Постанова № 3216505, 23.12.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
23.12.2008
Номер справи
22-а-14518/08
Номер документу
3216505
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Пліша М.А., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Бацику О.Р.,

за участю осіб:

від позивача - ОСОБА_1, Василишин І.Й. - адвокат,

від відповідача - Козаченко О.В. - представник,

від третьої особи - Івашків Л.В. - представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу

за апеляційними скаргами - Державного комітету земельних ресурсів України та представника третьої особи Завтура Дмитра Олексійовича - Івашківа Любомира Володимировича

на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2008 року та ухвалу від 10 вересня 2008 року по справі № 2-а-118/08

за адміністративним позовомОСОБА_1

до Державного агентства земельних ресурсів України,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Завтур Дмитро Олексійович,

про скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 09 квітня 2008 року № 155-кт про звільнення з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, поновлення на даній посаді та оплату за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Завтур Дмитро Олексійович, про скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 09 квітня 2008 року № 155-кт про звільнення з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, поновлення на даній посаді та оплату за час вимушеного прогулу.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2008 року в даній справі, позовні вимоги було задоволено.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що звільнення позивача з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, як керівника державної організації, не відповідає вимогам матеріального права, а саме проведено не у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» та КЗпП України, а тому такий підлягає поновленню на посаді, яку він займав до звільнення з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В подальшому позивач звернувся до суду із заявою в якій просив замінити сторону виконавчого провадження та роз'яснити постанову суду першої інстанції, оскільки виконання такої утруднено в зв'язку з реорганізацією Державного агентства земельних ресурсів України.

Своєю ухвалою від 10 вересня 2008 року суд першої інстанції задовольнив заяву ОСОБА_1 замінив сторону виконавчого провадження Державне агентство земельних ресурсів України на Державний комітет земельних ресурсів України та роз'яснив резолютивну частину постанови де вказав, що поновлення позивача згідно постанови від 09 липня 2008 року на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області відповідає поновленню на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Львівській області.

Вказані постанову і ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржили Державний комітет земельних ресурсів України та представник третьої особи Завтура Дмитра Олексійовича - Івашків Л.В., які в поданих апеляційних скаргах вказують на те, що як постанова, так і ухвала прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять такі скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог та заяви про заміну сторони виконавчого провадження і роз'яснення постанови суду, відмовити в повному обсязі.

Як на доводи в своїх апеляційних скаргах апелянти покликаються на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального права, щодо належного повідомлення про час, дату та місце апеляційного розгляду відповідача, що є грубим порушенням прав сторони та принципів адміністративного судочинства. Судом першої інстанції не враховано, що позивача було звільнено під час виконання ним службових обов'язків, коли він перебував на роботі, та у зв'язку з одноразовим грубим порушення ним трудових обов'язків, як керівника державної організації, що встановлено було відповідно до Акту перевірки. Крім того судом першої інстанції приймаючи ухвалу про поновлення позивача на посаді в державній організації, яка після проведеної реорганізації не існує - є порушенням норм матеріального права, оскільки до Державного комітету земельних ресурсів України перейшли лише майнові права та обов'язки, однак не обов'язок працевлаштування позивача, як колишнього керівника структурного підрозділу Державного агентства земельних ресурсів України, оскільки організація в якому він працював була припинена, як юридична особа.

Представники апелянтів - Державного комітету земельних ресурсів України та третьої особи Завтура Дмитра Олексійовича в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали та просять такі задовольнити.

Позивач та його адвокат в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили та пояснили, що постанова та ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог процесуального та матеріального права на підставі повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи, та такі скасуванню не підлягають.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та представника 3 - ї особи, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вбачає підстави для їх часткового задоволення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку діям та прийнятому рішенню індивідуальної дії суб'єкту владних повноважень, щодо звільнення позивача з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, з точки зору його правомірності, обґрунтованості, об'єктивності, а також інших визначених ч.3 ст. 2 КАС України обов'язкових критеріїв і зроблено відповідні висновки.

Судом першої інстанції було безспірно встановлено, що позивач проходив державну службу в державній організації - Головному управлінні земельних ресурсів у Львівській області на посаді начальника, та як вбачається з копії наказу (а.с.81 т.1) позивача з 09.04.2008 року було звільнено з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області у зв'язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.

Підставою для звільнення позивача було одноразове грубе порушення трудових обов'язків, як керівника державної організації, і таке звільнення позивача відбулось з порушенням норм чинного законодавства, що правильно встановлено судом першої інстанції, і в цій частині доводи апеляційних скарг не спростовують постанови суду першої інстанції.

Так, дійсно відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року із наступними змінами та доповненнями, визначено загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також в державних організаціях де службовці наділені делегованими повноваженнями. Вказаним законом передбачені основи обов'язки держаних службовців та особливості їх дисциплінарно відповідальності.

При цьому, відповідно до ч.З ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника за ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової працездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 вказує на недопустимість звільнення працівника з ініціативи власника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці працівника.

З копії листка непрацездатності виданого Сокальською центральною районною лікарнею (а.с.56-57 т.1) доводиться, що ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Сокальській ЦРЛ в кардіологічному відділенні, аз17 по 25 квітня лікувався амбулаторно.

Зазначений лікарняний листок не визнаний недійсним та не скасований, хоча у відповідача були дані, що під час перебування на лікарняному позивач протягом двох днів, а саме 08 та 09 квітня 2008 року, був на робочому місці та виконував свої трудові обов'язки, що стверджується наявними письмовими доказами (а.с.175-177 т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач обґрунтовано відмовився надавати пояснення т.в.о. начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області Завтуру Д.О. 08 квітня 2008 року з приводу акту перевірки Головного управління від 13 березня 2008 року №82, оскільки на той час він офіційно перебував на лікарняному, та не був ознайомленим з даним актом, крім того сама відмова позивача від ознайомлення з актом перевірки не могла бути підставою для його звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача не є конкретизований, і з такого не вбачається, за яке саме одноразове грубе порушення був звільнений позивач.

З огляду на вказане суд першої інстанції правильно вважав, що вимоги позивача про незаконність звільнення із займаної посади та протиправність наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 09 квітня 2008 року № 155-кт про звільнення з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області є підставними і позивач відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України, оскільки такий був незаконно звільнений, повинен бути поновленим на попередній роботі.

Однак, при цьому колегія суддів вважає помилковими покликання суду першої інстанції, як на підставу скасування наказу про звільнення позивача на те, що таке суперечить п. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки відповідач не попередив Львівську обласну раду про звільнення ОСОБА_1, який є депутатом цієї ради за 15 днів до звільнення.

Так, згідно до вказаної норми депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду, однак оскільки звільнення за ч.1 ст.41 КЗпП України не передбачає попередження працівника заздалегідь, як це передбачено до ст. 49-2 КЗпП України, то і дотримання в такому випадку вимог вказаної норми Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не є обов'язковим, хоча незважаючи на це, листом № 14-15-6/3252, який зареєстрований в канцелярії Львівської обласної Ради 04.04.2008 року відповідач попередив обласну раду, що ОСОБА_1 буде звільнено.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи даний адміністративний спір та приймаючи постанову по суті суд першої інстанції допустив порушення процесуального права.

Згідно вимог ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно ст.ст.33,35 КАС України судові повістки про виклик в суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, рекомендованою кореспонденцією (листом,телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою, і розписка адресата повертається до суду та приєднується до справи.

Ч.3 ст. 35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повідомлення про судові засідання, зокрема відповідача в строки визначені ч.3 ст.35 КАС України, а тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що справу судом першої інстанції було вирішено по суті та прийнято постанову без належного повідомлення, зокрема відповідача про час, дату та місце судового розгляду, що є порушенням принципів адміністративного судочинства закріплених в ст.10 КАС України, де вказано, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом та ст. 11, де вказано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів погоджується в цій частині з доводами апеляційних скарг, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів вважає, що внаслідок неналежного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду такий був поставлений в нерівні умови, щодо інших учасників судового розгляду та був позбавлений можливості на засадах змагальності сторін подавати свої докази та доводити перед судом їх переконливість.

Крім того колегія суддів вважає обгрунтованими покликання представників апелянтів на те, що прийнята ухвала від 10 вересня 2008 року підлягає скасуванню, оскільки внаслідок прийняття такої позивача було поновлено на посаді, яку він ніколи не обіймав в органі, який на час його звільнення не існував.

Так, відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач проходив публічну службу на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, яке було ліквідовано шляхом припинення 12 серпня 2008 року про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з відповідною відміткою державного реєстратора (а.с. 54 т.2).

Таким чином на час прийняття оскаржуваної ухвали такої державної організації, як Головне управління земельних ресурсів у Львівській області не існувало, як і не існувало посади начальника такої організації.

Суд першої інстанції не врахував, що відбулась реорганізація Державне агентство земельних ресурсів України (а.с.246 т.1), в тому числі його структурних підрозділів на місцях (а.с.256-257 т.1), внаслідок якої було ліквідовано (припинено) організацію де проходив державну службу позивача, і ліквідовано посаду на якій він проходив таку службу - начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області.

Крім того судом першої інстанції не враховано, що внаслідок такої реорганізації Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, відбулось припинення юридичної особи з організаційно-правовою формою - державна організація (установа, заклад) і утворено нову юридичну особу - Головне управління Держкомзему у Львівській області з організаційно-правовою формою - орган державної влади (а.с.54-56 т.2), при цьому змінились коло повноважень, зокрема начальника (а.с.93-104 т.1).

Поряд з цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає встановленим, що Державний комітет земельних ресурсів України став правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України лише в частині майнових прав та обов'язків, однак ніяк не обов'язків, щодо працевлаштування осіб, що працювали, зокрема в структурних підрозділах останнього на місцях.

Даний висновок повністю узгоджується з п.18, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06 листопада 1992 року (з відповіданими змінами).

Так, відповідно до п.18 вказаної Постанови у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на

роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Відповідно п.19 При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю,

кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду даної справи підлягають застосуванню норми КЗпП України, оскільки розглядаючи спір та вирішуючи питання щодо законодавства, яким врегульовані спірні відносини публічної служби, слід виходити з того, що такі відносини перш за все, є предметом регулювання адміністративного права і умови служби визначені законодавством, в даному випадку Законом України «Про державну службу», однак оскільки в спеціальному законі відсутні відповідні положення, то в даному випадку слід застосувати норми трудового законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю (далі - КЗпП України), а також з підстав, визначених даною статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами передбаченими КЗпП України, на цю особу можуть поширюватися гарантії передбачені цим Кодексом (наприклад, заборона звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності), якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що постанова та ухвала суду першої інстанції ґрунтуються на неповно і всебічно не з'ясованих обставинах, не відповідають вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг їх спростовують, тому такі підлягають скасуванню, а в справі слід прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги Державного комітету земельних ресурсів України та представника третьої особи Завтура Дмитра Олексійовича - Івашківа Любомира Володимировича - задовольнити частково.

Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2008 року та ухвалу від 10 вересня 2008 року по справі № 2-а-118/08 за адміністративним позовомОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Завтур Дмитро Олексійович, про скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 09 квітня 2008 року № 155-кт про звільнення з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, поновлення на даній посаді та оплаті за час вимушеного прогулу - скасувати та прийняти нову постанову.

ПозовОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 09 квітня 2008 року № 155-кт про звільнення з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, поновити на даній посаді та вважати звільненим із займаної посади в зв'язку з припиненням юридичної особи з 12 серпня 2008 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів (МФО 82172 ЗКПО 00032632 Банк:ОПЕРУ, Державного казначейства України р/р 35222015004026), як правонаступника майнових прав та обов'язків Державного агентства земельних ресурсів України, на користьОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу з 26 квітня 2008 року по 12 серпня 2008 року в сумі 19937 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) гривень 16 копійок.

Постанову в частині стягнення оплати за час вимушеного прогулу в розмірі місячного заробітку в сумі 5899 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 58 копійок допустити до негайного виконання.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

В задоволені заявиОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження та в роз'ясненні постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2008 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя :  І.Я.Олендер

  Судді: М.А.Пліш

Д.М.Старунський

Часті запитання

Який тип судового документу № 3216505 ?

Документ № 3216505 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 3216505 ?

Дата ухвалення - 23.12.2008

Яка форма судочинства по судовому документу № 3216505 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 3216505 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 3216505, Львівський апеляційний адміністративний суд

Судове рішення № 3216505, Львівський апеляційний адміністративний суд було прийнято 23.12.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 3216505 відноситься до справи № 22-а-14518/08

Це рішення відноситься до справи № 22-а-14518/08. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 3216419
Наступний документ : 3216548