Постанова № 32146993, 19.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа №902/143/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Тарасюк Ю.М. (довіреність від 06.03.2013 року)

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - ОСОБА_2 (ордер НОМЕР_2 від 22.05.2013 року)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2013 року у справі №902/143/13-г

Позивач: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Київ

Відповідачі:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м.Вінниця

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м.Вінниця

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

та за зустрічним позовом

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Вінниця

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Вінниця

про стягнення заборгованості в розмірі 176 780, 50 грн.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу відкликане, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області №902/143/13-г від 22.03.2013 року (суддя Банасько О.О.) відмовлено в задоволенні первісного позову публічного акціонерного товариства "ОТП Банк".

Цим же рішенням, частково задоволено зустрічний позов та стягнуто з публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 173 487 грн. 40 коп. - заборгованості по орендній платі, 3 469 грн. 75 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору та прийнято відмову позивача за зустрічним позовом від позовних вимог в частині стягнення 3 293 грн. 10 коп. - пені, провадження у справі в цій частині припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.10.2012 року укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, а також, позивачем за первісним позовом не надано суду доказів проведення розрахунків по орендній платі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі позивач за первісним позовом просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю. Апелянт посилається на те, що укладення договору про відступлення права вимоги від 01.10.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Первісний кредитор) змінено в односторонньому порядку договір оренди в частині механізму сплати орендних платежів, що є порушенням інтересів ПАТ "ОТП Банк", як сторони договору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №902/143/13-г від 18.04.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2013 року у справі №902/143/13-г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №902/143/13-г від 27.05.2013 року розгляд апеляційної скарги колегією суддів відкладався для можливості подання відзивів на апеляційну скаргу.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачі за первісним позовом просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду неодноразово заслухала присутніх представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзиви на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2011 року між ОСОБА_4 (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (Орендар) укладено договір оренди № Ж-31-03-11 (а.с.31-34, 60-63, т.1).

Відповідно п.1.1 Договору Орендодавець передає Орендареві за плату у тимчасове володіння та користування (оренда) для розміщення офісу нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, літ."А" , - 1 поверх - пр. з №3-1 по №3-14 загальною площею 173,6 м2 на підставі експлікації складеної КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 07.02.2008 року, а також відповідні перегородки, зовнішні стіни.

Об'єкт оренди належить Орендодавцю на праві приватної спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом №373 від 30.12.2009 року про право власності на нежитлову будівлю.

Згідно п.1.4.1. Договору на момент укладення договору у третіх осіб відсутні будь-які права власності на об'єкт оренди, а також об'єкт оренди в суперечці, під арештом, у заставі (в т.ч. податковій) або під будь-яки іншим видом обтяження не знаходиться, у т.ч. в іншій оренді, у лізингу, в оперативному управлінні не перебуває крім обтяження накладеного у зв'язку з посвідченням між Орендодавцем та ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ "ОТП Банк" договору іпотеки №СМ-SМЕВ00/134/2007, посвідченого 29.08.2007 року посвідченим приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округа Вінницької області ОСОБА_6 за реєстровим №756 зі всіма змінами додатками та доповненнями до нього.

01.04.2011 року на виконання умов договору від 31.03.2011 року між сторонами підписано акт прийому-передачі об'єкту оренди (а.с.37, 65, т.1).

31.01.2011 року між сторонами підписано додатковий договір №1 до договору оренди №Ж-31-03-11 від 31.03.2011 року відповідно до якого сторони домовились та внесли зміни і доповнення до договору, а саме:

- змінили Преамбулу Договору зазначивши Орендодавцем фізичну особу-підприємця ОСОБА_4;

- внесли зміни до п.3.2, 3.3, 3.8, 3.9 розділу 3 "Платежі та розрахунки по договору" виклавши їх в новій редакції:

- "п.3.2 - Загальний розмір щомісячної плати за об'єкт оренди на період з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року складає 43 371,85 грн. без ПДВ оскільки Орендодавець не є платником ПДВ, що еквівалентно 5 428,47 дол. США із розрахунку 249,84 грн. без ПДВ, за 1 м2 площі, що еквівалентно 31,27 дол. США за курсом НБУ на 01.02.2012 року (1USD = 7,9897 грн.)";

- "п. 3.3 - Загальний розмір щомісячної плати за об'єкт оренди, визначений п.3.2 Договору, встановлюється сторонами на строк з 01.02.2012 року по 31.01.2012 року (включно) та не може бути змінений протягом цього періоду. Після закінчення вище зазначеного періоду, розмір орендної плати за наступні календарні роки договору може бути переглянутий та змінений один раз на рік за письмовим погодженням сторін.

Зміна плати за оренду оформляється додатковою угодою до договору";

- "п.3.8 - Оплата платежів вказаних у п.3.1 договору здійснюється Орендодавцем шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок Орендаря, номер рахунку НОМЕР_4 в АТ "ОТП Банк" в м.Вінниця, МФО 302720, код ЄДРПОУ Орендаря НОМЕР_3";

- "п.3.9 - Орендодавець є платником єдиного податку (група 3-5%) у порядку передбаченому чинним законодавством України" (а.с.35, 66, т.1).

01.10.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (а.с.30, 59, т.1).

Відповідно п.1.1 Договору Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги сплати суми щомісячних орендних платежів:

- загальний розмір щомісячної плати за об'єкт оренди на період з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року складає 43 371,85 грн., без ПДВ, оскільки Орендодавець не є платником ПДВ, що еквівалентно 5 428,47 дол. США за курсом НБУ України із розрахунку 249,84 грн. без ПДВ, за 1 м2 площі, що еквівалентно 31,27 дол. США за курсом НБУ на 01.02.2012 року (1USD = 7,9897 грн.);

- починаючи з 01.02.2013 року - 51 943,94 грн. без ПДВ, оскільки Орендодавець не є платником ПДВ, що еквівалентно 6 525,62 дол. США за курсом НБУ України із розрахунку 299,22 грн. без ПДВ, за м2 площі, що еквівалентно 37,59 дол. США за курсом НБУ на 01.02.2012 року (1USD = 7,96 грн.). по договору оренди №Ж 31-03-11 від 31.03.2011 року укладеного між Первісним кредитором та ПАТ "ОТП Банк" (Боржник).

Новий кредитор зобов'язується протягом десяти днів з моменту укладення даного Договору повідомити Боржника про заміну кредитора у зобов'язанні щодо сплати орендних платежів згідно договору оренди. У разі виконання Боржником свого обов'язку Первісному кредиторові до отримання відповідного повідомлення Нового кредитора воно вважатиметься виконаним належним чином (п.2.2 Договору).

Згідно п.5.1, 6.1 Договору право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту набрання чинності даним Договором, який набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

01.10.2012 року між Первісним та Новим кредитором підписано акт прийому-передачі оригіналів документів: договору оренди від 31.03.2011 року з додатками, акт прийому-передачі об'єкту оренди від 01.04.2011 року, додатковий договір №1 до договору оренди від 31.03.2011 року (а.с.102, т.1).

19.10.2012 року Вінницьким відділенням АТ "ОТП Банк" зареєстровано повідомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про укладення 01.10.2012 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договору про уступку права вимоги на підставі якого вимоги щодо сплати орендних платежів підлягають задоволенню на користь Нового кредитора (а.с.29, 67, т.1).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на момент укладення договору про відступлення права вимоги - 01.10.2012 року - у Орендаря була відсутня заборгованість по сплаті орендної плати перед Орендодавцем, а після укладення вказаного вище договору Орендар припинив сплачувати орендну плату як фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (Первісний кредитор), так і фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 (Новий кредитор).

Вказаний факт підтверджується зокрема банківським виписками, довідкою відділення №12 АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", рахунками, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями (а.с.72, 106-232, т.1, а.с.7-43, т.2).

За посиланням позивача за первісним позовом необхідність у визнанні недійсним договору від 01.10.2012 року пов'язана із тим, що оспорюваним договором порушено інтереси Банку як іпотекодержателя та орендаря нежитлового приміщення.

При вирішенні первісного позову по суті, місцевим господарським судом було враховано наступне.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Статтею 516 цього Кодексу передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Із змісту договору оренди від 31.03.2011 року № Ж-31-03-11 з додатками до нього вбачається, що останній не містить положень щодо обов'язковості надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого відбувається перехід від первісного кредитора до нового зобов'язальних прав вимоги.

Предметом цесійного правочину може бути дійсне, належним чином індивідуалізоване та законне право вимоги, що має майновий характер і яке належить кредитору як стороні зобов'язання.

Як вказувалось вище предметом оспорюваного договору являється право вимоги сплати суми щомісячних орендних платежів.

Виходячи із приписів ст.ст.177, 190 ЦК України вказане право вимоги являється об'єктом цивільного права і відноситься до майнового права, виходячи з чого може бути предметом цесійної угоди.

Та обставина, що на момент передачі права вимоги термін її здійснення ще не настав, не порушує інтересів нового кредитора, оскільки він отримає виконання зобов'язання в той самий термін, що і первісний кредитор, і відповідно ніяким чином не порушує інтереси боржника, оскільки обсяг його зобов'язань в зв'язку із заміною кредитора не збільшується, а правове і фактичне становище на погіршується.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Діючий ЦК України не містить імперативних заборон відступлення права вимоги частини права, виходячи з чого немає ніяких підстав для встановлення перешкод для відступлення окремих правомочностей у зобов'язанні на підставі договору між первісним кредитором і набувачем права, зокрема і відступлення орендодавцем іншій особі права вимагати від орендаря сплачувати орендну плату, в тому рахунку і за майбутні періоди. Первісний кредитор при цьому залишається учасником зобов'язання зберігаючи за собою право вимоги від орендаря виконання інших зобов'язань за договором оренди.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що укладенням договору про відступлення права вимоги змінено в односторонньому порядку договір оренди в частині механізму сплати орендних платежів, правомірно визнане місцевим господарським судом як безпідставне, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні позивачем норм цивільного законодавства в частині, що стосується зміни кредитора в зобов'язанні та зміни умов договору, а також фактичних обставин спору.

Так, виходячи із приписів ст.ст.651-654 ЦК України зміна умов договору допускається за згодою сторін та з підстав, передбачених законодавством, в той час як зміна суб'єктного складу зобов'язальних правовідносин в порядку цесії не відноситься до підстав зміни договору.

Заміна сторін у зобов'язанні не тягне за собою змін щодо предмету та змісту договору.

Сплата орендної плати в розмірі встановленому договором Новому кредитору, а не Первісному, не є зміною механізму оплати орендних платежів і не свідчить про зміну умов договору в односторонньому порядку і цій частині.

Як вбачається із матеріалів справи договір оренди від 31.03.2011 року було укладено безпосередньо із АТ "ОТП Банк", який одночасно являвся Іпотекодержателем за договором іпотеки.

Відступлення права частини вимоги за вказаним договором оренди, не являється юридичною дією щодо предмету іпотеки, яким є нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, оскільки стосується майнових прав щодо плати за користування ним, а не безпосередньо прав на вказане майно.

Окрім того, не може слугувати підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги посилання позивача за первісним позовом про те, що укладення оспорюваного договору відбулось всупереч умовам п.8.6 договору оренди, що встановлює зобов'язання для Орендодавця зберігати в таємниці інформацію щодо положень цього договору.

Із змісту Договору оренди слідує, що обов'язку Орендодавця зберігати в таємниці інформацію щодо положень цього договору встановленому п.8.6 Договору, кореспондує право Орендаря передбачене п.8.6.3 Договору вимагати від Орендодавця сплати збитків спричинених таким розголошенням.

Як вказувалось вище зміст Договору оренди від 31.03.2011 року № Ж-31-03-11 не містить положень щодо обов'язковості надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.10.2012 року укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, оскільки зміст оскаржуваного договору не суперечить вимогам законодавства.

При вирішенні зустрічного позову по суті, місцевим господарським судом було враховано наступне.

Як вбачається із зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 вимоги за останнім обґрунтовуються несплатою ПАТ "ОТП Банк" орендної плати за користування нерухомим майном всупереч умовам договору оренди №Ж-31-03-11 від 31.03.2011 року за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року включно.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що на адресу Орендаря надсилались рахунки та акти виконаних робіт за договором оренди за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року включно, що підтверджується наявним у справі описами вкладення до цінних листів, фіскальними чеками тощо (а.с.68-70, т.1).

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п.3.7 Договору оренди платежі, передбачені п.3.1 договору оренди, нараховуються з моменту фактичної передачі Орендарю об'єкту оренди, що оформлене підписанням акту прийому-передачі об'єкту, та сплачуються Орендарем щомісячно 10 числа місяця, наступного за тим, за яким вноситься плата на підставі виставленого Орендарем рахунку.

Оплата платежів, вказаних у п.3.1 договору здійснюється Орендарем шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок Орендаря (п.3.8 Договору).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

На підставі викладеного та беручи до уваги наявність укладеного договору про відступлення права вимоги сплати суми щомісячних орендних платежів, доведеність та незаперечення наявності боргу по орендній платі в розмірі 173 487,40 грн. за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року включно, місцевим господарським судом було правомірною та обґрунтованою задоволено позовні вимоги в цій частині.

Також, господарським судом першої інстанції було правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення 3 293 грн. 10 коп. на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір та зустрічний позов по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2013 року у справі №902/143/13-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2013 року у справі №902/143/13-г - залишити без задоволення.

2. Справу №902/143/13-г повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.