Ухвала суду № 32145500, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К/9991/16688/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "ОМ-Центурія" (далі - Підприємство)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-5440/10/1870

за позовом Підприємства

до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі - Шосткінська МДПІ)

про визнання дій незаконними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Підприємство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії заступника начальника Шосткінської ОДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04.03.2010 № 0000011/2347/0 та визнати нечинним зазначене податкового повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 № 00000332347/2.

Постановою названого суду від 23.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, у позові відмовлено з тих мотивів, що операції з придбання позивачем продукції у приватного підприємства «Трексон-Трейдинг» та у приватного підприємства «Легас-Продторг» не опосередковувалися дійсним рухом активів, а мали на меті лише створення формального документообігу з ціллю отримання податкових переваг.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також на порушення судам норм процесуального права, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Шосткінською МДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому заявник зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить залишити їх без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Підприємства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Шосткінською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, оформлену актом від 19.02.2010 № 219/2300/34560061. За наслідками цієї перевірки податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 201 473 грн. (у тому числі 134 315 грн. за основним платежем та 67158 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2010 № 00000332347/2 (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження).

Правова позиція податкового органу, покладена в основу оспорюваних донарахувань, полягає у тому, що операції з придбання позивачем товару (ефірної олії) в рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Трексон-Трейдинг» та приватним підприємством «Легас-Продторг» за договорами від 01.12.2006 № 27 та від 26.06.2008 № 0626-08 носили фіктивний характер.

При цьому Шосткінська МДПІ посилається на те, що: у названих контрагентів відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки; зазначені підприємства відсутні за місцезнаходженням та були зареєстровані на фіктивних осіб без дійсного наміру провадити господарську діяльність; первинних документів на підтвердження факту транспортування товару, його зберігання позивачем не представлено.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для збільшення податкового кредиту з метою мінімізації сплати податку до бюджету, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин зі спірними контрагентами створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди виходили з того, що матеріалами справи не підтверджується реальність виконання операцій з поставки спірними контрагентами товарів в адресу позивача. При цьому суди послалися як на обставини, що були встановлені податковою інспекцією під час проведення перевірки позивача та не спростовані останнім в ході розгляду справи, так і на факт засудження директора приватного підприємства «Легас-Продторг» ОСОБА_1 (який підписав податкові накладні від імені цього підприємства) до кримінальної відповідальності за статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та статтею 358 цього Кодексу (підроблення документів). Крім того, суди встановили факт підписання усіх документів від імені приватного підприємства «Трексон-Трейдінг» (у тому числі договору та податкових накладних) ОСОБА_2, який на час укладення договору та оформлення спірних господарських операцій помер.

Усі наведені обставини (а саме - фіктивність реєстрації спірних постачальників, підписання первинних документів від їх імені підставними особами, відсутність у цих контрагентів необхідних ресурсів для виконання операцій з поставки товару позивачеві, неподання позивачем доказів на підтвердження факту транспортування товару в рамках виконання спірних операцій, його зберігання та подальшого використання у господарській діяльності) у сукупності та взаємозв'язку дозволили судам зробити цілком об'єктивний висновок про безтоварний характер спірних операцій, що обумовлює правильність висновків Шосткінської МДПІ та законність оспорюваного донарахування.

А відтак суди цілком об'єктивно відмовили у задоволенні позову Товариства.

Доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків попередніх інстанцій, а спрямовані на переоцінку обставин справи, що не віднесено процесуальним законодавством до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на відповідність висновків судів нормам матеріального права та установленим за наслідками оцінки наявних у справі доказів обставинам справи, то підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "ОМ-Центурія" відхилити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-5440/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько