Ухвала суду № 32145530, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/9991/17551/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Плахотничого Д.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Карлівська МДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011

у справі № 2-а-48176/09/1670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод" (далі - Товариство)

до Карлівської МДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2009 № 0000272301/0 та від 09.10.2009 № 000272301/1, а також про визнання неправомірними дій Карлівської МДПІ з проведення донарахувань за вказаними актами індивідуальної дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позов задоволено повністю. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції послалися на приписи підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який виключає можливість застосування до платника штрафних санкцій за відсутності недоплати податкового зобов'язання за основним платежем.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пунктів 5.2, 5.5, 5.6, 5.7 статті 5, підпункту 8.7.1 пункт 8.7 статті 8Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Карлівська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Карлівською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 23.07.2009 № 76/23/32413128 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2009 № 0000272301/0, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 235 011,50 грн. в порядку підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підставою для застосування до позивача оспорюваного штрафу податковим органом зазначено порушення Товариством: вимог пункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом віднесення до складу валових витрат коштів, спрямованих на погашення процентів за борговими зобов'язаннями, які не були використані у господарській діяльності платника; пункту 5.9 статті 5 цього Закону внаслідок невірного визначення убутку балансової вартості запасів; підпункту 5.2.10 пункту 5.2 цієї ж статті Закону шляхом включення до валових витрат вартості поліпшень основних фондів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вірно зазначили суди, наведена норма Закону передбачає застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій у відсотковому розмірі від суми донарахованих податкових зобов`язань, у той час як оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить суми донарахування податкового зобов'язання за основним платежем.

Отже, оскільки у розглядуваному випадку податковим органом не було виявлено суму заниження податкового зобов`язання, то слід погодитися з висновком судів про відсутність правових підстав для застосовування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних судових рішень, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, а тому процесуальних підстав для скасування постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2-а-48176/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Н.Є. Маринчак