Ухвала суду № 32171325, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К-57110/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекція у Солом'янському районі м. Києвана постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2008та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009у справі № 13/250за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань»доДержавної податкової інспекція у Солом'янському районі м. КиєвапроВизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Солом'янському районі м. Києва № 0002282307/0 від 19.06.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Солом'янському районі м. Києва № 0002282307/0 від 19.06.2008 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» податкового зобов'язання у сумі 793 514,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2007;

- за результатами перевірки складено акт № 7130/23-07/25636176 від 09.06.2008, згідно висновків якого позивачем порушено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002282307/0 від 19.06.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 793 514,00 грн. (з яких: 529009,00 грн. - основний платіж, 264 505,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що, за висновком податкового органу, порушення позивачем податкового законодавства полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю ТК «Укрспеццентр» за договором купівлі-продажу № 27/11 від 27.11.2006.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій контролюючим органом, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно п.10.2 ст.10 названого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТК «Укрспеццентр», яке належним чином було зареєстроване як платник ПДВ, виконало свої зобов'язання перед позивачем за укладеним договором № 27/11 від 27.11.2006, що підтверджується наявними у позивача відповідними первинними документами (в тому числі, податковими накладними).

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002282307/0 від 19.06.2008.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний