Ухвала суду № 32171253, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року м. Київ К/9991/71274/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 р.

у справі № 0670/10666/11

за позовом Командитного товариства «Гермес» (далі - позивач, КТ «Гермес»)

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

КТ «Гермес» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 13.05.2011 р. № 0003702320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 157 500,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39 375,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області форми «Р» від 13.05.2011 р. № 0003702320.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.04.2011 р. по 20.04.2011 р. працівниками Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області на підставі направлення від 14.04.2011 р. № 332/13-027 виданого згідно наказу від 14.03.2011 р. № 476 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КТ «Гермес» щодо дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складено акт від 28.04.2011 р. № 608/23-20/05-53/32183446 та встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 157 500,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.05.2011 р. № 0003702320, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 157 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39 375,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до абз. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з положень наведених норми законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

В матеріалах справи наявні первинні документи, а саме: податкові накладні отримані позивачем від ПП «Авантис» № 38 від 11.01.2011 р., № 44 від 13.01.2011 р., № 58 від 17.01.2011 р., № 59 від 18.01.2011 р., № 75 від 21.01.2011 р., відповідні їм видаткові накладні - № РН -110111-9 від 11.01.2011 р., № РН -110113-2 від 13.01.2011 р., № РН - 110117 від 17.01.2011 р., № РН-110118-1 від 18.01.2011 р., № РН-110121-1 від 21.01.2011 р. та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 186162 від 11.01.2011 р., №196199 від 13.01.2011 р., № 196219 від 17.01.2011 р., № 196231 від 18.01.2011 р., № 196082 від 21.01.2011 р.

Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по придбанню товару, а саме паливно-мастильних матеріалів від ПП «Авантис», згідно укладеного договору купівлі-продажу від 05.04.2007 р. № 070404-1П.

Враховуючи, що контрагентом позивача податкові накладні за січень 2011 року виписані з дотриманням вимог податкового законодавства, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо правомірності включення КТ «Гермес» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року суму податку на додану вартість з вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів у ПП «Авантис» на загальну суму 157 500,00 грн.

Крім того, податковим органом не доведено, що укладений між позивачем та ПП «Авантис» правочин: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушують публічний порядок, або вчинені з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, чи господарські зобов'язання не відповідають вимогам закону, тощо.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки відповідача про виконання договірних зобов'язань по договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, тобто є нікчемним.

Частиною другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визнали необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 0328.04.2011 р. № 608/23-20/05-53/32183446, на підставі яких позивачу донараховано грошове зобов'язання на загальну суму 196 875,00 грн. та скасували податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.05.2011 р. № 0003702320.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 р. у справі №0670/10666/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно