично, з огляду на наступне.

Із змісту, ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, характерною ознакою пені є те, що вона стягується у відсотковому відношенні за кожен день прострочки.

Тоді як в даному випадку п. 5.3 Договору не передбачено що 19 % річних за користування чужими коштами стягуються за кожен день прострочки від суми боргу. Також, як вбачається із розрахунку вони обраховані позивачем з врахуванням правової природи річних процентів, а не у розмірі 19% від суми боргу за кожен день прострочки.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вказане заперечення відповідача є безпідставним, а тому відхиляється судом.

Одночасно, суд вважає, що відсутні підстави до стягнення і 3 % річних передбачених ст. 625 ЦК України, які можуть стягуватися незалежно від того, чи їх передбачено умовами Договору сторонами та які входять у склад тих 30 % річних обрахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України та п 5.2. Договору у поданих ним розрахунках. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.625 ЦК України в частині, що передбачає сплату процентів, є спеціальною стосовно ст.536 ЦК України, яка встановлює проценти за користування чужими коштами. Цей висновок зроблено на підставі того, що ст.536 ЦК України стосується всіх випадків користування чужими грошима, а ст.625 ЦК України встановлює розмір процентів тільки на випадок прострочення виконання зобов'язання. Крім того, ст.536 ЦК України відсилає до договору, закону, іншого акта цивільного законодавства, якими встановлюється розмір процентів, а ст.625 ЦК України прямо встановлює цей розмір. Разом з тим ст.625 ЦК України є загальною стосовно спеціальних правил, що встановлюють розміри процентів.

Хоч ст.625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають сплаті лише тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Отже, застосування процентів відповідно до ст.536 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених ст.625 цього кодексу.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, розглянувши матеріали справи, подані сторонами докази, пояснення та заперечення представників сторін, оцінивши ступінь порушення прав позивача з боку відповідача внаслідок несвоєчасної та неповної оплати ним за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право ПП "Укрпалетсистем" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - ДП "Тернопільський облавтодор" - 618 786 грн. 35 коп. - основного боргу та 47 350 грн. 17 коп. - 19% річних за користування чужими коштами. У свою чергу, в задоволенні вимог щодо стягнення 37 382 грн. 10 коп. - пені та 74 762 грн. 73 коп. 30% річних від простроченої суми в позові відмовити.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору №277/07/12 від 25.07.2012р., суд використовуючи право надане йому ч. 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 15565 грн. 63 коп., згідно ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001 (код ЄДРПОУ 31995099) на користь Приватного підприємства "Укрпалетсистем", юрид. адр: вул. Леніна, 216-А, м. Немирів, Вінницької області, 22800, адр. для листув.: вул. Білокоровічське шосе. 20, м. Коростень, Житомирська обл., 11500 (код ЄДРПОУ 32285225): 618 786 (шістсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 35 коп. - основного боргу, 47 350 (сорок сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 17 коп. 19% річних за користування чужими коштами, 15 565 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 63 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог щодо стягнення 37 382 грн. 10 коп. - пені та 74 762 грн. 73 коп. 30% річних від простроченої суми в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 02.07.2013р.

Суддя В.Л. Гевко