Постанова № 32155639, 02.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 липня 2013 р. № 820/4147/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Компанія "СПО" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 25.04.2013 року № 0001052220 та № 0001062220, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Межерицький А.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Гнатченко О.О. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язанні на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "СПО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої 09.04.2013 року було складено акт перевірки № 1411/22.2-05/36372211, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, в тому числі:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на прибуток на суму 14103120,00 грн.

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на додану вартість на суму 11961082,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року, а саме:

- №0001052220 на загальну суму податкового зобов"язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств 637 152, 50 грн.;

- №0001062220 на загальну суму податкового зобов"язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) грн.17 158 994,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень.

Окрім того, факти вказаних порушень вимог податкового законодавства, які віднесені до провини позивача, не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, позивачем в періоді, що перевірявся, були укладені відповідні договори з наступними контрагентами:

- ТОВ "Верес";

- САТ "Імпекс";

- ТОВ "Костарика-10";

- ТОВ "Аркада-Т";

- ПП "УМК-Агроцентр";

- ТОВ "Позитив-ВМ";

- ТОВ "Металург-2010";

- ТОВ "Валета";

- ПП "Рест-профі";

- ТОВ "Компанія "Трейд Оіл";

- ТОВ "Федельта";

- ТОВ "Марафон 12";

- ТОВ "Харківська віконна компанія";

- ТОВ"УФК Тритон";

- ТОВ "Брест-торг";

- ТОВ "Тевес - Юніон";

- ТОВ "Баварія Ф";

- ТОВ "Лібертекс";

- ТОВ "ТПК Дніпроінвест";

- ТОВ "Бізнесторг-інновації";

- ТОВ "Барс - 11";

- ПП "Полтавабудексперт";

- "Кварц Постач";

- ТОВ "Ексімторг";

- ТОВ "Ті-Фактор";

- ТОВ "Прімула - Дніпро"

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентами, що базується на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а саме:

- акт ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 25.11.2011 р. № 920/18-011/373365226 щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Костарика-10";

- акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 21.10.2011 р. № 113/23-02-05/33676769 щодо проведення зустрічної звірки - ТОВ "Аркада-Т";

- акт Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.08.2012 р. № 568/22-104/37364421 щодо проведення зустрічної звірки - ТОВ "Позитив-ВМ";

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 10.08.2012 р. № 553/22-207/37365818 щодо проведення зустрічної звірки - ТОВ "Металург-2010";

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 22.12.2011 р. № 2497/23-30/31635757 щодо проведення зустрічної звірки - ТОВ "Баварія Ф";

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 02.03.2012 р. № 143/232-36839537 щодо проведення зустрічної звірки - ТОВ "Лібертекс";

- акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 26.11.2012 р. № 5427/1/22-4/37806945 щодо проведення зустрічної звірки - ТОВ "ТПК Дніпроінвест";

- акти ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 26.07.2012 р. № 1342/2220/36372211 та від 13.07.2012 р. № 1247/2220/36372211 в частині взаємовідносин з ТОВ "Компанія СПО" з ТОВ "Компанія "Трейд-Оіл" та ПП "Рест-профі" за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. та за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.

Вищенаведені відповідачем обставини, на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Так, у п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як свідчать докази справи, вищезазначеними контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податкового кредиту надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які відносяться до бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Суд звертає увагу, що зазначені документи бухгалтерської та податкової звітності були надані до перевірки, зауважень до яких під час останньої у відповідача не було. Твердження того в частині не надання позивачем до перевірки документів на підтвердження господарських відносин з ПП "Полтавабудексперт" є безпідставними та нічим не підтвердженими, оскільки акт щодо останнього та інформаційні запити на адресу позивача відповідачем не складались, як того вимагають приписи ПКУ.

А від так, враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на акти, складені стосовно контрагентів позивача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено право податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання брати за основу акти перевірок інших суб'єктів господарювання, як підставу для висновку для порушення ним приписів податкового законодавства.

Водночас, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.

Також, суд звертає увагу на те, що придбаний у зазначених контрагентів товар був в подальшому використаний позивачем в своїй господарській діяльності, що не заперечувалось відповідачем та є підтвердженням дійсності правочинів, вчинених між даними сторонами.

Щодо порушень позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на прибуток на суму 14103120,00 грн., то суд також вважає їх незаконними, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами.

Окрім того, наведене вище підтверджується судовими рішеннями стосовно контрагентів позивача, якими визнано протиправними дії податкових органів щодо проведення зустрічних звірок, що набрали законної сили, а саме:

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1564/12/2070 від 13.03.2012 р. ( щодо ТОВ "Костарика-10");

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-7851/12/2070 від 20.09.2012 р. ( щодо ТОВ "Аркада-Т");

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-13231/12/2070 від 23.01.2013 р. ( щодо ТОВ "Позитив-ВМ");

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-7517/12/2070 від 15.11.2012 р. ( щодо ТОВ "Металург-2010");

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1624/12/2070 від 26.04.2012 р. ( щодо ТОВ "Баварія Ф");

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-13504/12/2070 від 07.02.2013 р. ( щодо ТОВ "Лібертекс");

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/2822/13-а від 23.05.2013 р. ( щодо ТОВ "Дніпроінвест");

- постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-14304-12/2070 від 15.01.2013 р., якою скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" за наслідками складених ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС актів перевірок від 26.07.2012 р. № 1342/2220/36372211 та від 13.07.2012 р. № 1247/2220/36372211.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2295,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 25.04.2013 року № 0001052220 та № 0001062220, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО".

Стягнути с Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2295,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03.07.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.