Ухвала суду № 32161101, 18.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р.Справа № 2а-5715/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Композитні рішення» до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.07.2011 року генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничоъ фірми «Композитні рішення» звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000462300 від 20.07.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13049 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Композитні рішення» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000462300, прийняте державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва 20.07.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 13.06.2012 року державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби посилалась на те, що за результатом проведеної перевірки позивача було виявлено факт завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «А.В.С. Систем», ТОВ «Стількомтраст» та ТОВ «Технікс-Експерт», оскільки позивачем не було підтверджено транспортування товарів. У зв'язку із зазначеним, та враховуючи прямий зв'язок між сплатою до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року, та ухвалення нової

постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничій фірмі «Композитні рішення».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 05.07.2011 року державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ НВФ «Композитні рішення» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Технік-Експерт», ТОВ «А.В.С. Систем» та ТОВ «Стількомтраст».

За результатами вказаної перевірки складено акт № 529/23-00/35320885 від 05.07.2011 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000462300 від 20.07.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13049 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ТОВ НВФ «Композитні рішення» вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті про результати невиїзної документальної позапланової перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ НВФ «Композитні рішення» здійснювало господарські операції з ТОВ «Технік-Експерт», ТОВ «А.В.С. Систем» та ТОВ «Стількомтраст» і формувало за рахунок вказаних операцій податковий кредит у серпні-вересні 2010 року без наявності підтверджуючих документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних та інших документів), які б свідчили про транспортування товарів. Крім того, податковий орган зазначив, що у зв'язку з неможливістю здійснити перевірку вказаних підприємств, неможливо і встановити виробника продукції та неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування.

Також в акті перевірки зазначено, що наступним постачальником ТОВ «Технік-Експерт» по ланцюгу постачання є ТОВ «Белліні», перевірку якого також здійснити не можливо у зв'язку з не встановленням місцезнаходження вказаного товариства, а тому не можливо підтвердити факт сплати цим постачальником податку на додану вартість до бюджету.

Таким чином, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва посилалось на неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року в сумі 2645 грн. та 266,67 грн. сформованого за рахунок операцій з ТОВ «А.В.С. Систем»; в сумі 283,30 грн. по операціям з ТОВ «Стількомтраст» та у сумі 9854 грн. по операціям з ТОВ «Технік-Експерт».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва № 0000462300 від 20.07.2011 року, зважаючи на наступне:

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлено, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно до норми підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1

цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції з 16.06.2010 року ) визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Таким чином, відповідно до вимог норм зазначених законів виникнення права на бюджетне відшкодування ставиться у залежність від правомірності формування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки за перевіряємий період товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою «Композитні рішення» було

задекларовано податковий кредит по операціям з ТОВ «Технік-Експерт», ТОВ «А.В.С. Систем» та ТОВ «Стількомтраст».

При цьому, податковим органом зроблено висновок про не підтвердження сум бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити податковий кредит позивача, оскільки відсутні підтверджуючі документи, які б свідчили про транспортування товарів, та неможливістю підтвердити сплату контрагентами позивача сум податку на додану вартість до бюджету.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ НВФ «Композитні рішення» в підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по операціям з власними контрагентами - ТОВ «Технік-Експерт», ТОВ «А.В.С. Систем» та ТОВ «Стількомтраст» були надані первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, виписки з рахунку у банку, акти списання товарно-матеріальних цінностей.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання документів на підтвердження транспортування продукції не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Крім того, позивачем було зазначено, що транспортування товарів здійснювалось власними силами, та у підтвердження цього було надано до суду розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, згідно яких у ТОВ НВФ «Композитні рішення» наявні транспортні засоби.

Посилання податкового органу на неможливість підтвердження сум бюджетного відшкодування у зв'язку із неможливістю здійснити перевірку контрагентів позивача колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено такої обов'язкової умови для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, як сплата цих сум до бюджету.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування.

Зважаючи на зазначене, та враховуючи те, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку позивачем було дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим у ТОВ НВФ «Композитні рішення» на законних підставах виникло право на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не було завищено податковий кредит по податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення ТОВ НВФ «Композитні рішення» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000462300 від 20.07.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13049 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв