Ухвала суду № 32171254, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К-13190/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Львові на постановуГосподарського суду Львівської області від 22.04.2008та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009у справі №28/39Аза позовомЗакритого акціонерного товариства «Львівська кондитерська фірма «Світоч»доДержавної податкової інспекції у м. Львові провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Львівська кондитерська фірма «Світоч» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 492320/2/1277 від 19.01.2004 та № 492320/3/6904 від 02.04.2004 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 388 703,00 грн. основного боргу та 194 351,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.04.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у м. Львові проведено комплексну документальну перевірку ЗАТ «Львівська кондитерська фірма «Світоч» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 31.03.2003, за результатами якої складено акт перевірки № 21/23-2/00382154/3342 від 01.09.2003;

- вказаною перевіркою, зокрема, було встановлено, що позивачем у період з 01.01.2002 по 31.03.2003 до податкового кредиту відносилися суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, оформлених з порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на загальну суму 388 703,66 грн.;

- на підставі акту перевірки № 21/23-2/00382154/3342 від 01.09.2003 та за результатами апеляційного оскарження відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення № 492320/2/1277 від 19.01.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 603 577,00 грн. (з яких: 403 467,00 грн. - основного платежу та 200 110,00 грн. - штрафних санкцій), та податкове повідомлення-рішення № 492320/3/6904 від 02.04.2004 на таку ж суму та з тих же підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, які були отримані позивачем від контрагентів, та в яких міститься інформація, яка дає можливість ідентифікувати як покупця та і його контрагентів, чим підтверджується фактичність здійснення господарських операцій.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписуваної податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій досліджені наявні у позивача первинні документи (податкові та видаткові накладні, акти прийому виконаних робіт та платіжні доручення про сплату вартості отриманої продукції, послуг), та їх аналіз свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, в тому числі, податковими накладними, які дають змогу ідентифікувати як покупця, так і продавця товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 22.04.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний