Ухвала суду № 32162465, 26.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 р. Справа № 78900/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2011 року у справі за позовом Кооперативу „СОЮЗ" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.01.2007 року представник Кооперативу „СОЮЗ" звернувся в суд з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000212309/0/38899 та №0000222309/0/38900 від 27.06.06р., № 0000212309/1/55807 та №0000222309/1/55808 від 30.08.06р., №0000222309/2/72187 та №0000212309/2/72188 від 01.11.06р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення винесені за результатами перевірки позивача є незаконними та не відповідають обставинам справи, такими що підлягають скасуванню, а тому представник позивача просив позов задовольнити.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення прийняті Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією №0000212309/0/38899 та №0000222309/0/38900 від 27.06.06р., № 0000212309/1/55807 та №0000222309/1/55808 від 30.08.06р., №0000222309/2/72187 та №0000212309/2/72188 від 01.11.06р.

Представник Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно договорів підряду №1103/05 від 29.07.05р. та № 1102/05 від 1 1.02.05 р. підрядник ПП «Багро» повинен виконати вивіз землі для упорядкування котловану для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Наливайка, роботи виконуються транспортом та механізмами підрядчика, за якість і постачання яких він несе повну відповідальність. У деклараціях з податку на прибуток, які подані до податкових органів ПП «Багро» за 2005 рік відсутні залишки запасів та основних фондів, відсутні виробничі та складські приміщення, договорів на оренду приміщень з іншими суб'єктами господарювання не укладалось. Також, згідно податкової звітності ПП «Багро» до податкового органу за місцем реєстрації форма 1-ДФ, на вказаному суб'єкту господарювання кількість працюючих становить один чоловік (директор та головний бухгалтер). Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт ПП «Багро» надавати послуги із розроблення ґрунту та перевезення землі розпочав в березні 2005 р.: акт приймання виконаних робіт за березень 2005 р. на суму 52876.80 грн., акт приймання виконаних робіт зал ймень 2005 р. на суму 47076.00 грн., акт приймання виконаних робіт за серпень 2005 р. на суму 69984.40 грн., акт приймання виконаних робіт за серпень 2005 р. на суму 89678.40 грн. З наявних документів встановлено, що кооператив «Союз» проводив роботи (наймає підрядчика ПП «Багро») по розробленню ґрунту у відвал екскаваторами, бульдозерами, навантаження на автомобілі, вивезенню землі для упорядкуванню котловану після того, як були виконані основні роботи по влаштуванню фундаменту під багатоквартирний будинок.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б", пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийнято податкові повідомлення-рішення, якими кооперативу "Союз" визначено суми податкових зобов'язань: податковим повідомленням-рішенням №0000212309/0/38899 від 27.06.06р визначено 70330,00 грн., із яких 54100,00 грн. податок на прибуток та 16230,00 грн. штрафних санкцій поданому податку; податковим повідомленням-рішенням №0000222309/0/38900 від 27.06.06р., визначено кооперативу "Союз" суму податкового зобов'язання 64989,00 грн. по податку на додану вартість, із яких 43326.00 грн. сума податку та 21663.00 грн. штрафних санкцій по даному податку.

В процесі апеляційного оскарження прийнятих інспекцією рішень, податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлені актом перевірки від 29.08.2006р. № 15203/23-09/06957532, яким підтверджено результати перевірки викладені в акті № 12305/23-323/06957532 від 20.06.2006р. та за результатами розгляду скарг позивача інспекцією прийняті податкові повідомлення рішення № 0000212309/1/55807 та №0000222309/1/55808 від 30.08.06р., №0000222309/2/72187 та №0000212309/2/72188 від 01.11.06р., якими підтверджені підстави та суми визначених податкових зобов'язань за попередніми рішеннями та встановлено новий граничний строк їх сплати: 10 день від дня їх одержання.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32 ст. 1 даного закону є будь яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9 витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, не конкретизується які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність таких документів позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Як підтверджується актом перевірки кооператив здійснює діяльність з будівництва житла , а отже при перевірці інспекцією не встановлено факту, що позивач згідно договорів підряду прийняв від ПП "Багро" виконанні транспортні послуги по вивезенню землі для влаштування підземних стоянок легкового транспорту багатоквартирного житлового будинку по вул. Наливайко в м. Тернополі, не для здійснення господарської діяльності.

Як випливає із матеріалів перевірки, позивачем в III кварталі 2005р. включено до валових витрат 216600 грн., вартості транспортних послуг наданих ПП "Багро", що складають витрати пов'язані з виконанням господарських зобов'язань згідно договорів підряду №1102/05 від 11.02.2005р. та №1103/05 від 29.07.2005р., виконання яких підтверджується наступними документами: довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт за липень, серпень, вересень 2005р., які оплачені кооперативом згідно платіжних доручень №256 від 28.07.2005р., №282 від 10.08.2005р., №363 від 23.09.2005р., №371 від 30.09.2005р.та прибутковим касовим ордером №646 від 30.08.2005р. перелік яких зазначений в акті перевірки.

Отже, валові витрати кооперативу підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, при перевірці інспекція не встановила, що надані для перевірки довідки, акти, платіжні документи, на підставі яких позивачем проведено облік господарських операцій виконані не у відповідності з «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а тому такі є достатніми для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.

Також, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.

Як випливає із матеріалів справи, актів перевірок, податковий кредит кооперативом "Союз"сформовано на підставі даних податкових накладних: №169 від 28.07.2005р., №180 від10.08.2005р., №196 від30.08.2005р. та №197 від 31.08.2005р., виданих ПП «Багро» на виконання договорів підряду, чинність яких доведена постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.05.2007р. у справі №14/50-1297(5/59-711), яка набрала законної сили і в силу ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням у зазначеній адміністративній справі не потребують доказування у розгляді даної справи.

Зазначені податкові накладні виписані платником ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на веб-сайті ДПА України. ПП «Багро», згідно даного Реєстру, зареєстровано платником ПДВ 22.12.2003р. номер свідоцтва 26578752 ( анульовано 30.03.2007р. ) і суб'єкт господарської діяльності не виключений з Реєстру платників ПДВ.

Податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» і були предметом проведення перевірки, про що зазначає в акті інспекція.

Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкові накладні виписані ПП „Багро" не підтверджені копіями при проведенні перевірки цього підприємства, так як Закон «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність включення замовником послуг до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у виконавця цих послуг . Також, не знаходять підтвердження нормами Закону «Про податок на додану вартість», доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені ним суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця, що підтверджується і пп. 7.7.10. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 22 квітня 2011 року у справі № 7/2-6 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 01.07.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук