Ухвала суду № 32171076, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К-41695/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Муравйова О.В.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорзонера" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

у справі № 2а-965/09/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорзонера"

до Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської

області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Скорзонера" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000012301/0 від 13.01.2009.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № №0000012301/0 від 13.01.2009.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності. Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 та складено акт № 126/23/31067573 від 26.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012301/0 від 13.01.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за використання лісових ресурсів місцевого значення в сумі 4567, 50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4567, 50 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем подано до відповідача розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду за 2007 рік, в якому не включено лісорубний квиток № 81 від 17.12.2007 на суму 9135 грн. Дана сума збору була включена товариством в загальний розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду за І квартал 2008 року.

Таким чином, на момент проведення перевірки сума збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду була сплачена позивачем, а саме 25 березня 2008 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було самостійно включено до загального розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду за І квартал 2008 року суму несплаченого податкового зобов'язання за 2007 рік в розмірі 9135 грн.

Вказана сума недоплати сплачена позивачем 25.03.2008, що підтверджується платіжним дорученням №1463 від 25.03.2008.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон N 2181-III.

Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. "а" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

За змістом пп. "а" абз. 1 п. 17.2 ст. 17 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків шляхом подання уточнюючого розрахунку, сплачується в день подання такого розрахунку до податкового органу.

Отже, за наявності порушення позивачем встановлених Законом N 2181-III граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань Державна податкова інспекція повинна була застосувати до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі, що відповідає вимогам підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III.

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом першої інстанції встановлено, що донарахування податкового зобов'язання за основним платежем не було здійснено відповідачем.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 пп. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний день з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, тільки у разі самостійного донарахування суми податкового зобов'язання платнику податків, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорзонера" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-965/09/0970 слід задовольнити, постанову суду апеляції інстанції скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорзонера" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-965/09/0970 скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 у справі № 2а-965/09/0970 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.В. Муравйов О.І. Степашко