Ухвала суду № 32171327, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К-54818/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

у справі № 2-а-12026/09/0570

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке

управління по бурінню стволів та свердловин»

дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства

«Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння»

до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009, позов задоволено повністю; визнано недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області № 0002291510/0 від 26.06.2009, № 0002281510/0 від 26.06.2009, № 0002301510/0 від 26.06.2009; стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахто прохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння».

Державна податкова інспекція у м. Торезі Донецької області, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати оскаржувані судові рішення та у позові відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Державною податковою інспекцією у м. Торезі Донецької області була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2005 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, в ході якої було встановлено порушення позивачем пп.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та за результатами якої складено акт перевірки № 28/23-2/00180338 від 21.01.2009;

- за наслідками перевірки ДПІ у м. Торезі Донецької області за порушення пп.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002291510/0 від 26.06.2009, яким позивачу нараховано штраф на суму 988,97 грн., № 0002281510/0 від 26.06.2009, яким позивачу нараховано штраф на суму 140,59 грн., № 0002301510/0 від 26.06.2009, яким позивачу нараховано штраф на суму 886,33 грн.;

- рішенням № 17/24-014-18 від 12.01.2009 ДПІ у м. Торезі Донецької області надала позивачу розстрочення сплати податкового зобов'язання під проценти по платежу «податок на прибуток державних підприємств» на суму 30 000,00 грн.;

- між позивачем та відповідачем був укладений договір про розстрочення податкових зобов'язань № 18/24-014-18 від 12.01.2009, відповідно до якого позивач сплачує розстрочену суму податкового зобов'язання відповідно до графіку погашення розстрочених податкових зобов'язань;

- суми, сплачені позивачем відповідно до рішення № 17/24-014-18 та договору № 18/24-014-18, були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу, тобто, відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів (яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях) не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 цього Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.

Тому суми податкових зобов'язань (або податкового боргу), з урахуванням положень пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Названим Законом серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, не визначено зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зокрема, п.7.7 ст.7 цього Закону) не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано скасували спірне податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний