Ухвала суду № 32167712, 19.06.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/336/13 Головуючий по 1 інстанціїКатегорія: ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 309; ч. 2 ст. 307 КК України Макаренко І.В. Доповідач в апеляційній інстанції Неділько М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Неділька М.І.

суддів Тапала Г.К., Суходольського М.І.

з участю прокурора Ємельянової О.В.

розглянула кримінальну справу за апеляцією з доповненням прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_3, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.02.2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, раніше судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307 КК України на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Кам'янського районного суду від 15 грудня 2007 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточно визначено до відбуття сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

року народження, раніше не судима

засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі п.п. 2-4 ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу КВІ, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично туди з'являтись для реєстрації.

Із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто судові витрати в сумі по 294,24 грн. з кожного за експертні роботи.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджені за те, що вони, 13.08.2012 року, діючи спільно та за попередньою змовою між собою, маючи спільний умисел на незаконний збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, вчинили незаконний збут наркотичних засобів у Черкаську виправну колонію № 62 Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області, розташованої по вул. Сурікова, 30 в м. Черкаси при наступних обставинах. Так, підсудний ОСОБА_3, відбуваючи покарання в Черкаській ВК № 62 згідно вироку Кам'янського районного суду Черкаської області від 05.12.2007 р. за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком 7 років та маючи умисел на незаконне придбання наркотичних засобів для особистого вживання, розробив план по незаконному збуту наркотичних засобів у місця позбавлення волі і 15.05.2012 р. під час перебування на довготривалому побаченні з підсудною ОСОБА_4 в кімнаті побачень Черкаської ВК № 62, попросив останню придбати, а саме: нарвати, виготовити, перевезти та збути у місце позбавлення волі, наркотичний засіб. Підсудна ОСОБА_4 погодилася сприяти вчиненню даного злочину та 27.06.2012 р., виконуючи свою роль у реалізації спільного злочинного наміру, у денний час, знаходячись на одному із нежилих подвір'їв в с. Телепино Кам'янського району Черкаської області, придбала наркотичний засіб, а саме: вирвала близько 10 кущів дикорослої коноплі, від'єднала від них гілки з листям, які зберігаючи при собі перенесла до сараю, який знаходиться на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, де заховала та зберігала, а також виготовила наркотичний засіб до стану готового для використання, а саме: висушила приблизно до 06.08.2012 р. та подрібнила листя коноплі, помістила до поліетиленового пакету та перенесла до будинку АДРЕСА_1, де зберігала в шафі своєї кімнати з метою подальшого збуту. А 13.08.2012 р. вранці, виходячи з будинку, підсудна ОСОБА_4 взяла паперовий згорток з коноплею, який поклала до своєї сумки і незаконно зберігаючи при собі, перевезла громадським транспортом з с. Телепино до м. Черкаси, та продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, незаконно зберігаючи при собі пакет з коноплею, з метою подальшого збуту підсудному ОСОБА_3, з залізничного вокзалу м. Черкаси на таксі перевезла до Черкаської ВК № 62, де написавши заяву на довготривале побачення з підсудним ОСОБА_3, якому мала намір передати наркотичний засіб. Зайшла до туалету у будівлі адміністративного корпусу виправної колонії, де паперовий згорток з коноплею помістила до своєї піхви. Того ж дня близько 09.30 год. під час проведення особистого огляду підсудної ОСОБА_4 працівниками Черкаської ВК № 62 був виявлений та вилучений у її піхві поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка належить їй, і яку вона мала намір на довготривалому побаченні передати підсудному ОСОБА_3 та яка згідно судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 2/1644 від 26.08.2012 р., відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 57,64 гр.

Підсудний ОСОБА_3, будучи особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ст. 307 К України, шляхом організації незаконного збуту у місця позбавлення волі особливо небезпечних наркотичних засобів, 13.08.2012 р. близько 09.30 год., відбуваючи покарання в Черкаській виправній колонії № 62 Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області, розташованої по вул. Сурікова, 30 в м. Черкаси згідно вироку Кам'янського районного суду Черкаської області від 05.12.2007 р. за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком сім років, намагався незаконно без мети збуту придбати наркотичний засіб і зберігати його з метою подальшого особистого вживання, а саме: отримати від підсудної ОСОБА_4 на довготривалому побаченні марихуану, яку остання повинна була йому передати. Однак свій злочинний намір до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, оскільки під час проведення особистого огляду підсудної ОСОБА_4 працівниками Черкаської ВК № 62 був виявлений та вилучений паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка належить їй, і яку вона мала намір на довготривалому побаченні передати підсудному ОСОБА_3 та яка згідно судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 2/1644 від 26.08.2012 р. відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 57,64 гр.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікацію дій засуджених, прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляції ставить питання про його скасування в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання характеру та ступеню тяжкості скоєного злочину та особам засуджених внаслідок м'якості та неправильного застосування кримінального закону в частині призначеного покарання.

При цьому зазначає, що судом не в повній мірі враховано, що злочини, скоєні засудженими, відносять до категорії середньої тяжкості та тяжкого внаслідок підвищеного рівня суспільної небезпеки, а також характеризуючи дані на особу підсудного ОСОБА_3 та не прийнято до уваги те, що останній, притягувався до кримінальної відповідальності за умисний злочин, ніяких висновків для себе не зробив, а знову вчинив нові злочини, що свідчить про стійке неприйняття підсудним загальновизнаних у суспільстві правил поведінки та моральності.

Крім того, підсудна ОСОБА_4, влаштувавшись на роботу, не працювала, а намагалася поліпшити своє матеріальне становище злочинним шляхом, тому суд першої інстанції безпідставно застосував до неї вимоги ст. 69 КК України.

Просить постановити новий вирок та призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що є її власністю, а ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 309 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю, на підставі ст. 71 КК України - 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.

В доповненні до апеляції прокурор ставить питання про зміну вироку відносно ОСОБА_3 в частині призначення йому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

При цьому зазначає, що хоча даний злочин і є тяжким проте скоєний він без корисливого умислу, оскільки він не отримав і не мав на меті отримання матеріальної вигоди.

Просить виключити із вироку додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити, пом'якшивши призначене йому покарання.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він щиросердно розкаявся у вчиненому та повністю визнав свою вину.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшу частково, лише в частині виключення конфіскації майна ОСОБА_3, апеляцію з доповненням прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та заперечив проти задоволення апеляції прокурора, засуджену ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляції прокурора та вважала вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

При цьому суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено перевіркою, ці вимоги закону при розгляді справи по суті судом першої інстанції виконані не були. Оскільки не були об'єктивно оцінені зібрані по справі докази.

Матеріалами справи встановлено, що під час перебування ОСОБА_4 на довготривалому побаченні у ЧВК-62 з ОСОБА_3, останній попрохав її виготовити із дикоростучої коноплі по місцю її проживання в с. Телепино Камянського району наркотичний засіб та доставити йому для вживання в колонію.

При цьому розповів яким чином потрібно виготовити ці наркотики.

Вона спочатку не погоджувалася, але після його вмовлянь дала на це згоду.

Пізніше за місцем проживання вона виготовила наркотичний засіб і намагалася доставити його ОСОБА_3

Проте під час перевірки працівниками колонії він був у неї виявлений та вилучений.

Таким чином, враховуючи обставини виготовлення ОСОБА_4 наркотичних засобів, доставку їх у місця позбавлення волі та роль у цьому ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що в його діях є ознаки підбурювання, оскільки він схилив іншого учасника злочину, ОСОБА_4, до вчинення злочину, викликавши в неї бажання та рішучість до його вчинення.

Про вчинення ним інших дій, притаманних організатору, відповідно до ст. 27 ч. 3 КК України, які вмінені йому у вину, в матеріалах справи дані відсутні.

При цьому не знайшли вони свого підтвердження і при розгляді справи по суті в суді першої та апеляційної інстанцій.

Що стосується вмінення йому у вину вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України, як зацікавлений замах на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, то ця кваліфікація є зайвою, оскільки його дії, були направлені на придбання ним наркотичних засобів, підлягають кваліфікації лише за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 307 КК і тому додаткової кваліфікації не потребують.

В зв'язку з цим безпідставним є посилання як слідства так і суду про вчинення ним раніше злочину, передбаченого ст. 307 КК України оскільки як на час розслідування справи так і розгляду її в суді, судового рішення, яке вступило в законну силу, про його засудження, не існувало.

Крім того, слідство велося і справу розглядав суд відносно однієї події, яка підлягає кваліфікації за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 307 КК України, як підбурювання іншого учасника на виготовлення, придбання, зберігання та перевезення з метою збуту у місця позбавлення волі особливо небезпечних наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_4 за ст. 307 ч. 2 КК України, як незаконне придбання, виготовлення, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечних засобів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, судом кваліфіковані вірно.

Що стосується покарання, то колегія суддів вважає, що воно ОСОБА_3 у вигляді реального позбавлення волі та ОСОБА_4 у вигляді позбавлення полі із застосуванням ст. 75 КК України призначені з врахуванням ступені тяжкості вчинених ними злочинів, осіб винних, пом'якшуючих обставин відносно ОСОБА_4 і є розмірними скоєним злочинам та особам засуджених і підстав для скасування вироків за м'якістю призначеного покарання та винесення нового вироку ОСОБА_4 із більш суворим покаранням, про що просить прокурор, - немає.

В той же час підлягають до задоволення зміни до апеляції прокурора стосовно призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна ОСОБА_3 оскільки, вчиняючи цей злочин, він не переслідував мету отримання матеріальної вигоди і її не отримав.

Крім того, ОСОБА_3 призначене мінімальне покарання, яке передбачене санкцією статті закону, за яким він засуджений і підстав для призначення покарання нижче нижчої межі із застосуванням ст. 69 КК України, про що, як слід розуміти, просить ОСОБА_3, немає.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора з доповненням, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.02.2013 року відносно ОСОБА_3 змінити.

Перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України та виключити з резолютивної частини вироку додаткову міру покарання про конфіскацію всього майна, яке є його особистою власністю.

Виключити із обвинувачення та засудження ОСОБА_3 ст. 15 ч. 2 ст. 309 ч. 2 КК України, як зайву.

В решті частини вирок суду залишити без зміни.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

З оригіналом згідно

Суддя М.І. Неділько