Ухвала суду № 32171319, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року м. Київ К/800/15745/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2012

у справі № 2-а-1899/12/2170

за позовом Приватного акціонерного товариства «Круз»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Круз» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.05.2012 №0003242200, №0003252200, №0003262200, №0003272200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 позовні вимоги задоволені частково; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0003262200 та №0003272200; скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0003242200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 777 410,81 грн., в т.ч.: 627 306,23 грн. основного платежу та 150 104,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій; скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0003252200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 674 328,06 грн., в т.ч.: 539 976,05 грн. основного платежу та 134 352,01 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано; прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 08.05.2012 № 0003242200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34 056,88 грн., в т.ч.: 27 245,50 грн. основного платежу та 6 811,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 08.05.2012 № 0003252200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 867,45 грн., в т.ч.: 11 093,95 грн. основного платежу та 2 773,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, складено акт № 426/22-1/23139930 від 06.04.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за півріччя 2010 року в розмірі 471 000 грн., за І квартал 2011 року в розмірі 14 335,55 грн., за ІІ квартал 2011 року в розмірі 1 621 490,49 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в розмірі 1 647 760,88 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 1 558 537 грн.; занижено податок на прибуток на загальну суму 645 551,73 грн., в т.ч.: за півріччя 2010 року в розмірі 110 125,41 грн., за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 623 830,63 грн., за 2010 рік в розмірі 627 663,83 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року в розмірі 26 887,90 грн.; пп. пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. п. 186.1, 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 646 064,39 грн., у т.ч.: за грудень 2010 року в розмірі 699 грн., за лютий 2011 року в розмірі 1 255 грн., за травень 2011 року в розмірі 1 317 грн., за грудень 2011 року в розмірі 95 945,34 грн.; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 4 325 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року в сумі 976 грн., за квітень 2011 року в сумі 370 грн., липень 2011 року в сумі 551 грн., за серпень 2011 року в сумі 544 грн., вересень 2011 року в сумі 638 грн., за жовтень 2011 року в сумі 603 грн., за листопад 2011 року в сумі 644 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 08.05.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №0003242200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 811 467 грн., в т.ч.: 654 551,73 грн. основного платежу та 156 915,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) №0003252200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 688 195,56 грн., в т.ч.: 551 070,05 грн. основного платежу та 137 125,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

3) №0003262200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 558 537 грн.;

4) №0003272200 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 44 326 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 990 грн.

При проведенні перевірки стосовно визначення та сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток відповідач за перевірений період зменшив задекларований позивачем валовий дохід на 44 000 грн. та зменшив задекларовані валові витрати на 4 244 431,76 грн.

Висновки про завищення валових витрат позивача були головною підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 654 551,73 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на 1 558 537 грн.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшуючи суму бюджетного відшкодування ПДВ, податковий орган виходив з нікчемності договорів, укладених між позивачем та контрагентами: ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «ВКФ «Югромкомплект», ПП «Профтранс» та ФОП Рудик О.В.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що під час проведення перевірки відповідач не спростував та не довів існування жодної підстави, яка унеможливлює формування податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування позивача по операціям з ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «ВКФ «Югромкомплект», ПП «Профтранс» та ФОП Рудик О.В. та при перенесенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток з І кварталу 2011 року до ІІ кварталу 2011 року від цього значення не має бути відокремлене, оскільки необхідність такого розподілу не передбачається жодним нормативним документом з питань оподаткування прибутку підприємств у 2011 році; підтвердженням виявлених порушень стосовно завищення валових витрат та податкового кредиту за рахунок віднесення до складу суми витрат та суми податку на додану вартість, сплачених фізичним особам за оренду легкових автомобілів та на придбання паливно-мастильних матеріалів для експлуатації цих автомобілів на підставі договорів оренди не завірених нотаріально.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підставами для зменшення відповідачем валових витрат позивача було, зокрема, виключення з їх складу операцій позивача з ТОВ «Нікстройсервіс» у сумі 2 379 469,00 грн., з ТОВ «Профтранс» у сумі 130 071,66 грн., з ФОП Рудик О.В. у сумі 11 416,68 грн.

При зменшенні витрат позивача по операціям з ТОВ «Нікстройсервіс» податковий орган посилався на те, що цей постачальник не звітує про здійснення господарської діяльності у періоді поставки товарів, у зв'язку з визнанням податковим органом недійсною декларації за цей період, не знаходиться за юридичною адресою, не надав пояснення та підтвердження поставки товарів позивачеві. ТОВ «Профтранс» документально не підтвердило господарські відносини з позивачем через крадіжку бухгалтерських документів. Постачальник транспортних послуг ФОП Рудик О.В. не підтвердив надання транспортних послуг товарно-транспортними накладними, а підтвердив надання послуг лише актами здачі-приймання робіт.

Відобразивши ці операції у складі валових витрат, позивач, на думку відповідача, порушив вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.10 п. 138 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України.

Однак, відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України до складу валових витрат платника податку відносяться документально підтверджені витрати платника податку, які пов'язані з отриманням цим платником податку оподатковуваного доходу, що відображається у декларації з податку на прибуток.

Відповідач свої висновки стосовно завищення позивачем валових витрат по операціям з ТОВ «Нікстройсервіс», ТОВ «Профтранс» та ФОП Рудик О.В. обґрунтовує недоліками у декларуванні доходів, документуванні цих операцій, які були допущені цими постачальниками. Проте висновки стосовно заниження належних до сплати грошових зобов'язань позивача, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, податковий орган має робити на підставі документів саме позивача, а не інших суб'єктів підприємницької діяльності. Документи останніх можуть бути використані як додатковий, але не основний доказ правомірності висновків податкового органу.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав всі вимоги законодавства під час формування валових витрат по операціям з ТОВ «Нікстройсервіс», ТОВ «Профтранс» та ФОП Рудик О.В., тому висновки відповідача про виключення цих операцій із складу валових витрат позивача є необґрунтованими.

Згідно акту перевірки відповідач зі складу валових витрат ІІ-ІV кварталу 2011 року позивача виключив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1 558 537 грн., яке утворилось в результаті перенесення з І кварталу 2011 року від'ємного значення минулих періодів - 80 відсотків від'ємного значення, що виникло на кінець 2009 року.

За змістом п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За приписами пп. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Особливості застосування ст. 150 ПК України, які визначені розділом ХХ кодексу пов'язані з тим, що Розділ III («Податок на прибуток підприємств») цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року. До введення у дію положень Податкового кодексу України застосувались норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2011 року, мало враховуватись від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилось при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, виходячи із застосування нормативних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та порядку застосування цього закону при складанні декларації з податку на прибуток, визначеного наказом ДПА України від 29.03.2003 №143.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 зазначеного Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 1.5 Порядку № 143 податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно із п. 3 Порядку № 143 від'ємне значення об'єкту оподаткування попередніх звітному податкових періодів враховується у складі валових витрат декларації з податку на прибуток за рядком 04.9.

З 01.04.2011 у зв'язку з введенням у дію розділу III Податкового кодексу України форма декларації з податку на прибуток у ІІ кварталі 2011 року визначалась наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114, відповідно до якого, при визначенні оподатковуваного прибутку до складу інших витрат за рядком 06.6 декларації включалось від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року).

Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування має бути врахований загальний від'ємний результат від складання декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року незалежно від дати виникнення від'ємного значення, врахованого при визначенні цього результату, а тому зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 558 537 грн. податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2012 №0003262200 є неправомірним.

Стосовно правомірності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «ВКФ «Югромкомплект», ТОВ «Профтранс» та ФОП Рудик О.В., які вплинули на розмір грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених в податковому повідомленні-рішенні №00032522000, та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0003272200.

Висновки відповідача стосовно неправомірності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ «Нікстройсервіс», ТОВ «Профтранс» та ФОП Рудик О.В. вплинули на розмір грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених за податковим повідомленням-рішенням №00032522000, та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0003272200. Відповідач вважав, що сформувавши податковий кредит по цим операціям у сумі 504 191,52 грн. позивач порушив вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. п. 186.1, 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України податковий кредит платника ПДВ складається з сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальникам товарів (робіт, послуг) та підтверджених належним чином складеними податковими накладними та, у разі, якщо ці товари (роботи, послуги) призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, позивач правомірно сформував податковий кредит на суму 544 302,05 грн., по господарським операція з ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «ВКФ «Югромкомплект», ПП «Профтранс» та ФОП Рудик О.В. та заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 44 326 грн.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0003242200 та №0003252200, податковий орган також виходив з того, що позивачем завищені валові витрати та податковий кредит з ПДВ через включення до складу валових витрат вартості сплачених коштів фізичним особам за оренду легкових автомобілів у сумі 82 715,11 грн. та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 262 668 грн. для експлуатації цих автомобілів на підставі договорів оренди не завірених нотаріально; завищено податковий кредит за рахунок віднесення до нього суми податку на додану вартість в розмірі 11 094 грн. по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів, які використовувались ПАТ «Круз» за договорами користування легковими автомобілями, укладеними з фізичними особами, з огляду на нікчемність таких договорів та безпідставність врахування таких витрат у податковому обліку.

Відповідно до положень ст. 125 Кодексу законів про працю України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Згідно з п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

За встановлення в судовому порядку підтвердження належними бухгалтерськими первинними документами витрат за оренду легкових автомобілів та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для таких автомобілів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат суми витрат, сплаченої за оренду легкових автомобілів та на придбання паливно-мастильних матеріалів, а також віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої в ціні придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки здійснені операції відповідають вимогам законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в повному обсязі є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний