Ухвала суду № 32145600, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/800/10688/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013

у справі № 1570/2155/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Трейдінг" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2012 № 0000612250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013, позов задоволено повністю виходячи з того, що реальність придбання позивачем товарів у приватного підприємства «Віренея» (далі - ПП «Віренея») підтверджується документально.

Посилаючись на невідповідність висновків попередніх судових інстанцій дійсним обставинам справи та вимогам статей 14, 139, 198 Податкового кодексу України, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та повністю відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну виїзну перевірку Товариства щодо підтвердження взаємовідносин з платником податків ПП «Віренея» за січень 2011 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 23.02.2012 № 1064/23-5/33072796 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 432 608,08 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Підставою для оспорюваного донарахування стало невизнання податковим органом права позивача на податковий кредит по операціям з придбання товарів (санітарно-технічних виробів та іншої промислової продукції) в рамках господарських правовідносин з ПП «Віренея» на підставі договору від 01.12.2010 № 01/12-10.

На обґрунтування своєї правової позиції ДПІ посилається на те, що:

- у названого контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки;

- подані Товариством товарно-транспортні накладні не містять адреси пункту навантаження товару, а відтак не є підтвердженням дійсного руху товару від постачальника до покупця; підтверджені документально витрати пального свідчать про неможливість здійснити перевезення у вказаних у товарно-транспортних накладних напрямках;

- провести зустрічну перевірку ПП «Віренея» неможливо через його ліквідацію у зв'язку з визнанням банкрутом.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з ПП «Віренея» створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит є сукупність таких обставин, як реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Судами встановлено, що на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з придбання у ПП «Віренея» спірного товару позивачем подано договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення; транспортування товару здійснювалося засобами покупця (позивача у справі), що було оформлено товарно-транспортними накладними.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реальності виконання спірних операцій з поставки.

Вищий адміністративний суд вважає об'єктивним висновок судів про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Адже у даному разі відсутність деталізованої інформації про адресу пункту навантаження товару не може слугувати свідченням фіктивності товарно-транспортних накладних, складених позивачем під час транспортування придбаного товару власними засобами.

Посилання ДПІ на відсутність у ПП «Віренея» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також були об'єктивно відхилені судами. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником, тоді як податковим органом не доведено, який саме обсяг основних фондів є необхідним для виконання розглядуваних операцій спірним постачальником з урахуванням специфіки спірних операцій (зокрема, у разі виконання ПП «Віренея» функцій транзитного постачальника).

Що ж стосується посилань відповідача на банкрутство спірного контрагента, то зазначена обставина стосується порядку провадження господарської діяльності ПП «Віренея», тобто іншої особи, та не є свідченням недобросовісності позивача як платника податків.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з ПП «Віренея» та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування.

Оскільки висновки попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 1570/2155/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Н.Є. Маринчак