Рішення № 32155235, 27.06.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2951/2013р. Головуючий у 1 інстанції: Іжевська Н.Г.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Крилової О.В.

суддів: Трофимової Д.А.

Бабак А.М.

при секретарі Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, МКП «Основаніє», третя особа - Державне підприємство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка, про визнання дій щодо виселення незаконними; вселення до гуртожитку; зобов'язання не перешкоджати користуватися житловим приміщенням, за зустрічним позовом МКП «Основаніє» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка про визнання ордеру недійним, визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зобов'язання звільнити кімнату від обладнання та особистих речей,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи було неодноразово уточнено. В обґрунтування позову зазначав, що він перебуває в трудових відносинах з ДП „ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка з 1976 року по теперішній час.

11.11.2008 року ДП „ЗМКБ „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка йому була надана кімната АДРЕСА_2 на сім'ю з п'яті осіб, що підтверджується ордером № 138 від 26.05.2010 року.

У зв'язку з неможливістю проживання у вказаній кімнаті усім членам сім'ї, на його прохання, йому була надана кімната НОМЕР_1 розміром 12.1 кв.м. в цьому ж гуртожитку, що підтверджується ордером № 137 від 26.05.2010 року.

Він належним чином весь цей час оплачує комунальні платежі за користування кімнатами НОМЕР_2 та НОМЕР_1, заборгованості за комунальні послуги не має.

Однак, у вересні 2011 року працівниками КП „ВРЕЖО № 3" його безпідставно було виселено з кімнати НОМЕР_2, а саме, двері його кімнати було опечатано, в кімнату доступ було заблоковано. 10.10.2011 року невідомими особами було зламано двері до його кімнати, вибиті замки та поставлені нові. Його особисті речі та речі його родини знаходяться до теперішнього часу у спірній кімнаті. Йому було повідомлено, що кімнату забирають, його виселяють, оскільки в ній ніхто не проживає. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки він правомірно вселився на надану в гуртожитку жилу площу на підставі ордеру.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив суд: визнати дії МКП «Основаніє» щодо виселення його з кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 незаконними; визнати за ним та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 право користування кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; вселити його та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 в кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; зобов'язати МКП «Основаніє» не чинити йому, ОСОБА_3, та його родині перешкоди у користуванні кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; зобов'язати МКП «Основаніє» передати йому ключі від дверей кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради НОМЕР_1 від 24.03.2011р. гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 перейшов у комунальну власність міста та знаходиться на балансі КП «Основаніє» (правонаступника КП «ВРЕЖО № 3»).

В грудні 2011 року КП «ВРЕЖО № 3» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ДП „Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка про визнання ордеру недійсним, визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зобов'язання звільнити кімнату від обладнання та особистих речей, який також в ході розгляду справи було неодноразово уточнено.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 25.05.2010 року адміністрація ДП "ЗМКБ „Прогрес" ім. О.Г. Івченко надала ОСОБА_3 два ордери: № 137 на кімнату НОМЕР_1 комунальної квартири НОМЕР_3 та № 138 на кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1. Своїм правом на заселення в кімнату НОМЕР_2 ОСОБА_3 та його сім'я не скористалися, кімната використовувалась як підсобне приміщення, а тому ця кімната була опечатана. Крім особистих речей ОСОБА_3 в кімнаті знаходиться майно, що належить ДП „Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка.

Посилаючись на ці обставини, КП «ВРЕЖО № 3» просило суд: визнати ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 такими, що втратили право користуватися кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; зобов'язати ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка та ОСОБА_3 звільнити кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 від обладнання та особистих речей ОСОБА_3

У січня 2012 року КП «ВРЕЖО № 3» надало суду уточнюючу позовну заяву, посилаючись на ті ж самі обставини, просило суд: визнати ордер № 138 від 26.05.2010 року на кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 недійсним; зобов'язати ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка та ОСОБА_3 звільнити кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 від обладнання та особистих речей ОСОБА_3

У заяві від 31.10.2012р. КП «ВРЕЖО № 3» просило суд: визнати ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 такими, що не мають право користуватися кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; визнати дії ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка А.Г. Івченка щодо видачі ордеру № 138 від 26.05.2010 року незаконними; зобов'язати ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка та ОСОБА_3 звільнити кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 від обладнання та особистих речей ОСОБА_3

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2013 року було залучено МКП "Основаніє" в якості правонаступника КП "ВРЕЖО № 3" (т. 1, а.с. 226).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, МКП «Основаніє», третя особа - ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка, про визнання незаконними дій щодо виселення, вселення до гуртожитку, зобов'язання не перешкоджати користуватися житловими приміщеннями відмовлено.

Зустрічний позов МКП «Основаніє» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка задоволено частково.

Визнано недійсним ордер № 138 від 26.05.2010 року на кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 від особистих речей та обладнання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог МКП «Основаніє» відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду 26.06.2013 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 надала суду письмову заяву, в якій міститься відмова від позову в частині позовних вимог про визнання дій МКП „Основаніє" про виселення ОСОБА_3 з кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 незаконними; визнання за його родиною: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 права користування кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; передачі ключів від дверей кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 та просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, а саме, вселити ОСОБА_3 в кімнату НОМЕР_2 комунальної квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язати МКП „Основаніє" не чинити йому перешкоди у користуванні вищезазначеною кімнатою.

Представник МКП „Основаніє" у судовому засіданні апеляційного суду 26.06.2013 року також надала письмову заяву, в якій відмовляється від позовних вимог в частині визнання ордеру № 138 від 26.05.2010р. на кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1, недійсним. Решту зустрічних позовних вимог представник МКП „Основаніє" просила задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 та представника МКП „Основаніє" про відмову від частини позовних вимог підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 306 ЦПК України в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Право позивача протягом всього часу розгляду справи відмовитись від позову передбачено ч. 2 ст. 31 ЦПК України, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, то така обставина є підставою для закриття провадження у справі.

Таким чином, заява представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 та заява представника МКП „Основаніє", яким відомі передбачені ст. 206 ЦПК України наслідки закриття провадження у справі, підлягають задоволенню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання дій МКП "Основаніє" про виселення ОСОБА_3 з кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 незаконними, про визнання за ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7 права користування кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1, зобов'язання МКП „Основаніє" передати ОСОБА_3 ключі від дверей кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 та в частині позовних вимог МКП „Основаніє" про визнання ордеру № 138 від 26.05.2010р. на кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1, від яких вони відмовились в судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області.

Вирішуючи в решті позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами колегія суддів виходить з наступного.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК України, розділу 2 Примірного положення про гуртожитки затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працює в ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка на посаді електромеханіка з ліфтів з 25.11.1976р. по теперішній час; в гуртожитку, розташованому в будинку АДРЕСА_1 він зареєстрований постійно з 1987 року (без зазначення кімнати), мешкає в кімнаті НОМЕР_2 жилою площею 11,5 кв.м. комунальної квартири НОМЕР_4 того ж гуртожитку, що підтверджується штемпелем в паспорті позивача, довідками № 478 від 04.12.2009р., № 266 від 07.12.2009р., виданими ДП „ЗМКБ „Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка (а.с. 9, 14). Іншого житла у власності ОСОБА_3 не має, про що свідчить довідка ОП «ЗМБТІ» станом на 11.12.2009 року, вих. № 14386 від 14.12.2009 року (а.с. 40).

На підставі заяви ОСОБА_3 від 11.11.2008р. ДП „Запорізьке машинобудівне конструкторського бюро „Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка надало ОСОБА_3, як працівнику підприємства, житлову кімнату НОМЕР_2 розміром 11.3 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_3, з правом займати зазначену кімнату зі своєю родиною у складі п'ятьох осіб (а.с. 13).

26.05.2010 року ДП „Запорізьке машинобудівне конструкторського бюро „Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка було видано ОСОБА_3 два ордера на житлову площу в будинку (гуртожитку) для малосімейних громадян № 138 серії 0 від 26.05.2010 року на кімнату АДРЕСА_4 та ордер № 137 серія 0 на кімнату НОМЕР_1 розміром 12.1 кв.м. у тому ж гуртожитку. Ордера видані на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП „Запорізьке машинобудівне конструкторського бюро „Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка № 39 від 17.05.2010р. (а.с. 15, 16).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради НОМЕР_1 від 24.03.2011р. гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2, який знаходився на балансі ДП „Запорізьке машинобудівне конструкторського бюро „Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка, перейшов з державної власності у комунальну власність (а.с. 182).

06.08.2011 року між КП „ВРЕЖО № 3" та ОСОБА_3, як наймачем кімнати АДРЕСА_2, було укладено договір № 31106486 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 35-36).

ОСОБА_3 оплачує комунальні платежі та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за користування кімнатами НОМЕР_2 та НОМЕР_1, що підтверджується квитанціями (а.с. 41 - 50).

Як вбачається з акту комісії КП „ВРЕЖО № 3" від 21 вересня 2011 року кімнату АДРЕСА_2 було опечатано (а.с. 74).

Таким чином, ОСОБА_3 отримав право на зайняття кімнати НОМЕР_2 в гуртожитку відповідно до ордеру № 138 серії 0 від 26.05.2010 року, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП „Запорізьке машинобудівне конструкторського бюро „Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка № 39 від 17.05.2010р.

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 набув право на проживання у гуртожитку на законних підставах, а відповідно до вимог частини 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У зв'язку з чим, позовні вимоги про вселення ОСОБА_3 у кімнату № 11 комунальної квартири АДРЕСА_1 та зобов'язання МКП „Основаніє" не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні цією кімнатою підлягають задоволенню.

Разом з тим, решта позовних вимог ОСОБА_3 про вселення ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 в кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки довіреності чи іншого документу, що підтверджує його повноваження, як представника цих осіб, не надано, тому він не може вчиняти від імені цих осіб процесуальні дії.

Установивши факт законності проживання позивача ОСОБА_3 у кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог МКП „Основаніє" про зобов'язання ОСОБА_3 звільнити кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 від особистих речей та обладнання підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог МКП „Основаніє" про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 такими, що втратили право користуватися кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; визнання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_7 такими, що не мають право користуватися кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1; визнання дій ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка А.Г. Івченка щодо видачі ордеру № 138 від 26.05.2010 року незаконними; зобов'язання ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка звільнити кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 від обладнання рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не переглядалось.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з вищевикладених мотивів з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та відмову у задоволенні зустрічного позову МКП „Основаніє".

Керуючись ст.ст. 205, 206, 306, 307, 309, 310, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року по цій справі скасувати.

Прийняти відмову представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10 від позову в частині позовних вимог про визнання дій МКП "Основаніє" про виселення ОСОБА_3 з кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 незаконними, про визнання за ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 право користування кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1, зобов'язання МКП „Основаніє" передати ОСОБА_3 ключі від дверей кімнати НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 та прийняти відмову від позову МКП „Основаніє" в частині позовних вимог про визнання ордеру № 138 від 26.05.2010р. на кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1 недійсним та провадження по цій справі в цій частині позовних вимог закрити.

В решті позовних вимог ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_3 у кімнату НОМЕР_2 комунальної квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати МКП „Основаніє" не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні кімнатою НОМЕР_2 комунальної квартирі АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову МКП „Основаніє" відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: