Ухвала суду № 32171098, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К/9991/58560/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бухтіярової І.О.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника позивача Білоуса О.В., Терешко Г.А.

представника відповідача Каргалика Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012

у справі № 2а-4128/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 23.09.2011 № 0006452312, № 0006462312.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на обставини, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 № 0006452312 грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 3954720,00 грн., в тому числі 3163776,00 грн. основного платежу та 790944,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 № 0006462312 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 3163775,00 грн., у тому числі 2531020,00 грн. основного платежу та 632755,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 06.09.2011 № 1974/23-12/33156387, про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР при формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з придбання у ПП «Транс-Грейн» товару за договором від 15.07.2010 № 41П/Н.

Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит та валові витрати, оскільки останні сформовані за результатами вчинення правочину, що є нікчемним в силу вимог ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки вчинювався з метою незаконного формування позивачем податкового кредиту задля заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.

Така позиція податкового органу обґрунтована відсутністю постачальника позивача - ПП «Транс-Грейн» за юридичною адресою, непричетністю директора цього підприємства до створення підприємства та його фінансово-господарської діяльності, відсутністю у підприємства адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань з поставки товару та відсутністю наміру щодо створення правових наслідків. При цьому, як на доказ наведеному, податковий орган посилається на пояснення директора ПП «Транс-Грейн» у рамках кримінальної справи, порушеної щодо засновника та директора ТОВ «Техавтокомплект», директора ТОВ «ДООРС» та засновника і директора ТОВ «Оптдевайс», зазначаючи про господарські відносини між «Оптдевайс» та постачальником позивача - ПП «Транс-Грейн».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, а також самим постачальником, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента орендованих приміщень, складів, виробничого обладнання, недостатність трудових ресурсів тощо само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з придбання у ПП «Транс-Грейн» товару, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема фактичне придбання товару підтверджено видатковими та податковими накладними, платіжними документами, подальший експорт позивачем товару через комісіонера підтверджено договором комісії, актами прийому-передачі, звітами комісіонера, актами здачі прийняття-виконаних робіт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, митними деклараціями.

Податковим органом при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з постачальником договір з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, правильну оцінку доказів у справі, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді І.О. Бухтіярова

Л.В. Ланченко