Ухвала суду № 32145558, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К/9991/11627/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» (далі - Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі № 2а-6495/10/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2009 № 0007892309/0, від 18.01.2010 № 0007892309/1 та від 17.03.2010 № 0007892309/2.

Постановою названого суду від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, у позові відмовлено з тих мотивів, що уточнюючі розрахунки до декларації з податку на прибуток підприємства були подані позивачем до контролюючого органу після проведення ДПІ податкової перевірки Товариства та після донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з порушенням порядку ведення приросту (убутку) товарних запасів, а відтак зазначені уточнюючі розрахунки об'єктивно не могли бути взяті до уваги податковим органом під час прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про самостійне виправлення помилок, допущених при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, що виключає правомірність оспорюваного донарахування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, оформленої актом від 29.10.2009 № 1899/23-09/32828901, ДПІ було виявлено факт заниження платником задекларованого значення приросту балансової вартості запасів внаслідок невірного перенесення до декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2008 року значення балансової вартості запасів на початок звітного року. Наведене призвело до заниження позивачем у перевіреному періоді валових доходів на суму 2 236 227 грн., що слугувало підставою для донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 134 558 грн. (у тому числі 756 372 грн. за основним платежем та 378 186 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2009 № 0007892309/0.

Фактично сама по собі наявність зазначеної помилки позивачем не заперечується. Підставою цього позову Товариством зазначено факт самостійного виправлення помилок, допущених під час формування показників податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2008 року, за перше півріччя 2008 року та за 3 квартал 2008 року, шляхом подання 30.11.2009 до контролюючого органу уточнюючих розрахунків до цих декларацій.

За змістом абзаців другого, третього пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Попередні судові інстанції за наслідками дослідження поданої позивачем до контролюючого органу звітності з податку на прибуток за 2008 рік дійшли цілком об'єктивного висновку, що позивачем не було до початку перевірки виправлено допущені помилки, які мали наслідком заниження податкових зобов'язань Товариства з податку на прибуток за відповідні звітні періоди.

Адже фактично відповідне коригування показників балансової вартості запасів було здійснено позивачем 30.11.2009, тобто після виявлення зазначених помилок податковим органом та після донарахування Товариству у зв'язку з цим оспорюваної суми податку на прибуток.

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач не міг скористатися правилами та гарантіями, встановленими пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що обумовлює правильність рішень судів про відмову в задоволенні даного позову.

Доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків попередніх інстанцій, а спрямовані на переоцінку обставин справи, що не віднесено процесуальним законодавством до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на відповідність висновків судів нормам матеріального права та установленим за наслідками оцінки наявних у справі доказів обставинам справи, то підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-6495/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько