Рішення № 32162771, 01.04.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/4656/2012

Провадженя № 2/266/47/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі :

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

при секретарі Матус Т.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів Топалова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі Позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за договором, вказуючи на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №215/12-08-118 (далі Договір) від 06.02.2008 року ОСОБА_3 (далі Відповідач 1) отримав кредит у розмірі 28 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних в порядку та строки згідно графіка повернення Кредиту та сплати відсотків. В якості забезпечення виконання договору між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір іпотеки №215/12-08-119. Також, зобов'язання за Договором забезпечено договором поруки укладеним з поручителем ОСОБА_2 (далі Відповідач 2). Свої зобов'язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу 1 кредит. В порушення умов Договору Відповідач 1 не виконав свої зобов'язання, у разі чого має заборгованість. В подальшому уточнив позовні вимоги, просив стягнути солідарно з Відповідачів заборгованість за курсом НБУ із розрахунку 1$ дорівнює 7,9930 грн. в розмирі 259081,95 грн., що складається з суми заборгованості 175026.80 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 53239,01 грн., пені за прострочення сплати кредиту 23069,15 грн., пені за несвоєчасно сплачені проценти 7746,99 грн. та судові витрати в розмірі 2 823 гривень.

Відповідачі звернулися із зустрічним позовом про визнання зазначеного вище кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що Договір містить порушення норм діючого законодавства та прав позичальника, як споживача кредитної послуги, а одностороння відмова Позивача від виконання зобов'язань за Договором суперечить нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Закону України "Про захист прав споживачів". Так, вважають несправедливим п.2.6 Договору, згідно якого Позивач, встановивши право зміни процентної ставки за кредитом без встановлення будь-яких обґрунтованих критеріїв такої зміни, незаконно підвищив відсоткову ставку за Договором, тобто вийшов за межи дозволеного законом, встановивши для себе переваги, що зменшують права споживача. Вказані положення суперечать вимогам ст. 1056-І ЦК України, оскільки дискримінаційні щодо споживача, тому, вважають, що до Договору можуть бути застосовані положення про несправедливі умови в договорах. Вважають, що кредитор зобов'язаний сповістити споживача у письмовій формі про зміни відсоткової ставки та переваги або недоліки. Також вважають несправедливими вимогу Позивача погашення кредиту з урахуванням поточного курсу долара, а не того курсу, коли укладався договір. Така умова є способом зловживання правом, коли всі позови знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог законодавства банк, як суб'єкт підприємницької діяльності покладає виключно на Позичальника, як споживача кредитних послуг про кредитним договорам. Також вважають, що умови п.6.2. Договору про підвідомчість спору третейському суду є недійсними, тому правило про договірну підсудність спорів у третейському суді не повинно застосовуватися, оскільки цивільно-процесуальні правовідносини виникають з моменту подачі позову, а не з моменту укладення договору. Крім того, Позивач незаконно утримує у себе документи про право власності на предмет іпотеки. Таким чином подальше виконання умов Договору є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, закріплених у ст. 3 ГК України - принципу справедливості, тому просили визнати на підставі ст..215 ЦК України Договір недійсним оскільки в момент його укладення не додержані вимоги передбачені ч.1 ст.. 203 ЦК України.

Представник позивача під час розгляду справи підтримав уточнені позовні вимоги, зустрічний позов не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги Позивача не визнали повністю, підтримали свій зустрічний позов, посилаючись на обставини викладені у зустрічному позові.

Суд вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що первинний позов підлягає задоволенню, а в задоволені зустрічного позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що 06.02.2008 року, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який в подальшому змінив назву на Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк» (а.с. 7-9) і ОСОБА_3 укладено кредитний догововір № 215/12-08-118 згідно якого, останньому було надано кредит в сумі 28 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних з кінцевим терміном сплати 05.02.2013 року (а.с. 11-14).

Позивач свої обов'язки за Договором виконав надавши Відповідачу кредит в сумі 28 000 доларів США, про що відповідачі не заперечували.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.3.3.8 Договору Відповідач 1 зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його користування та можливими штрафними санкціями в порядку визначеному п.1.1 договору.

Судом встановлено, що Відповідач 1 в порушення умов договору свої обов'язки виконав частково, затримав сплату кредиту та процентів за його користування і станом на 12.03.2013р. має заборгованість за кредитом сумі 21897,51 доларів США, та процентів за користування кредитом в сумі 6660,70 доларів США.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини Відповідача 1 зобов'язання перед Позивачем не виконано, Відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання, щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що Позивач набув право вимагати від Відповідача повернення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач 1 має заборгованість на 12.03.2013 рік в розмірі 21897,51 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитного договору відсоткова ставка на момент підписання кредитного договору складає 13,5 % річних (а.с.11).

Згідно наданих Позивачем розрахунків заборгованості, Відповідач 1 за користування кредитом з урахуванням 13,5 % річних повинен сплатити відсотки в розмірі 6 660,70 доларів США (181-186).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із п.4.2 Договору при порушенні зобов'язання по сплаті заборгованості за користування кредитом, а також відсотків за користування кредитом Відповідач 1 повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідач 1 за порушення вимог користування кредитом повинен сплатити пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 2886,17 доларів США та пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 969,22 доларів США (181-186).

Згідно укладеного 06.02.2008 року договору поруки № 215/12-08-120 Відповідач 2, в забезпечення виконання зобов'язань, за кредитним договором № 215/12-08-118 від 06.02.2008 року, поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов'язань за Договором у повному обсязі.

Відповідно до п.1.1 договору поруки, сторони встановили, що Відповідач 2 зобов'язується перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Відповідачем 1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту. В п.1.2 Відповідач 2 зазначив, що він ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має. Кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Зміст забезпеченого порукою зобов'язання, а також строки його виконання визначено статтею 2 договору поруки (а.с.15-16).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до абз. 3 п.24 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, Відповідач 2 несе солідарну відповідальність за невиконаним зобов'язанням Відповідача 1 по поверненню кредиту, відсотків і пені.

Відповідно до ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки за валютним кредитом позивачем заявлено вимоги про задоволення вимог в національній валюті на час розгляду справи за курсом НБУ суд вирішує питання в межах заявлених вимог про стягнення з відповідачів заборгованості в національній валюті України - гривні, із розрахунку 7,9930 грн. за 1 долар США.

Зустрічний позов Відповідачів про визнання кредитного Договору недійсним не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, Відповідачі вважають несправедливим п.2.6-2.6.3 Договору, згідно якого Позивач, включив у договір можливість підвищення процентної ставки встановивши право зміни процентної ставки за кредитом, що суперечить вимогам ст. 1056-1 ЦК України та ч.4 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» в редакції закону 12.12.2008р., оскільки дискримінаційні щодо споживача, тому до Договору можуть бути застосовані положення про несправедливі умови в договорах у відповідності до ч.5 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

У відповідності до ст. 651 ЦК України дозволяється в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору.

Правові норми, щодо заборони підвищення процентної ставки на які посилається позивач зокрема ст..1056-1 ЦК України, ч.4 ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», як на підставу недійсності кредитного договору набрали чинності з 10.01.2009р. тобто після укладення кредитного договору.

Як зазначено в п.28 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

За змістом п. 2.6 Договору укладеного між сторонами у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора та яка не залежить від волі Сторін, Кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) процентну ставку за користування Кредитом, що визначена цим Договором.

За змістом п.п 2.6.1 Договору новий розмір процентної ставки дорівнюватиме розміру, що встановлюється Кредитором для цього виду кредитування на момент укладення Додаткової угоди.

За змістом п.п. 2.6.2 Договору позичальник повинен з'явитися до Кредитора в строк, не пізніше ніж за 3 (Три) робочі дні до відповідної дати, зазначеної в п.2.6 цього Договору, з метою підписання Додаткової угоди, в якій визначений новий розмір процентної ставки за користування Кредитом на наступний рік.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Відповідачів про визнання недійсним кредитного договору внаслідок включення умов зазначених в п.2.6 Договору є необґрунтованими.

Відповідач у зустрічному позові просять визнати п. 6.2 Договору недійсним з причин того, що правило про договірну підсудність спорів у третейському суді не повинно застосовуватися, оскільки цивільно-процесуальні правовідносини виникають з моменту подачі позову, а не з моменту укладення договору.

Відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» ч.1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) не підвідомчі третейським судам, який набрав чинності 12.03.2011р. Крім того відповідно до роз'яснень викладених в п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

Таким чином, з урахуванням положення статті 214 ЦПК України, яка передбачає, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, а також положення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, суд приходить до висновку, що зустрічний позов не може бути задоволений у повному обсязі, оскільки заявлені вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що в момент укладення кредитного договору його зміст суперечив вимогам ч.1 ст.203 ЦК України в редакції чинної на час укладення правочину.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь Позивача з Відповідачів підлягає стягненню суми судового збору в межах задоволених вимог позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 554, 615, 625, 629, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 212 - 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2), на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ік 00039019) суму заборгованості за кредитом 175026,80 грн., проценти за користування кредитом в сумі 53239,01 грн., пеня за несвоєчасно повернутий кредит в сумі 23069,15 грн., пеня за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом в сумі 7746,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2), на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ік 00039019) судові витрати по оплаті судового збору по 1295 грн. з кожного.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Шишилін О. Г.